Скрутація (Йн 6, 51-58 \ SFD)

Спочатку ознайомтеся з методом!!!

Текстова версія

→ Йн 3,16:

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

Іс 9,6:

Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить.

Іс 42,6:

«Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,

Іс 49,6-8:

Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу.» Так говорить Господь, Спаситель Ізраїля і його Святий, до зневаженого людьми, до погордженого в народі, до слуги у можновладних: «Царі побачать тебе і встануть, князі поклоняться заради Господа, що об’явивсь як вірний, заради Святого Ізраїля, що тебе вибрав.» Так говорить Господь: «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину,

Лк 11,13:

Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”

Рим 8,32:

Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього?

1Кор 1,30:

Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,

2Кор 9,15:

Подяка хай буде Богові за його дар несказанний!

Еф 2,8:

Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий.

Йн 9,35-38:

Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.» Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому.

Йн 16,3:

Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали.

Йн 17,3:

А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.

1Йн 5,20:

Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне.

2Хр 33,12-19:

Але він у своїй скруті узяв благати Господа, Бога свого, і смирився вельми перед Богом батьків своїх; молився до нього, й Господь вислухав його благання й повернув його в Єрусалим на його царство. Тоді Манассія пересвідчився, що Господь є Бог. Після того побудував він зовнішній мур Давидгороду, на захід від Гіхо-ну, низом аж до входу в Рибні ворота, навколо Офела, й підвів його дуже високо. Настановив також військових начальників по всіх укріплених містах Юдеї. Він усунуь чужоземних богів та ідола з дому Господнього та усі жертовники, що спорудив на горі дому Господнього й в Єрусалимі, і викинув їх геть за місто. Він поставив наново жертовник Господній і приніс на ньому мирні й подячні жертви, й наказав юдеям служити Господеві, Богові Ізраїля. Але народ приносив ще жертви на узвишшях, хоч то й було Господеві, Богові своєму. Решта дій Манассії та його молитва до свого Бога й слова видющих, що говорили до нього в ім’я Господа, Бога Ізраїля, записані в діях ізраїльських царів. Молитва ж його й те, як його вислухав його Господь, усі його гріхи та його нечестивість, і про місця, де він спорудив узвишшя й поставив священні палі та тесаних бовванів, перед своїм упокоренням, записані в споминах видющих.

Пс 10,17:

Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо,

Іс 55,6-9:

Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько! Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник – свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий. Думки бо мої – не ваші думки, і дороги ваші – не мої дороги, – слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших.

Лк 11,8-10:

кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує. Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.

Лк 18,13-14:

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений.”

Лк 23,42-43:

І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.” Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”

Діян 9,11:

Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться.»

Одкр 3,17-18:

Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг.

Йн 7,37-39:

Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Вих 17,6:

Ось я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть.” Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля.

Пс 36,8-9:

Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають. Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш.

Пс 46,4:

Нехай ревуть, бушують його води, хай дрижать гори від його обурення. (Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.)

Іс 12,3:

Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.»

Іс 35,6:

Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки.

Іс 41,17-18:

Злиденні та вбогі шукають води, та її немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх не покину. На лисих горах я відкрию ріки, серед долин – джерела. Я зроблю озером пустиню, а суху землю – водяними ручаями.

Іс 43,20:

Звір дикий буде мене прославляти, шакали й струсі, бо я дам воду в пустині і на безлюддях – ріки, щоб напоїти мій вибраний народ.

Іс 44,3:

Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків.

Іс 49,10:

Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні.

Іс 55,1-3:

Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко! Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує? Слухайте мене уважно, і будете їсти те, що добре, і душа ваша розкошуватиме у ситі. Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я дав вам союз вічний, незмінні милості, обіцяні Давидові.

Єр 2,13:

Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать.

Єз 47,1-9:

Потім привів мене назад до входу в храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника. І вивів мене північними ворітьми й зовні обвів мене до зовнішніх воріт, звернених на схід, аж ось вода точилася з правого боку. Пішов той чоловік на схід, і державши в руці шнурок, відміряв 1 000 ліктів, і перевів мене через воду; води було по кісточки. Відміряв ще 1 000 й перевів мене через воду; води було по коліна. І ще відміряв 1 000 й перевів мене; води було по крижі. І ще відміряв 1 000, та потік уже був такий, що я не міг перейти, бо вода була так високо, що треба було плисти, не можна було перейти потоку. І сказав мені: «Бачиш, сину чоловічий?» І повів мене й привів назад на берег потоку. Як я повернувсь назад, аж ось на берегах потоку дуже багато дерев по цім і по тім боці. І сказав до мене: «Ця вода тече в східній край: вона пливе Аравою й увіллється в море; вона ввіллється в море, й вода в ньому стане здоровою. Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити. Риби буде дуже багато, бо там, де пройде ця вода, оздоровить усе, і де пройде той потік, усе буде жити.

Зах 13,1:

Того дня буде відкрите джерело для дому Давида й для мешканців Єрусалиму, на змиття гріха й нечистоти.

Зах 14,8:

Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східнього моря, а половина до західнього; так буде літом і зимою.

1Кор 10,4:

що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі – скеля ж був Христос.

Одкр 7,17:

бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Одкр 21,6:

І сказав мені: «Сталося. Я – Альфа і Омега, початок і кінець. Я спраглому дам даром від джерела води життя.

Одкр 22,1-2.17:

І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця. Посеред вулиці його і річки, по цей бік і по той бік – дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева – для оздоровлення народів. І дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром.»

→Лк 22,27:

Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.

Йн 13,4-17:

встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить, отже, і до Симона Петра, – та той йому: «Ти, Господи, – мені вмивати ноги?» Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» – «Коли я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо мною частки.» «Господи, – проказує до нього Симон Петро, – то не тільки ноги, але і руки, і голову!» А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та – не всі.» Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.

Флп 2,4-8:

майте на увазі користь не власну, а радше інших. Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної.

Євр 5,8:

і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху,

Іов 33,24:

та змилуватись над ним і сказати: | „Звільни його, нехай не сходить в Яму! | Я знайшов бо викуп за його душу!”

Пс 49,7:

вповають на свої достатки, і хваляться своїм багатством превеликим?

Іс 53,5-11:

Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.

Дан 9,24-26:

Сімдесят седмиць призначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки не буде кінець злу, не запечатають гріх і не спокутують беззаконство, та поки не буде приведено вічну справедливість, покладено печать на видіння та на пророків і помазано святе над святими. Тож знай і зрозумій: від виходу слова, щоб відбудувати Єрусалим до Помазаного князя – сім седмиць. А через шістдесят дві седмиці знов буде відбудований майдан і рів, але в тісноті часів. А по шістдесят двох седмицях Помазаний буде знесений, і нічого не буде для нього. А місто й святиню зруйнує народ вождя, що прийде; кінець же його буде в повіні, і аж до кінця буде війна – вирішення спустошень.

Йн 10,15:

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

Йн 11,50-52:

то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.» Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ; і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.

Рим 3,24-26:

і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх, за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, – щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.

Гал 3,13:

Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві”, –

Еф 1,7:

У ньому маємо відкуплення його кров’ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті,

Еф 5,2:

і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.

1Тим 2,6:

що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу,

Тит 2,14:

який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.

Євр 9,28:

так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують його на спасіння.

1Пт 1,18-19:

і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти,

1Пт 2,24:

він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились

1Пт 3,18:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,

Одкр 1,5:

і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю,

Одкр 5,8-9:

І коли взяв книгу, чотири істоти і двадцять чотири старші впали перед Агнцем, маючи кожен гуслі і келехи золоті, повні тиміяму, що є молитви святих. І співають пісню нову, говорячи: «Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її; бо ти був заколений, і викупив Богові кров’ю своєю з кожного племени і язика і люду і народности;

Мт 26,28:

бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Мк 14,24:

Та й сказав їм: “Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.

Рим 5,15-19:

Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, – той, що мав у собі легіон, – і полякались. І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: “Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.”

Євр 9,28:

1Йн 2,2:

Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.

→Лк 1,34:

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

Суд 13,8-12:

Тоді Маноах попросив Господа й мовив: “Благаю, Господи, нехай Божий чоловік, що його прислав єси, прийде ще раз до нас та й навчить нас, як нам поводитися з хлопцем, що має народитися.” Почув Бог голос Маноаха, й ангел Божий прийшов ще раз до молодиці, коли вона сиділа на полі; чоловіка ж її Маноаха не було з нею. Молодиця побігла хутенько й оповіла про це своєму чоловікові, кажучи до нього; “Оце явивсь мені чоловік, що недавно приходив до мене.” Маноах метнувся за своєю жінкою й, прийшовши до того чоловіка, спитав його: “Чи ти той чоловік, що розмовляв з моєю жінкою?” Відказав той: “Я.” Маноах спитав: “Якщо справдиться слово твоє, то як нам поводитися з хлоп’ям і що нам з ним робити?”

Діян 9,6:

Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.»

Діян 2,37:

Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»

Діян 16,30:

а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»

Діян 22,10:

Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.

Лк 3,10:

Люди питали його: “Що ж нам робити?”

Рим 7,9:

І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,

Рим 10,3:

Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.

Як 4,6:

І більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.»

Єз 16,6-8:

І йшов я мимо тебе й побачив, як ти вовтузилась у власній крові, і сказав тобі: Живи у твоїй крові, рости, немов трава в полі. Ти виросла, зробилась великою й дійшла до прекрасної вроди. Позаокруглювались у тебе груди та й волосся виросло густо, тільки була ти гола, невкрита. Я переходив попри тебе й уздрів, і ось видно було, що прийшла твоя пора любови. І я накинув полу одежі моєї на тебе й прикрив твою голизну. Я присягнув тобі; увійшов у союз з тобою, – слово Господа Бога, – і ти стала моєю.

Мт 19,30:

Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”

Рим 5,20:

Закон же прийшов, щоб збільшився переступ, а де збільшився гріх, там перевершила ласка,

Рим 9,15-24:

Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» Отже це – не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.» Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?» А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?» Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель, щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу, -на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган

Рим 10,20:

А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.»

Гал 1,15-16:

Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю,

16 зволив об’явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись,

1Тим 1,14-16:

Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі. Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший. Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя.

Діян 10,6-32:

“Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.» І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували, і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години. Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього: бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана чотирма кінцями, і спускається на землю. Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці. І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!» Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.» І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.» Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо. Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, — он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро. А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають. Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.» Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?» Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.» Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.» І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних, і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?» Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев’ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря.”

Діян 11,13-14:

А він розповів нам, як бачив ангела в себе вдома, що з’явився йому, і мовив: Пошли в Яффу за Симоном, що зветься Петро. Він тобі оповість слова, якими ти спасешся, ти й увесь дім твій. –

Пс 25,8-12:

Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги. Напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї. Усі стежки Господні – милість і правда для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва. Імени твого ради, Господи, відпусти гріх мій, бо він великий. Хто він, той чоловік, що Господа боїться? Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати.

Пс 94,12:

Щасливий чоловік, Господи, що його перестерігаєш і у твоїм законі навчаєш,

Іс 57,18:

І бачив я його дороги. Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову мою повну втіху, йому та його зажуреним.

→1Кор 15,44:

сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.

Як 3,15:

Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;

Юд 1,19:

Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.

Мт 13,11:

А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.

Мт 16,23:

Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.”

Йн 3,3-6:

Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух.

Йн 8,43:

Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.

Йн 10,26-27:

Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,

Йн 12,37:

Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,

Рим 8,5-8:

Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, – про духове. Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа – до життя і миру; тому що прагнення тіла вороже Богові – бо не кориться законові Божому, та й не може. Тілесні не можуть подобатись Богові.

Йн 14,26:

А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

Йн 15,26:

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.

Йн 16,8-15:

І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене, щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

1Кор 1,18-23:

18 Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – ми проповідуємо Христа розп’ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,

Йн 8,51-52:

Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.

Йн 10,20:

Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?»

Діян 17,18-32:

Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння. Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути.» Атеняни бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин. Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах, ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все. Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення, щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацьки не знайдуть його, — хоч він від кожного з нас недалеко. У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду. Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки. Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.» (Почувши про воскресіння мертвих), деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.

Діян 18,15:

Коли ж ведуться суперечки про слова й імена та про закон ваш, – самі глядіть. Не хочу бути я суддею у цих справах.»

Діян 25,19:

Вони ж з ним мали якісь суперечки про їхнє власне суєвір’я та про якогось Ісуса померлого, – а Павло казав, що він живе.

Діян 26,24-25:

Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля.» А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю.

Прип 14,6:

Шукає мудрости насмішник, та даремно, а для розумного знання річ легка.

Йн 5,44:

Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?

Йн 6,44-45:

Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, – і я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.

Діян 16,14:

А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.

2Кор 4,4-6:

у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий. Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса. Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.

1Йн 2,20-27:

Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне. Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому.

1Йн 5,20:

Юд 1,19:

Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.

→Бут 42,38:

Та той промовив: “Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу.”

Мт 16,22:

Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!”

Мт 21,29:

Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов.

Мт 26,33-35:

Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.” Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.” Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.

Кол 2,18-23:

Нехай ніхто вас не позбавляє нагороди – сповидною покорою і служінням ангелам: звертає бо всю увагу на привиди, порожньо надимається своїм тілесним розумом, і не тримається голови, від якої все тіло, – суглубами та зв’язями об’єднане і зміцнене, – яке росте Божим зростанням. А коли ви з Христом умерли для стихій світу, для чого, наче б ви ще в світі жили, піддаєтеся приписам: «Не дотикайся, не куштуй, не рухай!» Усе це нищиться від уживання його згідно з законами й навчанням людським. Вони ж мають вигляд мудрости в добровільній службі, покорі та вмертвленні тіла, однак не мають іншої вартости, крім насичення тіла.

Йн 3,5:

Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже.

Іс 4,4:

Коли Господь обмиє бруд дочок сіонських і очистить Єрусалим від крови, що посеред нього, духом суду й духом руйнування,

Єз 16,4-9:

При народинах твоїх, тоді як ти на світ з’явилась, ні пупця тобі не обрізано, ні водою тебе не обмито, щоб була чиста, ні сіллю не натерто, ані в пелюшки не повито. Нічиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя до тебе хоч одне щось із цього тобі зробити. Ні, тебе викинуто в поле, гидуючи тобою, коли ти народилась. І йшов я мимо тебе й побачив, як ти вовтузилась у власній крові, і сказав тобі: Живи у твоїй крові, рости, немов трава в полі. Ти виросла, зробилась великою й дійшла до прекрасної вроди. Позаокруглювались у тебе груди та й волосся виросло густо, тільки була ти гола, невкрита. Я переходив попри тебе й уздрів, і ось видно було, що прийшла твоя пора любови. І я накинув полу одежі моєї на тебе й прикрив твою голизну. Я присягнув тобі; увійшов у союз з тобою, – слово Господа Бога, – і ти стала моєю. Я викупав тебе в воді, обмив із тебе кров і намастив тебе олією.

Єз 36,25:

Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів.

Зах 13,1:

Того дня буде відкрите джерело для дому Давида й для мешканців Єрусалиму, на змиття гріха й нечистоти.

Діян 22,16:

Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім’я.

1Кор 6,11:

І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога.

Еф 5,26:

щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом,

Тит 3,5:

він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа,

Євр 9,22-23:

Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає. Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі – жертвами, багато ліпшими від отих.

Євр 10,4-10. 22:

бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи. Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.» Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге. Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди. приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою.

Одкр 1,5:

Одкр 7,14:

Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця.

→ Бут 19,17:

А як вивели їх поза місто, один сказав: “Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув.”

Іов 2,4:

Сатана відповів Господеві й мовив: «Шкуру за шкуру! Усе, що має чоловік, віддасть за свою душу.

Прип 13,8:

Викуп життя людини – її багатство; бідний же загроженим не почувається.

Прип 23,23:

Придбай правду й не продавай її, – мудрість, навчання й розум.

Мт 13,44-46:

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.

Мт 16,26:

Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?

Лк 14,26-33:

“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем. Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити, . щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього, мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити! Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього? Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру. Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.

Лк 16,8:

І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.

Лк 17,31-33:

Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад. Згадайте собі жінку Лота. Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.

Дії 27,18-19.38:

Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж, а на третій – моряки власними руками повикидали знадіб’я корабельне в море. А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море.

Гал 2,15-16:

Ми – уроджені юдеї, не з отих грішників поган; а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону; бо ніхто не оправдається ділами закону.

Гал 5,2-5:

Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе. Свідчу знову кожному, хто обрізується: Він мусить увесь закон чинити. Ви, що шукаєте в законі оправдання, від Христа відлучилися, від благодаті ви відпали. Ми бо духом з віри очікуємо надії оправдання,

→ Йн 8,31-32:

І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»

Пс 19,13:

А свої хиби хто ж розпізнає? Від провин таємних очисть мене!

Пс 119,32.133:

Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце. Кроки мої спрямуй за твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати надо мною.

Іс 49,24-25:

Хіба в потужного можна вирвати здобич? Хіба від переможця втече той, хто потрапив до нього в полон? Так бо говорить Господь: «Відберуть і того, хто потрапив до сильного в полон, і здобич переможця відберуть. Твоїм противникам я буду противник, а дітей твоїх повизволяю.

Іс 61,1:

Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі,

Зах 9,11-12:

Щождо тебе, з-за крови союзу твого, я визволю полонених твоїх із ями, що в ній води немає. Повертайтесь до твердині, о надії в’язні! Сьогодні я оповіщаю, що я тобі поверну вдвоє.

Лк 4,18:

“Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,

Рим 8,2:

Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.

2Кор 3,17:

Господь же – дух, а де Господній дух, там воля.

Гал 5,1:

Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову.

→ Пісн 5,2-4:

Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене – нічних капель.» Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити? Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.

Лк 12,36:

Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.

Йн 14,21-23:

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.» Юда ж – не Іскаріотський – мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

Одкр 19,9:

І сказав мені: «Напиши: Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані.» І говорить мені: «Ці є істинні слова Божі.»

Лк 12,37:

Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.

Лк 17,8:

А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити?

→ Втор 31,27:

бо я знаю твою непокірливість і що в тебе твердий карк. Як тепер, ще за мого життя з вами, ви противились Господеві, то що вже по моїй смерті!

2Сам 4,11:

то поготів, коли злочинці вбили чесну людину в її домі на її ліжку! Як же я не мав би тепер вимагати з ваших рук його крони й не змести вас із землі?”

Іов 15,16:

оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п’є беззаконня.

Мт 7,11:

Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

Лк 12,24-28:

Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів! Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть? коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше? Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них. Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри!

Рим 11,12-24:

А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх? Я ж кажу вам, погани, – оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, – надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти. Бо коли їхнє відкинення – примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих? І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя. Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку, то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе. Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.» Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся! Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити. Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий. Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити. Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?

1Пт 1,19:

а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти,

1Йн 1,7:

А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.

Одкр 1,5:

Іс 42,1:

Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.

Іс 61,1:

Мт 12,28:

Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже.

Лк 4,18:

Йн 3,34:

Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.

Діян 1,2:

аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав

Діян 10,38:

про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним.

Рим 1,4:

установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, – про Ісуса Христа, Господа нашого,

1Пт 3,18:

Втор 33,27:

Прибіжище твоє – Бог предвічний, підпора – руки віковічні; він прогнав ворога перед тобою, і сказав: Знищ!

Іс 57,15:

Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім’я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.

Єр 10,10:

Господь Бог – Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.

Рим 1,20:

невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.

1Тим 1,17:

Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь

Євр 7,27:

який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву.

Мт 20,28:

Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

Еф 2,5:

мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасені! –

Еф 5,2:

Тит 2,14:

1Пт 2,24:

він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились.

1Пт 3,18:

Лев 22,20:

Нічого, що має якийсь ґандж, не приноситиме, бо не буде вам угодним Богові.

Чис 19,2-21:

“Ось установа закону, що заповідає Господь: Скажи синам Ізраїля, щоб привели до тебе руду ялівку без хиби, без ніякого ґанджу, що не було ще ярма на ній. І віддасте її священикові Єлеазарові, а він виведе її геть за табір, і заріжуть її перед ним. І візьме Єлеазар священик собі на палець її крови й покропить сім разів на передній бік намету зборів. А потім спалять ялівку на його очах: шкуру, м’ясо й кров спалять із калом її. Далі візьме священик кедрового дерева, іссопу й кармазину та й кине всередину до багаття, де горітиме ялівка. І випере священик свою одіж і вимиється у воді, а потім можна буде йому ввійти до табору, проте він буде нечистий до вечора. І хто палив ялівку, випере свою одіж у воді, вимиється у воді, та буде нечистий до вечора. Попіл же з ялівки збере якийнебудь чистий чоловік та й висипле його за табором на чистому місці, і зберігатимуть його для громади синів Ізраїля, на воду для очищення, бо то жертва за гріх. Хто збирав попіл з ялівки, випере свою одежу — і буде нечистий до вечора. Це буде синам Ізраїля й приходневі, який перебуває поміж ними, віковічна установа. Хто доторкнеться до мерця, до трупа якоїнебудь людини, буде нечистий сім день; він очиститься тією водою третього й сьомого дня, і буде чистий; а коли не очиститься третього й сьомого дня, не буде чистий. Кожен, хто доторкнеться до мерця, до трупа якоїнебудь людини, що вмерла, і не очиститься, той осквернив житло Господнє і мусить бути викорінений з Ізраїля; бо він не був окроплений водою очищення, він, отже, буде нечистий — нечистота його ще на ньому. Ось закон: коли хтось умре в шатрі, то кожен, хто ввійде в шатро, і кожен, хто є в ньому, сім день буде нечистий. Усяка відкрита посудина, на якій нема прив’язаної покришки, буде нечиста. Кожен, хто в полі торкнеться вбитого мечем чи мерця (що сам умер), чи людських костей, чи гробу, буде сім день нечистий. І для такого нечистого візьмуть попелу з жертви, спаленої за гріх, і наллють на нього в посудину свіжої води. Хто чистий, візьме іссопу, вмочить у воду та й покропить шатро і все начиння, і всіх людей, що там будуть, і того, хто торкнеться костей чи вбитого, чи просто мерця, чи гробу. Чистий окропить нечистого третього й сьомого дня; і коли він його сьомого дня очистить, той випере свою одежу, вимиється у воді й стане ввечері чистий. Людина ж, що стане нечиста і не очиститься, буде викорінена з-поміж громади, вона бо осквернила святиню Господню: водою очищення її не окроплено, вона нечиста. Це буде для них віковічною установою; і хто кропитиме водою очищення, випере свою одіж, і хто торкнеться очищаючої води, буде нечистий до вечора.”

Чис 28,3-11:

Скажеш їм: Ось яку вогненну жертву маєте приносити Господеві: двоє ягнят однолітніх без вади, щодня, як повсякчасне всепалення; одне ягня принесеш у жертву вранці, а друге надвечір; а як офіру — одну десятину ефи питльованої муки, перемішаної з чверткою найліпшої олії. Це повсякчасне всепалення, що було принесене на Синай-горі на приємний запах як вогненна жертва Господеві. А як возливання — чверть гіну вина на одне ягня; у святині мусиш приносити возливання Господеві з щирого вина. Друге ж ягня принесеш у жертву надвечір, так само офіру й возливання, як уранці, принесеш йому як вогненну жертву на приємний Господеві запах. А суботнього дня — двоє ягнят однолітків без вади, і як офіру — дві десятини питльованої муки, перемішаної з олією, та возливання до того. Це всепалення в суботу, щосуботи, окрім повсякчасного всепалення та возливання до нього. Щоразу, коли настане у вас новий місяць, приноситимете на всепалення Господеві двох бичків, одного барана, семеро ягнят однолітків без вади.

Втор 15,21:

Коли ж у нього буде якась вада, чи кульгаве, чи сліпе воно, чи матиме якийсь інший ґандж, то не приноситимеш його в жертву Господеві, Богу твоєму.

Втор 17,1:

«Не приноси в жертву Господеві, Богу твоєму, нічого з великорослого й дрібного скоту, що має яку-небудь ваду, будь-який недолік; бо це гидота перед Господом, Богом твоїм.

Іс 53,9:

Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього.

Дан 9,24-26:

2Кор 5,21:

Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.

1Пт 1,19:

а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти,

1Пт 2,22:

той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,

1Йн 3,5:

Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема.