Скрутація (Лк 2,16-21 \ HNR)

Лк 1,64:

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога.

Лк 2,28:

він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:

Лк 5,25-26:

І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.”

Лк 7,16:

Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

Лк 13,13:

І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

Лк 17,15.18:

Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?”

Лк 18,43:

І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.

Лк 19,37:

А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

Лк 23,47:

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”

Лк 24,53:

і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.

Діян 2,47:

хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.

Діян 4,21.33:

Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося. Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.

Діян 5,13:

і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.

Діян 3,8-9:

Встав той, зірвавшись, і почав ходити й увійшов з ними у храм, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога. Увесь народ бачив, як він ходив і хвалив Бога.

Діян 21,20:

А вони, послухавши, прославляли Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч є між юдеями, що увірували, і всі вони ревнителі закону.

Лк 2,38:

І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.

Лк 1,68:

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

Лк 24,21:

А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!

Iс 40,2:

Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!

Лк 9,31.51.53:

що, з’явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі. А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму. Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.

Лк 24,47-49.52:

і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви – свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.” Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,

Діян 1,8:

Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

Лк 1,31:

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус.

Iс 7,14:

Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл.

Iс 8,8.10:

вона заллє Юдею, затопить, пройде через неї і сягатиме по саму шию, а розпростерті її крила вкриють усю ширину землі твоєї, Еммануїле! Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!»

Iс 1,26:

Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.»

Iс 8,23-9,1:

І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську. Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло

Єз 11,1-9:

Потім підняв мене дух угору й приніс до східньої брами Господнього дому, що була на схід сонця. І ось коло входу в двері було двадцять п’ять чоловік. Між ними зауважив я Яазанію, сина Аззура, і Пелат’ягу, сина Бенаягу, князів народних. Господь сказав мені: «Сину чоловічий! Це ті люди, що в них лихе на думці й що дораджують лихе в цім місті. Вони кажуть: Чи ж не скоро будуть будинки ставити? Воно (місто) казан, ми – м’ясо. Ось тому пророкуй проти них, пророкуй, сину чоловічий!» І зійшов на мене дух Господній і сказав до мене: «Промов! Так говорить Господь: Ви так говорите, доме Ізраїля, і що в вас на думці, я знаю. Багато ви поклали трупом у цьому місті й закидали вулиці його побитими. Тому й каже Господь Бог так: Побиті, що ви поклали трупом серед нього – (вони) м’ясо, а воно (місто) – казан, вас же я повиводжу з нього. Меча ви боїтесь – меча я наведу на вас, – слово Господа Бога. Я повиводжу вас геть із нього і пооддаю вас у руки чужинцям, і вчиню над вами суд.

2Сам 7:

“Тепер, коли цар жив у своїм палаці, дав Господь йому спокій від усіх його ворогів навколо, тож промовив цар до пророка Натана: “Оце я живу в кедровім палаці, а ковчег Божий стоїть посеред намету!” І відповів Натан цареві: “Все, що маєш на серці, йди й чини, бо Господь з тобою.” Але тієї ж самої ночі прийшло слово Господнє до Натана: “Іди й скажи рабові моєму Давидові: так Господь говорить: Чи ти будуватимеш мені дім на мешкання? Бо я не жив у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, й по цей день: я ввесь час ходив у наметі як у житлі. Чи я ж за ввесь час той, поки блукав із синами Ізраїля, промовив хоч би слово до котрогось із суддів Ізраїля, яких я призначував пасти мій народ Ізраїля: чому, мовляв, ви не збудуєте мені кедрового дому? Оце ж скажи слузі моєму Давидові: так каже Господь Сил: Я взяв тебе від отари з пасовиська, щоб ти був князем над моїм народом, над Ізраїлем. Я був з тобою всюди, куди ти ходив. Я викорінював усіх твоїх ворогів з-поперед тебе й зробив великим ім’я твоє, як ім’я тих, що найбільші на землі. Я призначу місце моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не зазнає більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше, з того часу, як я поставив суддів над моїм народом Ізраїлем. Дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. І оце Господь звіщає тобі, що він збудує тобі дім. А як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, я поставлю по тобі твоє потомство, що вийде з твого лона, й утверджу його царство. Він збудує дім імені моєму, і я скріплю його царський престіл навіки. Я буду його батьком, а він буде мені сином; коли ж він провиниться, я покараю його людською різкою й людськими карами: милости ж моєї від нього не відніму, як я відняв її від Саула, якого я відкинув перед тобою. Твій дім і твоє царство передо мною повіки існуватиме, і престол твій закріпиться повіки.” Згідно з тими словами й усіма цими видіннями переказав усе Натан Давидові.”

Miх 4,14:

Тепер опережися валом, Бет-Гадере! Проти нас висипано насип; суддю Ізраїля б’ють по щоці києм.

Miх 5,3:

І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі.

Єз 34,23:

Я поставлю над ними єдиного пастиря, що пастиме їх, слугу мого Давида. Він буде їх пасти, він буде пастирем над ними.

Одкр 2,23:

Дітей її умертвлю смертю, і пізнають усі Церкви, що я – той, хто випробовує почуття і думки, і віддам кожному з вас – по ділам вашим.

Пс 2:

Чого метушаться народи, і люди задумують марне? Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника: “Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!” Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує. Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить: “Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!” Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість. Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб’єш їх.” Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею. Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні. Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.

Пс 45:

Провідникові хору. На мелодію «Лілея». Синів Кораха. Маскіл. Пісня любови. Із мого серця гарне слово ллється; я мовлю: Цареві моя пісня! Язик мій — тростинка скорописця. Найкращий ти на вроду між людськими синами, краса розлита на устах у тебе; тому то Бог благословив тебе повіки. Опережи твій стан мечем, витязю, твоєю славою і красою! Щасливо їдь верхи за вірність і за правду, і хай навчить тебе преславних діл твоя десниця. Стріли твої гострі, народи коряться тобі, і царських ворогів серце вмліває. Престол твій, Боже, по віки вічні; берло правоти — берло царства твого. Ти любиш справедливість і ненавидиш беззаконня: тому помазав тебе Бог, Бог твій, миром радости над друзями твоїми. Миром, алое та касією пахнуть твої шати; з палаців із слонової кости струни тебе звеселяють. Царські дочки — тобі назустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім. Слухай, дочко, глянь, прихили твоє вухо і забудь народ твій і дім батька твого. І цар жадатиме краси твоєї, бо він — твій пан, і йому кланяйся. І дочка тирська з дарами приходить; твоєї ласки запобігають багатирі народу. Уся прибрана пишно входить царівна, золотом ткані її шати. У різнобарвно гаптованих шатах, ведуть її до царя; за нею йдуть дівиці, її другині проводять її. Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац. Замість твоїх батьків будуть твої діти; по всій землі ти зробиш їх князями. Я буду згадувати твоє ім’я від роду і до роду тим прославлятимуть тебе народи по віки вічні.

Пс 72:

Боже, твій розсуд дай цареві, синові царя твою справедливість. Хай судить твій народ по праву, бідних твоїх по правді. Хай гори принесуть народові мир, і горби — справедливість. Нехай розсудить бідних з народу, спасе дітей убогих, гнобителя ж розтопче. Тебе боятимуться поки сонця і поки місяця від роду й до роду. Хай він, як дощ, зійде на покоси, як злива, що зрошує землю. За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий — аж доки місяця. Він буде правити від моря аж до моря і від Ріки аж до кінців землі. Перед ним схиляться його противники, а вороги його лизатимуть порох. Царі Таршішу й островів принесуть дари, царі Шеви й Севи дадуть гостинці. Йому поклоняться всі царі, усі народи йому служитимуть. Він бо спасе вбогого, що кличе, і бідного, і того, що допомоги не має. Над бідним він змилується і над нужденним, і урятує душі бідних. Він викупить їхні душі від гнету й насилля, і дорога буде їхня кров в очах у нього. Нехай живе, й дадуть йому золота з Шеви, і будуть молитися за нього завжди і по всі дні його благословити. На землі буде збіжжя удосталь; на верховинах гір шумітиме, ненаначе Ливан, колос, і зацвітуть, як на землі трава, по містах люди. Ім’я його буде повік благословенне; аж поки сонця, ім’я його буде; в ньому благословляться усі земні народи, прославлятимуть його усі народи. Благословен Господь, Бог Ізраїля, що творить чудеса — єдиний. І благословенне його славне ім’я повіки, слава його нехай наповнить усю землю! Нехай так буде! Нехай так буде! Скінчені молитви Давида, сина Єссея

Пс 110:

Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.» Жезло твоєї сили Господь простягне з Сіону; пануй посеред ворогів твоїх! З тобою володарство, відколи ти народився у святій оздобі; перед зорею я зродив тебе, неначе росу. Клявся Господь і каятись не буде: «Ти — Єрей повіки на зразок Мелхіседека.» Господь по правиці у тебе: розіб’є царів у день гніву свого. Судитиме народи; повно трупу; розіб’є на землі голови по всіх усюдах. З потоку питиме в дорозі, тому він голову підніме.

Mт 4,15-16:

“О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло.”

Йо 8,12:

І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»

Mт 1,21:

Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.”

Пс 130,8:

Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.

Пс 25,22:

Визволь Ізраїля, о Боже, від усіх його скорбот.

Пс 34,23:

Господь визволяє душу слуг своїх, і хто до нього прибігає, покараний не буде.

Tит 2,14:

який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.

1Tим 2,6:

що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу,

Рим3,24:

і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі:

Вих 19,5:

Тож коли щиро слухатиметеся мого голосу й дотримуватиметеся мого завіту, будете моєю особливою власністю з-поміж усіх народів, бо моя вся земля.

Втор 7,6:

Бо ти народ святий у Господа, Бога твого; тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був для нього вартісним народом поміж усіма народами, що на землі.

Eф 5,25n:

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,

1Tим 6,13:

Благаю тебе перед Богом, який усе оживлює, і перед Христом Ісусом, який при Понтійському Пилаті склав добре визнання,

Йо 3,11:

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, – ви ж свідчення нашого не берете до уваги.

Одкр 1,5:

і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю,

Одкр 3,14:

І до ангела Церкви в Лаодікеї напиши: Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого.

Mт 20,28:

Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

Гал 1,4:

що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого,

2Koр 5,15:

А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.

Eф 5,25n:

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї

Рим 3,26:

за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, – щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.