Скрутація (Лк 1, 57-66. 80)
Спочатку ознайомтеся з методом!!!
Текстова версія
1Сам 15,29:
Та все ж таки Слава Ізраїля неправди не говорить і не змінюється, бо він не чоловік, щоб змінюватись.»
Пс 89,35:
Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.
Ав 2,3:
Бо це видіння – на означениЙ час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти Його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.»
Мал 3,6:
Тому, що я, Господь, не міняюсь, – ви, сини Якова, не вигублені.
Лк 21,33:
Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.
Рим 11,29:
бо дари Божі і покликання незмінні.
Тит 1,2:
в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,
Євр 6,18:
щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
Як 1,17:
Всяке добре даяння Й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
1Хр 17,17:
Та того було ще замало в очах твоїх, Боже; ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що Йде вгору.
Мих 7,20:
Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.
Лк 1,13:
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан.
Бут 21,1-2:
Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був. Сара зачала і вродила Авраамові сина, в Його старості, того часу, коли Господь призначив Йому.
Бут 25,21:
І молив Ісаак Господа за свою жінку, бо була неплідна, і Господь вислухав Його молитву Й зачала Ревека, Його жінка.
Бут 30,22:
Але згадав Бог і про Рахиль та Й вислухав її і відімкнув Бог їй лоно.
1Сам 1,19-20:
Встали вони раненько і, поклонившись перед Господом, пустилися в дорогу Й прибули додому в Раму. Елкана спізнав Анну, свою жінку, Й Господь згадав про неї, і Анна, зачавши, у свій час породила сина Й назвала його ім’ям Самуїл, бо, мовляла, – я його випросила в Господа.
1Сам 2,21-22:
І справді Господь навідався до Анни, і вона зачала й породила трьох синів та двох дочок. Тим часом хлопчик Самуїл ріс на служінні в Господа. Хоча Елі Й був вельми старий, однак же чув усе, що коїли Його сини всьому Ізраїлеві, і те, що жили з жінками, які служили при вході до намету зборів.
Євр 11,11:
Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.
Іс 4,1:
І вхопиться на той час сім жінок одного чоловіка і скажуть: «Свій хліб ми будем їсти і свою одежу будемо носити, аби тільки нам можна твоїм ім’ям зватись; – зніми з нас ганьбу нашу!»
Іс 54,1-4:
Ликуй, неплідна, ти, що не родила! Закричи з радости й веселися, ти, що пологових болів не знала! Бо більш дітеЙ у покинутої, ніж у заміжньої, – слово Господнє. Розшири місце твого намету! НехаЙ розпустяться запони твоїх осель! Попусти довше твоє мотуззя, вжени кілки глибоко в землю! Бо ти розкинешся праворуч і ліворуч; твоє потомство успадкує народи, покинуті міста заселить. Не бійся, бо стиду не зазнаєш! Не соромся, бо червоніти більш не будеш. Бо ти забудеш стид твого юнацтва, зневаги твого вдовицтва більш не згадаєш.
Йн 7,21-24:
А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. Тим то дав вам Мойсей обрізання, – воно й не від Мойсея, лише від предків, – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, – ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом!»
Дії 22,3:
І він промовив: «Я – юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.
2Кор 11,22:
Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!
Рим 11,1:
Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.
Бут 14,13:
Аж ось прийшов один, що врятувався, і оповів Аврамові євреєві, що жив у діброві Мамре, аморія, брата Ешкола та Анера, які були союзниками Аврама.
Бут 40,15:
бо справді мене вкрадено з єврейської країни, та й тут я не зробив нічого, щоб мене кидати в яму.”
Бут 41,12:
Був же там з нами хлопець єврей, слуга начальника варти. От ми й оповіли йому наші сни, й він нам пояснив їх, пояснив кожному відповідно до його сну.
1Сам 4,6:
Коли ж почули філістимляни голосний гомін той, то спитали: «Що то за крик голосний та великий у таборі єврейськім?» І як дізнались, Що то ковчег Господній прибув у табір,
Йн 1,9:
Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
Дії 6,1:
Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі.
2Кор 11,22:
Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!
Дії 23,6:
Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»
Дії 26,4-5:
Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри – фарисеєм.
Вих 13,2:
“Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє.”
Вих 22,29:
Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.
Лк 2,7:
і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.
Рим 8,29:
Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;
Лк 2,21:
Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.
Бут 16,11:
По тому ангел Господній сказав до неї: “Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім’я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу.
Бут 29,31:
Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.
Вих 3,7-9:
І промовив Господь: “Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його! Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв. І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни.
Бут 31,42:
Коли б не був зо мною Бог батька мого, Бог Авраама та острах Ісаака, ти напевно відпустив би тепер мене з порожніми руками. Та Бог бачив моє бідування і працю моїх рук і розсудив учорашньої ночі.”
Втор 26,7:
Тоді зняли ми голос до Господа, Бога батьків наших, і Господь почув наш голос і побачив наше горювання, нашу гірку працю й нашу біду,
1Сам 1,11:
І обріклась таким обітом: «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп’ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови.»
Лк 1,25:
“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”
Лк 11,27:
І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші
Бут 30,13:
Та й каже Лія: “Яка ж я щаслива! – бо жінки будуть мене щасливою вітати.” І дала йому ім’я Ашер.
Пс 111,9:
Відкуплення послав народові своєму, Установив навіки союз свій; святе й страшне його ім’я!
Пс 113,5-6:
Хто, як Господь, Бог наш, що возсідае на престолі, що дивиться униз, на небо і на землю?
Лк 1,48:
бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.
Чис 6,1:
Господь промовив до Мойсея
Суд 13,5:
Бо оце зачнеш і породиш сина; та щоб бритва не торкалась його голови, бо хлопчина цей від материнської утроби буде посвячений Богові, і він зачне визволяти Ізраїля з рук філістимлян.”
Суд 16,5:
Прийшли до неї князі філістимлянські та й кажуть: “Зведи його та вивідай, у чому завіряється його велика сила й чим би ми могли його подужати й зв’язати, аби упокорити, – і ми дамо тобі по одинадцять сот шеклів кожний.”
Бут 44,16:
На те Юда відповів: “Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша.”
1Сам 2,9:
Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина!
Єз 16,63:
щоб ти згадала й засоромилась, і не посміла більш зо стиду й уст відкрити, як я прощу тобі все, що ти коїла», – слово Господа Бога.
Мт 22,12:
і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
Рим 3,19:
Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом,
Вих 4,11:
А Господь йому: “Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь?
Єз 3,27:
А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати – слухай, а хто не хоче слухати – нехай не слухає, бо це дім бунтарів.»
Єз 29,21:
Того для я вирощу рога домові Ізраїля і розтулю тобі серед них уста, і зрозуміють, що я – Господь.»
Мк 7,34:
а глянувши на небо, зідхнув та й каже: “Ефата”, тобто: “Відкрийся!”
Пс 63,3-5:
Отак і я у святині тебе виглядаю, -побачити силу твою й твою славу. Твоя бо милість ліпша від життя, уста мої славитимуть тебе. Отак буду тебе хвалити поки життя мого, у твоїм імені здійматиму мої руки.
Пс 119,13:
Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх.
Євр 13,15
Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я.
Дії 5,10-11:
І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка. Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.
Дії 13,11:
Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку.
Чис 16,26-33:
І повелів він людям: “Відступіться від шатер цих злих людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, щоб не загинути вам у їхніх гріхах.” І відступилися люди геть навкруги від жител Кораха, Датана й Авірама; а Датан з Авірамом вийшли та й поставали коло входу в свої шатра з жінками, дітьми й немовлятами своїми. І сказав Мойсей: “Ось із чого ви розумієте, що Господь послав мене зробити все те, що я зробив, та що не з власної волі чинив я. Коли вони помруть, як усі люди вмирають, і така сама доля спіткає їх, як усіх людей, то не послав мене Господь. Коли ж Господь сотворить нечуване щось, і земля роззявить рота свого й поглине їх та все, що є в них, і вони зійдуть живими в Шеол, тоді знайте, що ці люди зневажили Господа.” Ледве закінчив він тую мову, як земля під ними розступилася, роззявила рота свого та й поглинула їх самих, домівки їхні й усіх людей, що були в Кораха, та все майно. І провалилися вони й усе, що було в них, живими в Шеол, і земля закрилась над ними, і вони зникли з-поміж громади.
2Цар 1,10-14:
Ілля ж відповів, сказавши півсотникові: “Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.” І зійшов з неба вогонь і пожер його та його півсотню. Знову послав цар другого півсотника з його півсотнею. Прийшов він до нього і каже: “Чоловіче Божий! Так говорить цар: Зійди негайно вниз!” Ілля відповів, сказавши: “Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.” І зійшов з не-ба вогонь і пожер його та його півсотню. Тоді цар послав знову третього півсотника з його півсотнею Прийшов третій півсотник, упав перед Іллею навколішки й став його благати, кажучи: “Чоловіче Божий! Нехай моє життя й життя оцих 50 слуг твоїх буде цінне в твоїх очах. Ось бо зійшов вогонь з неба й пожер обох перших півсотників з їхніми півсотнями. Не погордуй же тепер моїм життям!”
2Цар 2,24:
Обернувсь він, поглянув на них та й прокляв їх ім’ям Господнім. Тоді дві ведмедиці вийшли з лісу й роздерли сорок двоє дітей.
Єр 5,14:
Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей – дровами, і він пожре їх.
1Кор 4,21:
Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, – чи з любов’ю та духом лагідности?
2Кор 10,2-6:
Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками. Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові; ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.
2Кор 13,2-10:
Я вже перед тим сказав і ще раз повторюю, як за другої моєї присутности, так і тепер у відсутності: Як прийду знову, то не щадитиму тих, які раніш згрішили, й усіх інших. Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, а сильний між вами. Його ж розп’ято з-за немочі, але він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в ньому, однак будемо з ним жити з Божої сили супроти вас. Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані! Та, сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, – не, щоб ми з’явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з’явилися невипробувані. Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду. Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж – міцні. Власне про це ми й молимося, про вашу досконалість. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати.
Одк 11,5:
І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий.
Дії 5,13:
і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.
Дії 2,43:
І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.
Лев 10,3:
Тоді Мойсей сказав Аронові: ось воно те, що заповідав Господь: «На тих, що наближаються до мене, я покажу, що я святий; і перед усім народом покажу я мою славу.» І мовчав Арон.
Чис 16,34:
І ввесь Ізраїль, що був навколо них, на зойк їхній кинувся тікати; казали бо: “Щоб і нас не проглинула земля!”
Чис 17,12-13:
Узяв Арон, як сказав Мойсей, кадильницю та й метнувсь у громаду, але мор уже почався між людьми. Насипав він ладану та й заходився справляти покуту за людей. Стояв він між мертвими й живими, і мор припинився.
Втор 13,11:
На смерть укаменуєш його, бо він намагався відвернути тебе від Господа, Бога твого, який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.
Втор 21,21:
Тоді всі люди міста закидають його камінням на смерть. Так викорінюватимеш зло з-поміж себе, і ввесь Ізраїль, почувши те, матиме страх.
Іс 22,20:
І того ж дня покличу слугу мого Еліякима, сина Хілкії,
1Сам 6,19-21:
Сини ж Єхонії не раділи разом із людьми, коли споглядали на ковчег Господній, і Господь убив із них сімдесят чоловік. Засумував народ, що Господь побив його так сильно. І говорили бет-шемешські люди: «Хто може встоятись перед Господом, цим святим Богом? До кого б його від нас відіслати?» І вислали гінців до мешканців Кіріят-Єаріму, щоб їм сказати: «Повернули назад філістимляни ковчег Господній. Прийдіть, візьміть його до себе.»
1Хр 13,12:
Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?”
1Хр 15,13:
бо власне тому, що вас першим разом не було, Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми його не шанували як слід.”
Пс 64,9:
і власний їхній язик їм готує погибель; хто на них тільки погляне, – похитує головою.
Пс 119,120:
Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся.
2Кор 7,11:
Ось бо той смуток задля Бога – яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі.
Одкр 11,13:
В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному.
Лк 2,51:
І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.
Лк 9,43-44:
Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів: “Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”
Бут 37,11:
Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам’ятав собі те.
1Сам 21,12:
пішов Давид і взяв кості Саула й кості Йонатана, його сина, від мешканців Явеш-Гілеаду, що їх були викрали з майдану в Бет-Шані, де їх повісили були філістимляни того дня, як побили були Саула в Гілбоа.
Прип 4,4:
Він учив і говорив до мене: | Нехай твоє серце держить мої слова твердо; | пильнуй мої накази, то й будеш жити.
Ос 14,9:
Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій.
Лк 1,80:
Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об’явлення Ізраїлеві.
Лк 2,39-42:
І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.
Йн 1,7:
Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.
Іс 40,3-5:
Голос чути: – Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною! Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.
Мал 3,1:
«Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, – ось він іде, – говорить Господь сил.
Мал 3,20-23:
Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята, і безбожників топтатимете, бо вони будуть, наче попіл, у вас під ногами того дня, що я готую, – говорить Господь сил. Згадайте про закон Мойсея, слуги мого, що я був наказав йому на Хориві для всього Ізраїля, про заповіді та про постанови. Ось я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного.
Лк 1,17:
І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”
Мт 3,6:
і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах.
Мк 1,3-5:
Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його”, – так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього – вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої.
Лк 3,3-4:
І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його.
Дії 19,4:
Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.»