Скрутація (Йн 9,1-41 \ HNR)
Спочатку ознайомтеся з методом!!!
Текстова версія
Втор 29, 3:
Та не дав вам Господь розуму, щоб збагнути, і очей, щоб бачити, і вух, щоб чути, аж до цього дня.
Іс 6, 9:
Так каже Господь сил: «Обберуть зовсім, як виноградник, останок Ізраїля. Пройди рукою ще раз, як збирач винограду, по винограднім вітті.
Єр 5, 21:
Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось: обнови наші дні, як було колись.
Єз 12, 2:
«Сину чоловічий! Ти живеш серед дому бунтарів; вони мають очі, щоб бачити, та не бачать; мають вуха, щоб слухати, та не слухають, бо вони дім бунтарів.
Йн 9, 24. 29. 34:
Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник.» Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
Мт 13, 13:
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
Мт 11, 16-19:
До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.”
Мт 11, 20-24:
Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.”
Мт 12, 7. 14:
Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити.
Мт 12, 24-32:
А фарисеї, почувши це сказали: “Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.” Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: “Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? Хто не зо мною, той проти мене, і. хто зо мною не збирає, той розкидає. Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься.
Мт 12, 34. 39. 45:
Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. А він у відповідь сказав їм: “Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям.”
Йн 12, 37-50:
Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу, щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?» Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.» Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього. А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги; славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу. Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене – вірує не в мене, а в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього. Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти. І я знаю, що заповідь його – життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»
Рим 10, 16-21:
Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж – «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.» І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.» А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.» До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»
Діян 28, 26-28:
Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх. Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.»
1. гілка від Йн 8, 12:
Пс 27, 1:
Господь – моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь – мого життя твердиня: кого маю страхатись?
Пс 36, 10:
Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло.
Пс 89, 16:
Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить.
Мудр 7, 26:
Вона – вічного світла відблиск, безплямне дзеркало Божого діяння і образ його доброти.
Іс 60, 19:
Не сонце буде вже для тебе денним світлом, і місяць не освітить тебе своїм сяйвом, а Господь буде твоїм вічним світлом і Бог твій – славою твоєю.
1 Йн 1, 5:
А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає.
Йн 1, 9:
Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.
Йн 12, 35-36:
Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. Поки у вас світло – віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
1 Йн 2, 8-11:
Проте, нову заповідь пишу, – це правдиве в вас і в ньому, – бо темрява проминає, і правдиве світло вже світить. Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі. Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі.
2 Кор 4, 6:
Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.
Мт 5, 14-16:
Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Флп 2, 15:
щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,
Одкр 21, 22-24:
А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець. Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його Агнець. Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього.
2. гілка від Йн 8, 12:
Вих 30, 26:
Та помастиш ним намет зборів та кивот Свідоцтва;
Іс 45, 7:
Я витворюю світло й творю пітьму, чиню добро й допускаю зло. Я, Господь, усе це чиню.
Пс 17, 15:
А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
Іс 8, 22 – 9, 1:
подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську. Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло.
Лк 1, 79:
щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”
Рим 13, 11-12:
Тим більше, що ви знаєте час, що вже пора вам прокинутись із сну: тепер бо ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла.
Еф 5, 12-14:
бо що ті люди потай виробляють, соромно й казати. Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом. Тому говорить: “Прокиньсь, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе!”
Лк 2, 32:
світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля.”
Діян 13, 47:
Так бо звелів Господь нам: Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі.»
Мт 8, 12:
а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.”
Мт 22, 13:
Тоді цар промовив до слуг: Зв’яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
Мт 25, 30:
А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.
Одкр 22, 5:
Ночі не буде більше, і не матимуть потреби в світлі світильника і світлі сонця, бо Господь Бог освітлює їх, і царюватимуть на віки вічні.
Одкр 21, 3-4:
Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.»
3. гілка від Йн 8, 12:
2 Кор 6, 14-18:
Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом та темрявою? Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом. Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, – каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і я вас прийму. Я буду вам Отцем, ви ж будете мені синами та дочками – каже Господь Вседержитель.»
Кол 1, 12-13:
Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина,
Діян 26, 18:
щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими.
1 Пт 2, 9-10:
Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
Лк 22, 53:
Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
Йн 13, 27-30:
І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш – негайно роби!» – сказав йому Ісус. Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, – чи щоб роздав щось бідним. І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була
Лк 16, 8:
І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
1 Сол 5, 4-11:
Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі. Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любови й шолом надії на спасіння. Бож призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, який умер за нас, щоб ми, чи чуваємо, чи спимо, разом з ним жили. Тому втішайте один одного і будуйте один одного, як то ви й робите.
Еф 5, 3-11:
Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти, – воно бо непристойне; а радше – дякуйте Богові. Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель – не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві. Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо, власне, через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. Не майте, отже, нічого спільного з ними! Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте,
Йн 12, 36:
Поки у вас світло – віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
Мт 6, 22-23:
Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
1 Йн 1, 6-7:
Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.
Рим 13, 12-14:
Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімось у зброю світла. Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло задля похотей.
Йн 3, 19-21:
А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, – лихі бо були їхні діла. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. А хто правду чинить – іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»
Йн 7, 7:
Не може світ вас ненавидіти, – а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.
Йн 1, 5:
І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.