Скрутація (Йн 4, 5-42 \ HNR)

Вих 17, 1-7:

Уся громада синів Ізраїля рушили із Сін-пустині, переходами, за наказом Господнім, і отаборились вони у Рефідимі, де не було питної води людям. І став народ сваритися з Мойсеєм, викрикуючи: “Дай нам води пити!” Мойсей їм каже: “Чого лаєтеся зо мною? Навіщо спокушаєте Господа?” Але народ був там жадібний води, то й нарікав на Мойсея словами: “Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас і дітей наших і скот наш?” Заголосив Мойсей до Господа: “Що діяти мені з цими людьми? Ще трохи, і укаменують мене.” І відповів Господь Мойсеєві: “Вийди поперед людей; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, що нею вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди. Ось я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть.” Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: “Чи є Господь між нами, чи нема?”

Іс 44, 3:

Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків.

Зах 14, 8:

Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східнього моря, а половина до західнього; так буде літом і зимою.

Пс 36, 9-10:

Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш. Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло.

Прип 13, 14:

Наука мудрого – джерело життя, щоб спастися від сітей смерти.

Сир 15, 3:

і нагодує його хлібом розуміння, і напуватиме водою мудрости.

Сир 24, 23-29:

Усе це книга завіту Бога Всевишнього, закон, заповіданий нам від Мойсея, спадщина для Яковових громад. Не занепадайте на силі, бувши у Господі, пристаньте до нього, щоб укріпив вас, – Господь бо Вседержитель це Бог єдиний, і немає іншого, крім нього, Спасителя. Повен мудрости він, як Пішон, мов той Тигр за днів новоплоддя, мов Ефрат, він сповнений розумом, мов Йордан під час жнив. Він, наче світло, повчання розливає, наче Гіхон під час винозбору. Ані перший, хто бравсь, не спізнав до кінця її, а й останній не дослідив ще її; бо помисли має ширші від моря, і від безодні більший задум її.

1 Кор 10, 4:

що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі – скеля ж був Христос.

Єз 47, 1:

Потім привів мене назад до входу в храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника.

Одкр 22, 1-5:

І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця. Посеред вулиці його і річки, по цей бік і по той бік – дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева – для оздоровлення народів. І ніякого прокляття не буде більше. А престол Бога й Агнця там, і слуги його служитимуть йому, і побачать обличчя його, і ім’я його – на чолах їхніх. Ночі не буде більше, і не матимуть потреби в світлі світильника і світлі сонця, бо Господь Бог освітлює їх, і царюватимуть на віки вічні.

Зах 13, 1:

Того дня буде відкрите джерело для дому Давида й для мешканців Єрусалиму, на змиття гріха й нечистоти.

Єз 36, 25-27:

Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи.

Йн 19, 34:

лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода.

Йн 1, 33:

І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – той і христить Святим Духом.

1 Йн 5, 6-8:

Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; бо троє свідчать: Дух, вода і кров, і оті троє – водно.

Еф 5, 23-32:

бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. А як Церква кориться Христові, так у всьому й жінки – своїм чоловікам. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою, бо ми – члени тіла його. Тим то покине чоловік свого батька і свою матір, і пристане до своєї жінки, і вони обоє будуть одне тіло. Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву.

Йн 19, 36-37:

Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»

Лев 1, 5:

І заріже бичка перед Господом, а сини Аронові, священики, принесуть його кров і покроплять нею з усіх боків жертовник, що при вході в намет зборів.

Вих 24, 4-8:

І написав Мойсей усі слова Господні, і, вставши рано-вранці, спорудив жертовник під горою і дванадцять стовпів, за дванадцятьма колінами Ізраїля. І послав юних синів Ізраїля, щоб учинили всепалення й пожертвували Господеві телят як мирні жертви. Взяв Мойсей половину крови й налив її в миски, а половину вихлюпав на жертовник. Потім узяв книгу завіту й прочитав на слух людям, що сказали: «Усе, що сказав Господь, зробимо й слухатимемося.» Взяв тоді Мойсей кров та й покропив на людей, і сказав: «Це кров союзу, що уклав Господь із вами, згідно з усіма цими словами.»

Пс 50, 5:

«Зберіть мені моїх побожних, які над жертвою союз зо мною учинили.»

Євр 9, 12-26:

і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому! Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб – після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту – вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства. Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. Тому навіть і перший завіт був освячений кров’ю. Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ, кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.» Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров’ю. Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає. Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі – жертвами, багато ліпшими від отих. Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з’явитися за нас перед обличчям Божим. Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров’ю; інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з’явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.

1 Пт 1, 2:

згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров’ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться!

Євр 7, 22:

Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу.

Євр 8, 6-13:

Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях. Коли б же той перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого. Бо Господь, докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт: не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», – говорить Господь. Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом. Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.» А коли каже «новий», то об’являє перший старим. А що передавнене й застаріле – те близько заникнення. 

Євр 12, 24:

і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.