Скрутація (Йн 20,1-9 \ HNR)

Йн 5,39:

Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене!

Втор 4,1:

«Послухай же тепер, Ізраїлю, про заповіді й рішення, що їх навчав я вас виконувати, щоб ви жили й увійшли та й заволоділи землею, яку дає вам Господь, Бог батьків ваших.

Втор 8,1.3:

«Всі заповіді, що їх заповідаю тобі сьогодні, виконуйте пильно, щоб ви були живі й розросталися та щоб увійшли й зайняли землю, про яку Господь клявся вашим батькам. Він упокоряв тебе, морив тебе голодом та годував манною, про яку не знав ні ти, ні твої батьки; щоб ти пізнав, що не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх, може жити людина.

Втор 30,15-20:

Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, що її заповідаю тобі нині, – любитимеш Господа, Бога твого, ходитимеш його дорогами та додержуватимешся його заповідей, установ і рішень, – то житимеш і розмножишся, і Господь, Бог твій, поблагословить тебе на землі, що йдеш її зайняти. Коли ж твоє серце відвернеться, і ти не слухатимеш, і даси себе звести і станеш припадати лицем до землі перед іншими богами та служити їм, то заявляю вам сьогодні, що загинете напевно; не довго житимете на землі, куди ти, перейшовши Йордан, простуєш, щоб її зайняти. Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю; життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову.»

Втор 32,46n:

то сказав ще їм: «Візьміть собі до серця всі слова, якими я вас сьогодні остерігаю, і повідайте їх вашим дітям, щоб вони виконували пильно слова цього закону.

Bар 4,1:

Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають.

Сир 24,22:

Хто мене слухає, той не осоромиться, хто мною кермується, той не согрішить

Прип 1,32-33:

Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх. Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.

Прип 8,35-36:

Бо хто мене знаходить, той життя знаходить й осягає від Господа ласку. Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; всі мої ненависники – смерть полюбляють.”

Пс 119:

Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом. Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають його всім серцем. Вони не чинять беззаконня, вони його путями ходять. Ти повелів заповіді твої, щоб пильнувати вельми. О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати твої установи! Тоді б я не осоромився, вважаючи на всі твої веління. Я буду щирим серцем тобі дякувати, навчаючись твоїх присудів справедливих. Я берегтиму твої установи, не покидай мене зовсім. Як юнак берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом. Усім моїм серцем я тебе шукаю; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх. Я в моїм серці сховав твоє слово, щоб не згрішити проти тебе. Благословен єси, о Господи! Навчи мене твоїх установ. Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх. Я радуюсь дорогою твоїх свідоцтв понад усі скарби. Про твої заповіді буду роздумувати і на стежки твої буду вважати. Установами твоїми я втішатимусь, я не забуду твого слова. Добре чини з твоїм слугою, щоб я міг жити й твоє слово пильнувати. Відкрий мої очі, щоб я міг бачити дива закону твого! Я — на землі чужинець, не крий від мене велінь твоїх. Моя душа умліває, бажаючи ввесь час присудів твоїх. Ти погрозив гордим, отим проклятим, що від велінь твоїх блудять далеко. Візьми від мене сором і зневагу, бо я беріг твої свідоцтва. Хоча князі, розсівшись, говорять проти мене, слуга твій роздумує про твої установи. Бо твої свідоцтва — моя втіха, вони — мої дорадники. Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом. Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене; навчи мене твоїх установ! Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх, і про чудеса твої я буду роздумувати. Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за твоїм словом. Дорогу неправди відверни від мене, подай ласкаво закон твій. Я собі вибрав дорогу правди, поставив присуди твої перед собою. Я пристав міцно до свідоцтв твоїх; о Господи, не дай мені осоромитись! Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце. Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці. Дай мені розум, і я берегтиму закон твій, зберігатиму його усім серцем. Настав мене на стежку велінь твоїх, у ній бо моя втіха. Нахили моє серце до свідоцтв твоїх, не до наживи. Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту! Живи мене на твоїй дорозі! Утриваль твоєму слузі твоє слово, що веде до страху перед тобою. Відверни від мене сором, котрого я боюся, бо присуди твої добрі. Глянь, я твоїх заповідей прагну; живи мене по твоїй правді. Нехай прийде, о Господи, на мене твоя милість і твоє спасіння по твоєму слову. І я відповім тим, що кепкують з мене, — бо я звірився на твоє слово. Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди твої надіюсь і пильнуватиму закон твій завжди, по віки вічні. І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю. Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва — і не осоромлюся. Втішатимуся веліннями твоїми, — я їх люблю. І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, — я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи. Згадай слузі твоєму твоє слово, бо ти подав мені надію. Оце моя відрада в моїм горі, що твоє слово мене оживляє. Горді глузують з мене вельми, та від закону твого я не відхиляюсь. Я згадую, о Господи, твої присуди споконвічні — і утішаюсь. Обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон твій. Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання. Я згадую, о Господи, ночами твоє ім’я і бережу закон твій. Це була моя частка, що я беріг твої заповіді. Доля моя — Господь; я мовив: Берегтиму твоє слово. З усього серця прошу у тебе ласки: змилуйся надо мною по твоєму слову! Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв. Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати. Мене обплутало мотуззя беззаконних, але я не забув закону твого. Опівночі я встану тебе прославляти — за твої присуди справедливі. Я приятель усім тим, що тебе бояться і заповідей твоїх пильнують. Земля, о Господи, повна твоєї ласки; навчи мене твоїх установ. Добре вчинив єси з твоїм слугою, Господи, за словом твоїм. Навчи мене доброго розуму й знання, бо я здаюся на твої веління. Поки я не був іще упокорений, блукав я; тепер же я пильную твоє слово. Ти добрий і доброчинний; навчи мене твоїх установ. Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої, Їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь. Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись. Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла. Руки твої мене створили й укріпили; настав мене, і я велінь твоїх навчуся. Ті, що тебе бояться, побачивши мене, розвеселяться, бо я надіюся на твоє слово. Знаю, о Господи, що твої присуди справедливі і що ти упокорив мене по правді. Милість твоя, молю, нехай мене потішить, за словом твоїм до слуги твого. Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій — моя відрада. Хай поб’є сором гордих, що мене незаслужено гнітять, я ж над твоїми заповідями буду роздумувати. Хай повернуться до мене ті, що тебе бояться і відають твої свідоцтва. Хай моє серце буде бездоганним у твоїх установах, щоб мені не осоромитись. Душа моя знемагає за твоїм спасінням, на слово твоє я надіюсь. Очі мої знемоглися за твоїм словом, кажучи: Коли мене потішиш? Бо я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю. Скільки його, того віку, у слуги твого? Коли ти над гонителями моїми суд учиниш? На мене яму викопали горді, а це не за законом твоїм. Усі твої веління — правда; мене незаслужено гонять, подай мені допомогу! Вони мене ледве зо світу не зігнали, та заповідей твоїх я не покинув. Живи мене за твоєю ласкою — я пильнуватиму свідоцтво уст твоїх. Повіки, Господи, слово твоє твердо стоїть на небі. Від роду й до роду твоя правда. Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо. За твоїми присудами усе стоїть сьогодні, усе бо тобі служить. Якби закон твій та не був відрадою моєю, я був би вже загинув у моїм горі. Повіки заповідей твоїх я не забуду, бо ними мене оживляєш. Твій я: спаси мене, бо я заповідей твоїх шукаю. Чигають грішники на мене, мене погубити; я ж на свідоцтва твої вважаю. У кожній досконалості кінець я бачив; твоя ж заповідь широкосяжна. Як я люблю закон твій! Він моє повсякденне розважання. Мудрішим за моїх ворогів робить мене твоє веління, бо воно зо мною завжди. Понад усіх моїх учителів я став розумним, свідоцтва бо твої — моє розважання. Більш, ніж старі, я розумію, бо я беріг твої заповіді. Від усякої лихої стежки стримую я ноги, щоб пильнувати твоє слово. Від присудів твоїх не ухиляюсь, бо ти мене навчаєш. Які солодкі твої слова для мого піднебіння, — для уст моїх солодші меду! Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку. Слово твоє — світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці. Я поклявся й постановив пильнувати твої присуди справедливі. Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом! Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву і навчи мене твоїх присудів. Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю. Поставили безбожні сильце на мене, та я від заповідей твоїх не відхилився. Твої свідоцтва — спадщина моя повіки, вони бо радість мого серця. Я нахилив моє серце виконувати твої установи повіки й на кожнім кроці. Я ненавиджу двоєдушних, а люблю — закон твій. Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь. Гетьте від мене, беззаконні, і я буду пильнувати веління мого Бога. Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити; не дай, щоб я моєї надії стидався. Підтримай мене, і я спасуся, на твої установи завжди вважатиму. Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять, бо неправда — їхня думка. Усіх грішників землі вважаєш за жужель, тим і люблю твої свідоцтва. Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся. Я творив суд і справедливість, — гнобителям моїм мене не видай. Будь запорукою слузі твоєму на благо, нехай не гнітять мене горді. Очі мої знемоглися, чекаючи на твоє спасіння, на слово твоєї правди. Вчини з твоїм рабом за твоєю ласкою і навчи мене твоїх установ. Я твій слуга, настав мене на розум, щоб я спізнав твої свідоцтва. Час Господеві діяти! Порушили закон твій. Тим і люблю твої веління, над золото, над щире. Тому всі твої заповіді я визнаю за справедливі; кожну неправедну стежку ненавиджу. Дивні твої свідоцтва, тому душа моя їх пильнує. Слова твої, відкрившись, просвітлюють, дають розуму простим. Широко відкриваю уста мої, прагну, бо я велінь твоїх бажаю. Обернись до мене й змилуйся надо мною, як ти звичайно робиш із тими, що люблять твоє ім’я. Кроки мої спрямуй за твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати надо мною. Визволь мене від гніту людини, і твої заповіді я пильнуватиму. Світи твоїм обличчям на слугу твого і навчи мене твоїх установ. Потоками з очей моїх ллються сльози, бо не додержується більш закон твій. Ти — справедливий, Господи, і праві твої присуди! Ти заповів твої свідоцтва в справедливості й великій правді. Моя горливість мене виснажила, бо противники мої забули твоє слово. Глагол твій — понад усяку пробу, і слуга твій його любить. Малий я, і гордують мною, та заповідей твоїх не забуваю. Справедливість твоя — справедливість вічна, і закон твій — правда. Напасть і горе на мене напосіли, веління твої — моя відрада. Свідоцтва твої — вічна справедливість; дай мені розуму, і я буду жити. З усього серця взиваю: Вислухай мене, Господи! — я установи твої буду пильнувати. До тебе я взиваю: Спаси мене! Я берегтиму твої свідоцтва. Удосвіта встаю і допомоги благаю, надіюся на слово твоє. Очима випереджую нічні сторожі, щоб розважати над твоїм глаголом. Почуй мій голос, за твоїм милосердям, Господи, живи мене, як звик єси робити. Наблизились гонителі мої несправедливі, а від закону твого віддалились. Близько єси, о Господи, і всі твої веління — правда. Віддавна з твоїх свідоцтв знаю, що ти їх заснував навіки. Поглянь на моє горе й визволь мене, бо я не забуваю закону твого. Обстань за мою справу й викупи мене! Живи мене за твоїм словом! Далеко від грішників спасіння, бо вони твоїх установ не шукають. Милість твоя, о Господи, велика; живи мене, як звик єси робити. Сила гонителів та противників у мене, але від твоїх свідоцтв я не ухилявся. Бачу відступників я і бриджуся ними, бо не пильнують слова твого. Глянь, як я заповіді твої люблю! Господи, живи мене за твоїм милосердям. Початок твого слова — правда, і вічний кожний присуд справедлисти твоєї. Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце. Радію твоїм словом, неначе той, хто знайшов велику здобич. Я ненавиджу кривду й гидую нею, люблю закон твій. Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі. Глибокий мир тим, що закон твій люблять, — вони не спіткнуться. Надіюсь на твоє спасіння, Господи, веління твої виконую. Душа моя свідоцтва твої пильнує і любить їх вельми. Пильную заповіді твої і свідоцтва твої, бо всі мої дороги перед тобою. Нехай моє благання, Господи, до тебе дійде, дай мені розум за твоїм словом. Нехай моя молитва прийде перед тебе, визволь мене за твоїм словом. Нехай мої уста хвалу возносять, бо ти мене твоїх установ навчаєш. Язик мій хай співає твоє слово; всі бо твої веління — справедливі. Рука твоя хай буде готова допомогти мені, бо твої заповіді я собі вибрав. Я прагну, Господи, твого спасіння; закон твій — моя відрада. Нехай моя душа живе й тебе хвалить, і твої присуди нехай мені допоможуть. Блукаю, мов вівця, що заблудила; шукай слугу твого, бо я велінь твоїх не забуваю

Йн 1,45:

Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету.»

Діян 26,22:

Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити:

Втор 18,18:

Я викличу для них з-посеред їхніх братів пророка такого, як ти; я вкладу мої слова йому в уста, й він говоритиме до них все, що йому накажу.

Йн 2,22:

тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.

Йн 5,46:

Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!

Йн 12,16.41:

Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено. Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.

1Кор 15,3-4:

Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням

1Кор 11,23:

Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб

Лк 1,2:

як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

1Кор 11,23:

Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб

Діян 2,33:

Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.

Мт 4,23:

І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі

1Кор 1,2:

Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім’я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:

Mk1,15:

кажучи: “Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію.”

1Кор 15,2:

Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо

Діян 11,14:

Він тобі оповість слова, якими ти спасешся, ти й увесь дім твій. –

Діян 16,17:

Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»

Рим 6,3:

Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися?

Мт 28,10:

Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.”

Лк 24,34n:

які їм сказали: “Христос справді воскрес і з’явився Симонові.”

Йн 20,14-17:

Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, – а я заберу його.» Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» – що у перекладі означає: «Учителю!» А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

Мт 28,16-20:

А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.”

Йн 20,19-23:

А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.»

Лк 24,27.32. 44-45:

І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання? Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,

Йн 14,26:

Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

Йн 16,13-15:

Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

Йн 14,16-17:

Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім’я, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

1Йн 2,1:

Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного.

Йн 15,26-27:

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»

Діян 5,32:

ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.»

Йн 8,32:

і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»

1Йн 2,20n.27:

Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому.

Рим 8,16:

Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми – діти Божі;

1Йн 5,6-7:

Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; бо троє свідчать:

Йн 16,8-11:

І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене, щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений.

Лк 24,49:

Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”

Рим 5,5:

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.