Скрутація (Йн 11,1-45 \ HNR)

Йн 3, 35:

Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук.

Йн 10, 28-29:

і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!

Йн 13, 3:

Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,

Йн 17, 2:

згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.

Йн 6, 37-39:

Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину; бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав. Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.

Мт 11, 27:

Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

Мт 28, 18:

Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі.

Йн 12, 13-15:

узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!» І знайшовши осля, Ісус сів на нього, – як ото написано: Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному.

Йн 18, 36-37:

«Царство моє не від світу цього, – відрік Ісус. – Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.» «То ти таки цар?» – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»

Йн 12, 32:

Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»

Йн 19, 19:

Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.»

Дії 2, 33:

Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.

Еф 4, 8:

Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”

Йн 12, 31:

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.

Мт 22, 23-32:

Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його: “Учителю”, – кажуть, – “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму. Так само і другий і третій аж до сьомого. Нарешті, після всіх померла й жінка. Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.” Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили. У воскресінні не .женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі. А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!”

Вих 3, 6:

А далі: “Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова.” І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога.

Пс 16, 10-11:

Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління. Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.

Пс 49, 16:

Але Бог визволить мою душу з руки Шеолу, він мене прийме до себе.

Пс 73, 24:

Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.

Муд 3, 1-9:

“Душі праведних у руці Божій, і мука не спіткає їх. Очам безумних видалось, що вони вмерли, і їхнє переставлення вважано за нещастя, а відхід їх від нас — за згубу, вони однак — у мирі. Бо хоч, в очах людських, їх спіткала кара, надія їх повна безсмертям; вони, потерпівши трохи, великих благодійств зазнають, бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву всепалення. В час їхніх відвідин вони засяють і, немов іскри по стерні, розбіжаться. Правитимуть народами й володітимуть племенами, а Господь царюватиме над ними повік. Ті, що звірились на нього, зрозуміють правду, і вірні в любові перебуватимуть при ньому, бо ласка й милосердя — для вибранців його.”

Дан 12, 2-3:

І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться; одні на життя вічне, другі на вічний сором та на ганьбу. Розумні сяятимуть небесним сяйвом, – і ті, що навернуть багатьох до справедливости, неначе зорі, повіки, назавжди.

2 Мак 7, 9:

Віддихаючи ж востаннє, сказав: «Ти, злочиннику, забираєш у нас це життя дочасне, але Цар світу воскресить нас, що вмираємо за його закон, – до вічного життя.»

2 Мак 12, 43-46:

Він зібрав, з кожного поголовно, зо 2 000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, – бо якби він не надіявся, що поляглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, – що за свята й благочестива думка! – Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха.

Йн 5, 28-29:

І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд.

Єз 37, 1-14:

“Рука Господня була на мені, і вивів мене Господь у дусі й поклав мене серед долини; долина ж та була повна костей. Обвів він мене навкруги них, і ось було їх дуже багато по долині, і всі вони були пресухі. І промовив до мене: «Сину чоловічий! Чи оживуть ці кості?» Я відповів: «Господи Боже, ти знаєш.» Тоді сказав до мене: «Проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось я введу в вас дух, і ви знов оживете. Я обкладу вас жилами, ви поростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я — Господь.» Я прорік, як мені було наказано; і як я пророкував, виник шум, і ось настав рух, і кістка до кістки стала наближатись. Глянув я — як ось на них жили, і поросли вони тілом, а зверху вкрила їх шкіра, та не було в них духу. І він сказав до мене: «Проречи до духу, проречи, сину чоловічий, і скажи до духу: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди духу, та й подихни на оцих повбиваних, щоб вони ожили.» І я прорік, як він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги — сила-силенна люду. Тоді він сказав до мене: «Сину чоловічий! Оті кості — це все дім Ізраїля. Вони кажуть: Кості наші висхли, надія наша пропала, прийшов кінець нам! Тому пророкуй і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і приведу вас назад в Ізраїльську землю. І зрозумієте, що я — Господь, як відчиню ваші гроби та й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, і дам вам дух мій, і ви знову оживете, і я розміщу вас на землі вашій, і зрозумієте, що я — Господь; я сказав і зроблю це» — слово Господнє.”

Мт 13, 43:

І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!

1 Кор 15, 35-53:

“Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?» Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре. І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше. Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню — власне тіло. Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб. Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних. Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне. Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.» Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне. Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба. Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні. І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного. Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління. Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося, раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося. Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.”

1 Йн 3, 14:

Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває.

Йн 5, 24:

Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

Євр 6, 1:

Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, – тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,

Рим 5, 12.21:

Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; щоб, як панував гріх зо смертю, так панувала і ласка через оправдання на вічне життя, через Ісуса Христа, Господа нашого.

Рим 6, 23:

Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.

Рим 7, 5:

Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.

1 Кор 15, 56:

Жало смерти – гріх, а сила гріха – закон.

Еф 2, 1:

І ви були мертві вашими провинами й гріхами,

Кол 2, 13:

І вас, що були мертві гріхами й вашим необрізанням тілесним, – він оживив вас із ним, простивши нам усі провини.

Як 1, 15:

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, – породжує смерть.

Євр 9, 14:

то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

Мт 3, 2:

Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.”

Рим 8, 6. 13:

Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа – до життя і миру; бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.

2 Кор 4, 11:

Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі.

Еф 2, 14-16:

Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому.

1 Пт 3, 18:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,

1 Пт 4, 1-2:

Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я – сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись: Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть,