Скрутація (Йн 1,1-18 \ HNR)

Йн 3,6:

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

Йн 17,2:

згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.

Бут 6,3:

І сказав Господь: “Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку його буде 120 років.”

Пс 56,5:

На Бога, слово котрого славлю, на Бога уповаю, не страхаюся: що може заподіяти мені людина?

Iс 40,6:

Голос велить: – Вісти! – Я ж сказав: – Що вістити? – Всяке тіло -трава, і вся його краса – мов квітка в полі.

Рим 7,5:

Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.

1Йн 4,2:

З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога.

2Йн 7:

Багато бо спокусників поширилось у світі, що не визнають Ісуса Христа, який прийшов у тілі. Той то є спокусник і антихрист.

Рим 1,3:

про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,

Флп 2,7:

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

Koл 1,19:

бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому

Рим 8,3:

Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, – пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,

1Tим 3,16:

А то річ певна, що тайна побожности – велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

Koл 1,22:

тепер він примирив на смертнім його тілі, щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними перед собою.

Євр 5,7n:

Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність;

Євр 10,20:

який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,

1Пт 3,18:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,

1Пт 4,1:

Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити,

Йн 6,51n:

Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу.

Рим 8,9:

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.

Гал 5,24:

Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями.

Koл 2,11:

ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, – обрізанням Христовим.

Флп 1,22.24:

Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; – та що вибрати, не знаю. та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.

2Koр 10,3:

Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,

Koл 1,24:

Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;

Вих 25,8:

Нехай вони мені спорудять святиню, щоб я міг жити серед них.

Чис 35,34:

Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я – Господь, який живу серед синів Ізраїля.”

Сир 24,7-22:

Між ними всіма я спокою шукала: в чиїй бо спадщині мені оселитись? Тож заповів мені Творець усього, і той, хто створив мене, намет нап’яв мій та й мовив: «У Якові будь твоя оселя, і твоя спадщина будь в Ізраїлі!» Спередвіку, споконвіку створив він мене, тим то я вічно існувати буду. У святому наметі перед ним я служила, і укріпилась я у Сіоні. У місті улюбленім він оселив мене, і в Єрусалимі — влада моя. Я вкорінилась у прославленім народі — у частці Господній, у наслідді його. Мов той кедр ливанський, я виросла вгору, мов той кипарис на горах Хермонських. Мов та пальма в Ен-гаді, виросла я, мов у Єрихоні садженці трояндні, мов маслина ота на рівнині пишна, — виросла я, немов той явір. Мов цинамон і аспалат, видавала я пахощі, мов добірна мірра, була я запахуща, — мов та халвана, й онікс, і стакта, мов дим кадила отой у наметі. Мов той теребінт, я розпростерла галузки, і віття моє — віття слави й ласки. Мов ті виногрона, я пишне гілля вигнала, і квіття моє плоди преславні та багатющі видало. Я мати красної любови, остраху, знання й благонадії, я даю вічні блага всім моїм дітям і тим, що від Бога призначені. Прийдіте ж до мене, ви, що мене бажаєте, і живітеся досита плодами моїми. Згадка про мене солодша від меду, і моя спадщина солодша, ніж медовий стільник. Хто мене споживає, той ще схоче споживати, хто з мене п’є, той ще захоче пити. Хто мене слухає, той не осоромиться, хто мною кермується, той не согрішить.

Baр 3,36-4,4:

Такий наш Бог; ніхто йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала. Вона — це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають. Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг — народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, — бо те, що вгодне Богові, знане нам!

Вих 34,6:

І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний,

Втор 4,7:

Бож де на світі такий великий народ, що мав би таких близьких до себе богів, як Господь, Бог наш, коли тільки закликаємо його?

Oс 2,22:

Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш.

Пс 147,19:

Він Яковові звістив своє слово, Ізраїлеві свої присуди й свої устави.

Сир 24,8.10n:

Тож заповів мені Творець усього, і той, хто створив мене, намет нап’яв мій та й мовив: «У Якові будь твоя оселя, і твоя спадщина будь в Ізраїлі! У святому наметі перед ним я служила, і укріпилась я у Сіоні.

Прип 8,31:

гралась на його земному крузі, моя бо втіха: бути; з людськими синами.

Mуд 9,10:

Зішли її з твого святого неба, пошли її від твого престолу слави, щоб була при мені й трудилась, щоб я пізнав, що тобі любе.

Сир 24,22:

Хто мене слухає, той не осоромиться, хто мною кермується, той не согрішить

Прип 1,32-33:

Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх. Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.

Прип 8,35-36:

Бо хто мене знаходить, той життя знаходить й осягає від Господа ласку. Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; всі мої ненависники – смерть полюбляють.”

Прип 6,23:

Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

Втор 4,8.32-37:

Де на світі такий великий народ, що мав би такі справедливі установи й рішення, як увесь цей закон, що його я сьогодні даю? Спитай лише про давні часи, що були перед тобою, з того дня, коли створив Бог людину на землі, та й від одного краю небес аж до другого, чи сталося колись щось таке велике або чи було колись чути щось подібне! Хіба чув якийсь народ голос Божий, що промовляв із полум’я, як ти це чув, а зоставсь живим? Або хіба пробував якийсь бог прийти, щоб вибрати собі народ з-поміж іншого народу, досвідом, дивами й чудесами, війною та потужною рукою і простягнутим рам’ям та великими страхіттями, як оце все вчинив для вас Господь, Бог ваш, перед вашими очима в Єгипті? Тобі воно було показане, щоб ти знав, що Господь – то Бог, що нема другого, крім нього. З небес він дав тобі почути свій голос, щоб тебе навчити, і показав тобі на землі свій великий вогонь і з-посеред полум’я ти чув його слова. Тому що він любив твоїх батьків, він вибрав їхнє потомство після них і сам своєю присутністю та своєю великою силою вивів тебе з Єгипту,

Прип 9,18:

А він і не знає, що там тіні | і що її гості в самій глибині Шеолу.