Скрутація (Йн 10,1-10 \ HNR)

Йн 3,17: 

Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти.

Пс 23,1-3: 

Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого.

Iс 49,9-10: 

щоб сказати в’язням: Виходьте!, а тим, що в пітьмі: Покажіться! Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні.

Єз 34,14: 

Я буду пасти їх по гарних пасовиськах, випаси їх будуть на високих горах ізраїльських. Там вони будуть відпочивати на гарному випасі й пастись на тучному пасовиську, на горах ізраїльських.

2Kор 5,19: 

Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.

Йн 4,42: 

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель.»

Йн 4,1: 

Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

Iс 40,31: 

ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.

Єр 31,25: 

Бо я напою душу спрагнену й насичу кожну втомлену душу.»

Прип 4,11: 

Дороги мудрости тебе навчаю, | веду тебе по стежках простих.

Пс 115,1: 

Не нам, о Господи, не нам, а імені твоєму дай славу, заради милости твоєї і твоєї правди.

Iс 42,7: 

щоб сліпим очі відкривати, виводити з в’язниці в’язнів, з темниці тих, що сидять у темряві.

Одкр 7,16: 

Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека,

Iс 4,4-6: 

Коли Господь обмиє бруд дочок сіонських і очистить Єрусалим від крови, що посеред нього, духом суду й духом руйнування, тоді він прийде й опочине над усяким місцем на горі сіонській і над її зборами, як хмара в день, як дим і як світло палаючого вогню у ночі. Бо слава Господня буде над усім, мов захист, мов намет, щоб за дня давати тінь від спеки, мов притулок та сховок від дощу й бурі.

Iс 25,4-5: 

Бо ти був бідному кріпостю, кріпостю бідному в скруті, сховком від бурі, тінню від спеки; бо лють гнобителів, немов узимку буря. Як спеку на засохлу землю, втихомириш ти гомін гордих; як спеку тінню хмари, принизиш пісню лютих.

Iс 35,5-10: 

Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води – край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зідхання зникне.

Iс 41,17-20: 

Злиденні та вбогі шукають води, та її немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх не покину. На лисих горах я відкрию ріки, серед долин – джерела. Я зроблю озером пустиню, а суху землю – водяними ручаями. Я засаджу пустиню кедром, акацією, афиною та оливкою. Я посаджу в степу кипариса, явора та сосну разом, щоб вони бачили й знали, вважали й зрозуміли всі разом, що то рука Господня це вчинила, Святий Ізраїля витворив те.

Iс 43,19-20: 

Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях – ріки. Звір дикий буде мене прославляти, шакали й струсі, бо я дам воду в пустині і на безлюддях – ріки, щоб напоїти мій вибраний народ.

Йн 3,16.36: 

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Хто вірує в Сина – живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, – гнів же Божий над таким перебуває.»

Йн 5,40:

Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.

Йн 6,33.35.48.51:

Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.» Ісус же їм: «Я – хліб життя. Хто приходить до мене – не голодуватиме; хто в мене вірує – не матиме спраги ніколи. Я – хліб життя. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу.»

Йн 14,4-7:

Куди ж я йду – ви знаєте путь.» «Господи, – каже до нього Тома, – не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.»

Йн 20,31:

А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а вірувавши, – щоб мали життя в його ім’я.

Бут 22:

Після того Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: “Аврааме!” Той же відповів: “Я тут!” Бог сказав: “Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу.” Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: “Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас.” Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва вкупі. Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: “Батьку!” – А той: “Що тобі, сину?” “Ось”, каже він, “вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?” Авраам же: “Бог подбає собі ягня на всепалення, сину.” І йшли вони обидва разом. Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: “Аврааме, Аврааме!” Той відповів: “Я тут!” І сказав (Бог): “Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене.” Коли Авраам підвів очі свої й дивиться – аж ось позаду (нього) баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце “Господь явився”, як то й посьогодні кажуть: “На горі, де Господь явився.” Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба; і сказав: “Клянуся мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря. Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав мого голосу.” Тоді Авраам повернувся до своїх слуг, і вони підвелись та й пішли разом до Версавії. І там у Версавії Авраам оселився. І сталося, що після того сповіщено Авраама так: “Он і Мілка, вона теж породила синів Нахорові, твоєму братові: Уца, його первородного, і Буза, його брата, Кемуела, батька Араму; Кеседа, Хазо, Пілдаша, їдлафа та Бетуела. Бетуел же мав Ревеку. Вісім оцих синів вродила Мілка Нахорові, Авраамовому братові. А його наложниця, на ім’я Реума, теж породила – Теваха, Гахама, Тахаша й Мааху.

Рим 8,32:

Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього?

Mт21,37:

Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

1Йн 4,9:

Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього.

Mт 3,7:

Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву?

Прип 9,1-6:

Мудрість собі будинок збудувала і витесала сім стовпів до нього. Забила свої жертви, вина свого налила і стіл свій теж приготувала. Послала своїх служниць, щоб оповістити, по щонайвищих закутках у місті: Хто простодушний, нехай сюди заверне, безумному ж вона сказала: “Ходіте, мій хліб їжте, і вино, що я приготувала, пийте; киньте безумство – й житимете, ходіть дорогою розуму.”

Сир 24,19-22:

Прийдіть до мене, ви, що мене жадаєте, і наситіться моїми плодами. Бо моя память солодка понад мід, і моє насліддя понад крижку меду. Хто мене їсть ще зголодніє, і хто мене пє ще матиме спрагу. Хто мене слухає не завстидається, і хто працює в мені не згрішить.

Iс 55,1-3:

Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко! Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує? Слухайте мене уважно, і будете їсти те, що добре, і душа ваша розкошуватиме у ситі. Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я дав вам союз вічний, незмінні милості, обіцяні Давидові.

Йн 4,10.14:

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Йн 7,27-29:

Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, – а того ви не знаєте. . Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»

Йн 8,14. 19:

А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»

Іов 28,20-28:

Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце? Вона від зору всього живого скрита, і схована від птиць небесних. Погибель і смерть кажуть: До наших вух дійшла про неї чутка, –  але лиш Бог до неї знає стежку, він знає її місце. Бо він аж на край світу бачить, на все, що є під небом, поглядає. Коли він призначав вагу вітрові і давав міру водам, коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, –  тоді її угледів, облічив, усталив її, добре її розслідивши. А людині сказав: Страх перед Господом – це мудрість, берегтися зла – це розум!»

Йн 3,11-12.31-32:

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, – ви ж свідчення нашого не берете до уваги. Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, – як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? Хто з висоти приходить, той – над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить – над усіма той. Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги.

Mт 11,25-27:

Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так тобі було довподоби. Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

Mудр 9,13-18:

Яка бо людина може пізнати волю Божу? Або хто може збагнути, чого Господь хоче? Бож міркування смертних нужденні, непевні задуми наші; бо тлінне тіло обтяжує душу, і земне шатро придавлює вельми клопітливий дух. Ми ледве відгадуємо те, що на землі, з трудом знаходимо те, що в руках наших, – а хто дослідить те, що на небі? Волю ж твою хто знав би, якщо б ти не дав мудрости і не зіслав з висот твого святого Духа? Так випрямлено стежки тих, що живуть на землі, і так навчились люди того, що тобі довподоби, | і мудрістю вони спаслися.»

Bар 3,29-38:

Хто знявсь на небо, узяв її звідти і зніс із хмар додолу? Хто пройшов море, знайшов її, і придбав її за золото найдобірніше? Ніхто не відає її дороги, ніхто стежки її не знає. Та той, хто відає все, знає її; він розумом своїм звідав, – він, який землю утвердив повіки, четвероногими виповнив її; який посилає світло, – і воно йде, закликає його, – і воно його слухається, тремтівши. Зорі блищать на своїх чатах і веселяться; покличе їх, – вони відкликаються: «Ось ми!» І світять радісно для того, хто створив їх. Такий наш Бог; ніхто йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала.

Євр 10,19-20:

Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині, який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом,

Йн 12,45:

І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.

Йн 8,32:

і спізнаєте правду, і правда визволить вас.

Йн 3,15:

щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.

Одкр 7,17:

бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Oс 2,20.23-24:

І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну – я з землі знищу і дам лежати їм безпечно. Того часу я відповім, – слово Господнє, – небу, а воно відповість землі. Земля відповість збіжжю, мустові й олії; вони ж відкажуть Єзреелові.

Iс 11,6:

Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина.

Одкр 21,4:

і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.

Iс 25,8:

Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так.

Iс 35,10:

Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зідхання зникне.

Oс 13,14:

І я б та визволяв їх з руки Шеолу? Я б їх рятував від смерти? Де твої рани, смерте? Де бич твій, о Шеоле? Жалю не буде в мене

1Kор 15,26:

Знищений буде останній ворог – смерть;

Пс 51,11:

Відверни лице твоє від гріхів моїх і зітри усі мої провини.

Пс 126:

Коли Господь повернув сіонських бранців, немов би сон ми бачили, так було з нами. Тоді уста наші сповнилися сміху радости язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: «Велике діло вчинив Господь над ними!» Велике діло вчинив Господь над нами, -раділи. Поверни, о Господи, наших бранців, немов потоки на спраглу землю. Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати, Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою.

Одкр 20,14:

І смерть і ад повержено в озеро вогню. Це є смерть друга, озеро вогню.

Iс 2,4:

І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати.

Iс 9,4:

Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий.

Miх 4,3-4:

Він між численними племенами буде судити, і про могутні народи буде вирішувати, ген-ген далеко. Вони перекують свої мечі на рала, на серпи – свої списи. Народ проти народу не буде меча піднімати, ані не будуть більше вчитися воювати. І вони – кожний з них буде сидіти під своєю виноградною лозою,- і кожний під смоковницею, і ніхто не буде їх лякати, – бо уста Господа сил сказали.

Зах 9,10:

Я знищу колісницю з Ефраїму й коня з Єрусалиму; воєнний лук буде зламаний. Він оголосить мир народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки до кінців землі.

Iс 9,6:

Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить.

Iс 32,17:

І ділом справедливости мир буде, а плодом справедливости – спокій та безпека довічна.

Iс 60,17-18:

Замість міді я принесу золото, замість заліза принесу срібло, мідь замість дерева, замість каменя – залізо. Настановлю мир володарем у тебе, правителем у тебе – справедливість. Не чути буде більше про насильство в твоїм краю та про спустошення й руїну в твоїх межах. Ти зватимеш твої мури спасінням, славою – твої ворота.

Єз 34,25:

Я зроблю з ними союз миру й вижену з країни хижих звірів, так що вони житимуть безпечно в степу і спатимуть по лісах.

Єз 37,26:

Я зроблю з ними союз миру; це буде союз вічний з ними. Я їх намножу й поставлю мою святиню серед них навіки.

Пс 72,3-7:

Хай гори принесуть народові мир, і горби – справедливість. Нехай розсудить бідних з народу, спасе дітей убогих, гнобителя ж розтопче. Тебе боятимуться поки сонця і поки місяця від роду й до роду. Хай він, як дощ, зійде на покоси, як злива, що зрошує землю. За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий – аж доки місяця.