Скрутаційне дерево (3. меса - Йн 14,1-6 \ SFD) - MАННА

Спочатку ознайомтеся з методом!!!

Текстова версія

→ Йн 11,33-35:

Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.» Заплакав Ісус.

Йн 13,21:

Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»

Пс 69,1-3:

Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида. Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло. Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.

Пс 88,3:

Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва! Приклони твоє вухо до мого благання!

Іс 53,3:

Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я дав вам союз вічний, незмінні милості, обіцяні Давидові.

Мт 26,38-39:

Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.” І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”

Мт 26,42:

Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”

Мк 14,33-36:

І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. Потім каже до них: “Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.” Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година. І мовив: “Авва – Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти.”

Лк 22,24:

Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.

Лк 22,53:

Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”

Євр 5,7:

Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність;

Іс 38,15:

Що мені казати? То він мені сказав, і сам же він зробив те. Хвалитиму тебе ввесь вік мій за біль душі моєї.

Лк 12,49-50:

Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, щоб він вже розгорівся! Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться.

Йн 11,41:

Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!

Мт 26,53-54:

Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів? Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”

Йн 18,37:

«То ти таки цар?» – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»

Лк 22,53:

Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”

1 Тим 1,15:

Вірне це слово й повного довір’я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший.

Євр 2,14:

А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола,

Євр 10,5-9:

Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.» Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге

→ Йн 4,14

Куди ж я йду – ви знаєте путь.

Йов 34,29:

Коли він спочиває, хто потривожити його посміє? | Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? | Він на народи й одиниці поглядає,

Пс 146,2:

Буду хвалити Господа поки життя мого, псалми співатиму Богові моєму докіль буду жити.

Іс 12,2-4;

Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, він – моє спасіння! Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.» Того дня скажете: «Хваліте Господа, признавайте його ім’я! Розголосіть між народами про його подвиги, нагадуйте, що ім’я його величне!

Іс 51,11-12:

І визволені Господом повернуться і прийдуть на Сіон з веселим кличем, і радість вічна буде в них над головами; веселощі й радощі їх спіткають, а смуток і зідхання зникнуть. Я, і лиш я, вас утішу. Хто ти, що боїшся смертної людини, сина чоловіка, що, як трава, минається?

Іс 54,7-8:

Я на короткий час тебе покинув але з великим співчуттям тебе приймаю. У палкім гніві я на хвильку сховав був обличчя моє від тебе, але в моїй любові вічній мені тебе жалко, – каже Господь, твій Викупитель.

Іс 65,18-19:

Ви ж радуйтеся й веселіться по віки вічні з-за того, що я творю! Бо ось я творю Єрусалим на радість, його народові на втіху. Я веселитися буду Єрусалимом, я радуватимусь моїм народом. Не буде чути більш у ньому ридання голосного, ні крику.

Євр 3,17-18:

На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині? Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?

Лк 10,42:

одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”

Лк 16,25:

Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.

Лк 19,26:

Він сказав і цьому: Ти теж будь над п’ятьма містами.

Діян 5,41:

Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса.

Діян 16,25:

Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх.

Діян 20,23-24:

тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають. Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, – звіщати Євангелію Божої благодаті.

Рим 8,35-39:

Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.» Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.

1 Сол 3,7-9:

то й ми, брати, втішилися вами посеред злиднів та клопотів наших, заради вашої віри; ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі. Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом?

2 Сол 2,16:

Нехай же сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, що полюбив нас і дав нам у своїй благодаті втіху вічну й добру надію,

Євр 6,18:

щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.

Євр 10,34:

Ви бо й разом із в’язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

1 Пт 1,8:

якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,

1 Пт 4,13-14:

→ Йн 1,4:

У ньому було життя, і життя було – світло людей.

Йн 4,10-14:

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива? Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову захоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Йн 5,26:

Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.

Йн 10,28:

і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.

Йн 11,25-26:

А Ісус їй: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?»

Йн 14,6:

І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки,

Йн 17,2:

згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.

Рим 8,1-2:

Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі. Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.

1 Кор 15,45:

Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»

Кол 3,3-4:

Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з ним з’явитесь у славі.

Євр 2,10:

Годилось бо йому, – заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, – вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.

Євр 5,9:

і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні,

1 Йн 5,11-12:

І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має.

Одкр 21,6:

І сказав мені: «Сталося. Я – Альфа і Омега, початок і кінець. Я спраглому дам даром від джерела води життя.

Одкр 22,1-17:

І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престола Бога й Агнця. Посеред вулиці його і річки, по цей бік і по той бік — дерево життя, що приносить дванадцять плодів, на кожний місяць подає плід свій, і листки дерева — для оздоровлення народів. І ніякого прокляття не буде більше. А престол Бога й Агнця там, і слуги його служитимуть йому, і побачать обличчя його, і ім’я його — на чолах їхніх. Ночі не буде більше, і не матимуть потреби в світлі світильника і світлі сонця, бо Господь Бог освітлює їх, і царюватимуть на віки вічні. І сказав мені: «Ці слова вірні і правдиві, і Господь, Бог духів пророків, послав ангела свого показати слугам своїм, що мусить скоро настати. От, приходжу скоро. Блажен, хто додержує слів пророцтва книги цієї.» І я, Йоан — той, хто бачив це і чув; і коли почув і побачив, упав поклонитися перед стопами ангела, що показав мені це. Але він сказав мені: «Гляди, не роби цього: я співслуга твій і братів твоїх пророків і тих, що додержують слів книги цієї; Богу поклонися!» І говорить мені: «Не запечатуй слів пророцтва книги цієї; бо час близько. Неправедний хай ще неправду чинить, і скверний нехай ще скверниться, і праведний ще творить правду, і святий ще освячується. От, приходжу скоро, і відплата моя при мені, щоб віддати кожному, яка робота його. Я — Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній. Блаженні ті, котрі одяг свій перуть, щоб було право їм на дерево життя і через брами ввійти в місто. Назовні — пси і чарівники, і розпусники і вбивці, і ідолопоклонники, і всі, що люблять і чинять лжу. Я, Ісус, послав ангела мого засвідчити вам про це в церквах. Я — корінь і паросток Давида, ясна зоря досвітня. І дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром.»

Діян 2,24-32:

його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі. Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії. Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління. Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління. Оцього Ісуса Бог воскресив, — ми всі цьому свідки

Мт 28,2-5:

І ось великий зчинився землетрус, – ангел бо Господній зійшов із неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був, неначе блискавиця, а одежа, як сніг, біла. Зо страху перед ним сторожа затремтіла й стала, наче змертвіла. Тоді ангел заговорив до жінок, кажучи: “Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.

Еф 1,20:

яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадовив на небі праворуч себе,

Ді 1,22:

почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, – щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.»

Діян 10,40-41:

Того Бог на третій день воскресив і дав йому з’явитись, не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.

Діян 13,30-32:

Та Бог воскресив його з мертвих, і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим.

→ Іов 19,25-26:

Я знаю – Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.

Пс 56,9:

Та ти, Господи сил, Бог Ізраїля! Встань на кару всіх народів, не пощади ні одного з віроломних.

2 Тим 1,12:

Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.

1 Йн 3,2-19:

Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є. І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий. Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконня. Ви ж знаєте, що він з’явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема. Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав. Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він – праведний. Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його – справедливі. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває. Кожен, хто ненавидить брата свого, – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б. З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою. З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше;

1 Йн 5,19-20:

Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне.

2 Кор 5,4:

Доки ми в цім наметі, -стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише – вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.

2 Кор 4,7:

А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.

Бут 3,19:

В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох.”

Іов 4,19:

оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах, | підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.

1 Кор 15,46-48:

Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні. І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.

2 Пт 1,13-14:

Вважаю за справедливе, доки я в цім тілі, розбуджувати вас цими попередженнями, знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє, як і Господь наш Ісус Христос мені це об’явив.

Іов 30,22:

Здіймаєш мене вітром летіти, | в бурі спускаєш мене вниз водою.

2 Пт 3,11:

І коли так усе це має розпастися, якими ж слід вам бути святими у всім вашім житті та в побожності,

1 Кор 3,9:

Ми бо співробітники Божі, ви – Божа нива, Божа будівля.

Євр 11,10:

Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.

Кол 2,11:

У ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло, – обрізанням Христовим.

Євр 9,11-24:

Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, – і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, – увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, – який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому! Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб – після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту – вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства. Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. Тому навіть і перший завіт був освячений кров’ю. Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ, кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.» , Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров’ю. Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає. Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі – жертвами, багато ліпшими від отих. Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з’явитися за нас перед обличчям Божим.

1 Пт 1,4:

до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі,

→ Мт 10,39:

Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде.

Мт 16,25:

Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде.

Мт 19,29:

І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.

Мк 8,35:

Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.

Лк 9,23-24:

Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною. Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.

Лк 17,33:

Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.

Діян 20,14:

Коли ж він зійшовся з нами в Ассосі, ми взяли його й прибули в Мітилену.

Діян 21,13:

Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв’язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса.»

Євр 11,35:

Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.

Одкр 12,11:

І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти.

Бут 29,30-33:

Увійшов Яків також до Рахилі й полюбив її більше, ніж Лію, і служив у Лавана других сім років. Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна. Отож зачала Лія і породила сина та й назвала його ім’ям Рувим: “бо Господь”, сказала, “зглянувсь на моє горе. Тепер мій чоловік буде любити мене.” І знову зачала й породила сина та й сказала: “Господь почув, що я ненавидна, то дав мені ще й цього; і назвала його Симеон.”

Екл 2,17:

І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.

Лк 14,26:

“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.

→ 2 Кор 5,6:

Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,

2 Кор 12,2-3:

Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба. І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає

Лк 2,29:

“Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,

Діян 21,13:

Флп 1,20-24:

за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; – та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі.

2 Тим 4,7-8:

Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу.

2 Пт 1,14-15:

знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє, як і Господь наш Ісус Христос мені це об’явив. Буду, однак, намагатися, щоб ви завжди, навіть і по моїм відході, тримали в пам’яті ці речі.

2 Пт 3,11-12:

І коли так усе це має розпастися, якими ж слід вам бути святими у всім вашім житті та в побожності, очікуючи і прискорюючи день Божого приходу, коли небо, палаюче, розтане і первні, розпалені, розтопляться!

2 Кор 5,9:

Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.

Пс 16,11:

Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.

Пс 17,15:

А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшися, насичусь твоїм видом.

Пс 73,23-26:

Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку. Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу. Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу. Тіло моє і моє серце знемагають; Бог – скеля мого серця і повіки моя доля.

Мт 25,23:

Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.

Йн 14,3:

І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.

Йн 17,24:

Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу.

1 Сол 4,17-18:

Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди. Отже, втішайте один одного цими словами.

1 Йн 3,2:

І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий.

Одкр 7,14-17:

Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Одкр 22,3:

І ніякого прокляття не буде більше. А престол Бога й Агнця там, і слуги його служитимуть йому,

→ Мт 19,28-29:

Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. . І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину.

Діян 14,22:

підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже.

Рим 8,17:

а коли діти, то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.

Флп 1,28:

ні в чому не боявшися ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас -спасіння, і то від Бога,

2 Сол 1,4-8:

Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите. То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте. Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з’явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили, у вогні полум’янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса.

1 Пт 4,13-16:

але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з’явленні раділи та веселились. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. Коли ж – як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям.

Одкр 1,6-9:

і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму, – йому слава і влада на віки вічні! Амінь. От, приходить із хмарами і побачить його кожне око, і ті, що його прокололи, і возплачуть за ним усі племена землі. Так, амінь. Я – Альфа і Омега, початок і кінець – говорить Господь Бог, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель. Я, Йоан, брат ваш і спільник у скорботі й у царстві, і в терпінні Ісуса, був на острові, званому Патмос, – за слово Боже і за свідчення Ісуса.

Одкр 5,10:

і зробив їх царством священиків Богу нашому; і царствуватимуть на землі.

Одкр 20,4-6:

І побачив я престоли і тих, що сидять на них, і судити дано їм – і душі обезголовлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, і тих, котрі не поклонилися звірові ні образові його, і не прийняли клейна на чоло своє і на руку свою. І вони ожили і царювали з Христом тисячу років. А решта мертвих не ожила, поки скінчиться тисяча років. Це – воскресіння перше. Блаженний і святий, хто одержує часть у воскресінні першому: над такими друга смерть не має влади, але будуть священиками Бога і Христа і царюватимуть з ним тисячу років.

Прип 30,9:

щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | – або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.

Мт 10,33:

Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним

Мт 26,35:

Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.

Мт 26,75:

І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

Мт 8,38:

Мк 10,33:

“Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам;

Лк 9,26:

Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.

Лк 12,9:

Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими.

1 Йн 2,22-23:

Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця.

Юд 1,4:

Ворота ж міста зробив він високі, що здіймались угору на 70 ліктів, і були 40 ліктів завширшки, щоб через них могло виходити його могутнє військо й проходити – його піхотинці.

Одкр 2,13:

Знаю, де мешкаєш – там, де трон сатани, і держиш ім’я моє, і не зрікся віри моєї і в дні, у які Антипа – свідок мій вірний, був убитий у вас, де мешкає сатана.

Одкр 3,8:

Знаю твої діла; я відчинив перед тобою двері, і ніхто не спроможний зачинити їх; бо малу маєш силу, а зберіг моє слово і не зрікся імени мого.

→ Пс 73,25:

Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.

Йн 6,40:

Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»

Йн 6,63:

Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.

Йн 5,24:

Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

Йн 5,39-40:

Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене! Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.

Ді 5,20:

Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.

Ді 7,38:

Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.

1 Йн 5,11-13:

І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого.

→ 1 Цар 10,1:

Цариця савська, почувши про славу Соломона, прибула випробувати його загадками.

Йн 6,6:

Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.

Йн 16,12:

Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»

2 Пт 3,16:

що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель.

Іс 6,10:

Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову.»

Мт 13,15:

бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.

Мк 8,17-18:

Ісус, довідавшись про те, каже до них: “Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? Не пам’ятаєте,

Мк 8,21:

І він сказав їм: “То й ще не розумієте?”

Лк 24,25:

А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!

Діян 28,27:

Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб не зрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.

→ Іс 11,16:

І буде шлях решткам його народу, що зосталися від Ашшура, як був Ізраїлеві, коли він вийшов з Єгипту.

Іс 19,23:

Того дня буде шлях з Єгипту до Ашшуру. Ашшур ходитиме в Єгипет, а Єгипет в Ашшур, і Єгипет разом з Ашшуром будуть служити Господеві.

Іс 40,3-4:

Охорона фараона вийде вам на сором, і захист у тіні Єгипту вам на ганьбу. Бо князі його прибули в Цоан, посли його дійшли аж до Ханесу.

Іс 42,16:

Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги – на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу.

Іс 49,11-12:

Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни.» Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над його пригніченими.

Іс 57,14:

І скажуть: «Прокладіть, прокладіть, стеліть дорогу, заберіть усяку перепону з дороги мого люду!»

Іс 62,10:

Ходіть, ходіть у ворота, рівняйте народові дорогу, насипайте, насипайте шлях, очистіть його від каміння, виставте стяг народам!

Єр 31,32:

Не такий завіт, який я заключив з їхніми батьками, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю. Завіт той – мій завіт! – вони його зламали, хоч я був їхнім Владикою, – слово Господнє.

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.
Євр 10,20-23:

Еф 2,10:

Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили.

1 Сол 4,7:

Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости.

2 Тим 1,9:

який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;

Тит 2,11-14:

Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.

Євр 12,14:

З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.

1 Пт 1,14-15:

Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання, але як той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі,

1 Пт 2,9-10:

Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.

Іс 52,1:

Збудися, збудися, вдягнися в твою силу, о Сіоне! Одягнись у твої пишні шати, Єрусалиме, святе місто! Не ввійде бо до тебе більше ні необрізаний, ані нечистий.

Іс 52,11:

Геть, геть виходьте звідси! Нечистого нічого не торкайтесь! Виходьте геть з-посеред нього! Очистіться, ви, що несете Господній посуд!

Іс 60,21:

Увесь твій народ – то лише справедливі; вони повіки володітимуть землею, вони – пагін моєї посадки, діло моїх рук, мені на славу.

Єз 43,12:

Це закон про храм. На верху гори ввесь простір, що навкруги нього, – пресвяте місце. Такий закон про храм.

Єз 44,9:

Так говорить Господь Бог: Ніякий чужинець, необрізаний серцем і необрізаний тілом, не ввійде в мою святиню, ніякий чужинець, що перебуває серед синів Ізраїля.

Йоіл 3,17:

І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому.

Зах 14,20-21:

Того дня на дзвониках у коней буде написано: «Посвячене Господеві», і казани в Господньому домі будуть, мов чаші перед жертовником. Кожен казан у Єрусалимі та в Юдеї буде посвячений Господеві сил. І прийдуть усі ті, що жертвуватимуть, візьмуть їх і варитимуть у них. Крамарів більш не буде в домі Господа сил – у той день.

2 Пт 3,13:

Бо його Божа сила дала нам усе до життя та побожности, завдяки спізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою!

Одкр 21,27:

Не ввійде до нього ніщо нечисте і хто чинить мерзоту і лжу; але тільки ті, що записані в книзі життя в Агнця.

Іс 49,10:

Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні.

Пс 23,4:

Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку.

Мт 1,23:

“Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог.”

Одкр 7,15-17:

Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Іс 30,21:

І вуха твої почують слова позад тебе: «Ось дорога, ідіть нею!» – коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч.

Пс 19,7:

Від краю неба його вихід, і кругобіг його – до другого краю. І ніщо не сховається від його жару.

Пс 25,8-9:

Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги. Напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї.

Прип 4,18:

Дорога ж праведних, як світло зірниці, | що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний.

Прип 8,20:

Я ходжу путями правди, стежками права,

Єр 32,39-40:

Я дам їм друге серце й другу путь, щоб вони постійно мали страх супроти мене, на добро їм же самим і на добро їхнім дітям по них. Я заключу з ними вічний завіт: не одвернусь від них, буду їм добро чинити і вкладу їм у серце страх супроти мене, щоб вони від мене не відвернулись більше.

Єр 50,4-5:

За тих днів і за того часу, – слово Господнє, – прийдуть сини Ізраїля вкупі з синами Юди і, йдучи, будуть плакати й шукати Господа, Бога свого. Вони запитуватимуть про Сіон, обернуть туди свої обличчя: Ходімо, з’єднаймося з Господом союзом вічним, незабутнім!

Йн 7,17:

Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.

1 Йн 2,20-27:

Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне. Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому.