Скрутаційне дерево № (Лк 1, 39-55 \ SFD)
Спочатку ознайомтеся з методом!!!
Текстова версія
(натискаючи на блок розкривається гілка біблійних читань)
→ Іс 46,3-4:
Послухай мене, доме Якова, увесь останку дому Ізраїля, що його я носив уже від материнського лона, що ним я піклувався вже від утроби! До старости вашої я буду той самий, до сивини я буду вас носити. Я вже робив так, я носив вас, і носитиму далі, я вас урятую.
Іс 49,1:
Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я.
Лк 2,40:
Хлоп’я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.
Лк 2,52:
Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.
Йн 20,17:
А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»
Єр 1,5:
«Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив.»
Гал 1,15:
Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю,
Лк 4,1:
Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,
Ді 2,4:
Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
Ді 4,8:
Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші!
Ді 6,3:
Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби;
Ді 7,55:
(Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,
Еф 5,18:
І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом.
→ Бут 9,21:
Та й випив він вина й і упився в своїм наметі так, що й обнажився.
Бут 19,32-35:
Ходім но, упиймо нашого батька вином та віддамось йому, щоб зберегти рід батьковий.” І упоїли тієї ночі вином свого батька. Увійшла старша й лягла з батьком, та він не спостеріг, ні як вона лягла, ні як устала. Другого дня каже старша до молодшої: “Вчора я спала з батьком. Упиймо його вином ще й цієї ночі, й увійди ти та й віддайся йому, щоб зберегти рід батьковий.” І впоїли вином свого батька й тієї ночі. Пішла менша й лягла з ним, та він не спостеріг, ні як вона лягала, ні як уставала.
Втор 21,20:
і скажуть старшим міста: Оцей наш син непокірливий і бунтівничий, він не слухається нашого голосу, гульвіса й п’яниця.
Пс 69,12:
Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.
Прип 20,1:
Вино – зрадливе, п’янкі напої – буйні; кожен, хто кружляє їх, – нерозумний.
Прип 23,20-21:
Не бувай з тими, що впиваються вином, ані між тими, що обжираються м’ясом, бо п’яниці й ненажери зубожіють, а довге спання їх вбирає у лахи.
Прип 23,29-35:
У кого: “Ой” – у кого: “Ой, леле”? У кого сварка, у кого скарги? У кого рани без причини? У кого очі червоні? У тих, що при вині засиджуються довго; у тих, що ходять смакувати вино пахуче. Не приглядайся до вина, яке воно червоне, як гарно світиться у кубку, як лагідненько ллється. Потім воно вкусить, як гадина, утне, немов зміюка. Тобі ввижатимуться дивні речі, серце твоє буде дурниці говорити; і будеш немов той, що дрімає серед моря, або як той, що вгорі лежить на щоглі. “Били мене, та мене не боліло, товкли мене, та не знав я нічого. Коли ж я прокинусь? Я буду знов того шукати!”
Іс 5,11-13:
Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі! Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать. За те ж народ мій необачний потрапить у неволю; знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги.
Іс 5,22:
Горе тим, що до пиття вина хоробрі й спритні у приправі упивних напоїв;
Мт 24,49:
та й почне бити своїх товаришів-слуг, їсти та пити з п’яницями,
Лк 12,45:
Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, – і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись,
Лк 21,34:
Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька,
Рим 13,13:
Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах;
1Кор 5,11:
А написав я вам, щоб ви не мали зносин з тим, що, називаючи себе братом, є розпусник чи зажерливий, чи ідолопоклонник, чи злоріка, чи п’яниця, чи грабіжник; з таким – навіть не їсти!
1Кор 6,10:
ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують.
1Кор 11,21:
Бо кожен поспішає їсти свою вечерю: дехто ж голоден, а дехто п’яний.
Гал 5,21:
зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують.
1Сол 5,7:
Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі.
Мт 23,25:
Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости.
1Пт 4,3-4:
Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів. У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять.
Пс 63,3-5:
Отак і я у святині тебе виглядаю, -побачити силу твою й твою славу. Твоя бо милість ліпша від життя, уста мої славитимуть тебе. Отак буду тебе хвалити поки життя мого, у твоїм імені здійматиму мої руки.
Пп 1,4:
Тягни мене вслід за тобою: біжімо! Цар увів мене в свої хороми. Ми будемо радіти й веселитися тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити. Яка ж то насолода тебе любити!
Іс 25,6:
Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м’ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м’ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте.
Іс 55,1:
Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко!
Зах 9,15-17:
Господь сил їх захистить, і вони пожеруть, візьмуть під ноги камінця пращі, і питимуть, і гомонітимуть, упившись; наповняться, неначе ливний кубок, як жертовника роги. І Господь, Бог їхній, у той день спасе їх, пастиме, мов овець, народ свій; бо вони будуть, як на вінці каміння, що на його землі блищатимуть. Який же він буде щасливий! Який гарний! Пшениця виростить молодих хлопців, а молоде вино – дівчаток.
Лк 11,13:
Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”
Ді 2,13-18:
Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.» Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: Люди ці не п’яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. Але це те, що був сказав Пророк Йоіл: – І буде останніми днями, – каже Бог, – я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.
Ді 11,24:
бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.
Гал 5,22-25:
А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На тих то нема закону. Ті ж, що є Ісус-Христові, розп’яли тіло з його пристрастями та пожадливостями. І коли ми живемо духом, то духом і ходімо.
Одкр 1,10:
Я був у дусі в неділю і почув за собою голос гучний, як від сурми,
→ Євр 9,28:
так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують його на спасіння.
Іс 8,17:
Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю.
Іс 31,1:
Горе тим, що йдуть по допомогу в Єгипет, що покладаються на коней, що надіються на колісниці, бо їх, мовляв, багато, та на кінноту, бо вона, мовляв, вельми сильна, а на Святого Ізраїлевого не зважають, Господа не шукають!
Іс 45,22:
Оберніться до мене і спасетеся, всі кінці світу, бо я Бог, і іншого немає!
Мих 7,7
Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує.
Зах 12,10:
а на дім Давида й на мешканців Єрусалиму зіллю дух ласки та благання, і вони глядітимуть на мене, якого прокололи, і голоситимуть по ньому, як по синові одинакові, й будуть гірко плакати по ньому, як плачуть по первородному.
Йн 1,29:
Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає.
Йн 6,40
Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
Йн 8,56:
Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій – і звидів, і втішився.»
Флп 3,20:
Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа,
2Тим 4,8:
Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу.
Тит 2,13:
чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,
1Йн 1,1-3:
Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, -а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, -що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.
Юд 1,21:
бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя.
Євр 2,10:
Годилось бо йому, – заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, – вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню.
Мк 9,24:
І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: “Вірю, поможи моєму невірству!”
Лк 17,5:
Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.”
Ді 5,31:
Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
Одкр 1,8-17:
Я – Альфа і Омега, початок і кінець – говорить Господь Бог, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель. Я, Йоан, брат ваш і спільник у скорботі й у царстві, і в терпінні Ісуса, був на острові, званому Патмос, – за слово Боже і за свідчення Ісуса. Я був у дусі в неділю і почув за собою голос гучний, як від сурми, який говорив: «Що бачиш, запиши у книгу і пошли сімом Церквам: в Ефес і в Смірну, і в Пергам, і в Тіятири, і в Сарди, і в Філядельфію, і в Лаодікею.» Я обернувся – побачити, що то за голос, який говорив зо мною; і обернувшись, побачив сім золотих світильників, і посеред світильників – подібного до сина чоловічого, вдягненого в шату і підперезаного попід груди поясом золотим. Голова ж його і волосся білі, як вовна біла, як сніг; і очі його – як пломінь огню; і ноги його подібні до бронзи, ніби в горнилі розпалені; і голос його – як голос вод багатьох; і мав у правиці своїй сім зірок. З уст його меч двосічний гострий виходив; вид же його – як сонце, що сіяє в силі своїй. Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я – перший і останній,
Одкр 2,8:
І до ангела Церкви в Смирні напиши: Ось що говорить перший і останній, хто був мертвий, і є живий:
Євр 7,19:
закон бо не зробив нічого досконалим, – уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога.
Євр 10,14:
Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються.
Пс 138,8:
Господь почате доведе до краю задля мене. Милість твоя, о Господи, повіки; не покидай діла рук твоїх!
1Кор 1,7-8:
Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа, який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.
Флп 1,6:
я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса.
Євр 2,7-9:
Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти.
Євр 5,9:
і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні,
Пс 16,9-11:
Тим то й радується моє серце, і душа моя весела, і тіло моє спочине безпечно. Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зітління. Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне.
Іс 49,6:
Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу.»
Іс 53,10-12:
Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.
Лк 24,26:
Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
Йн 12,24:
Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.
Йн 12,32:
Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.
Йн 13,3:
Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
Йн 13,31-32:
І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, – і прославить його незабаром. Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині.
Йн 17,1-4:
Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа. Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.
Ді 2,25-26:
Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії.
Ді 2,36:
Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп’яли.
Флп 2,8-11:
він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
1Пт 1,11:
Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати.
Євр 10,5-12:
Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.» Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге. Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди. Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити. Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога,
Мт 16,21:
З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
Мт 20,18-28:
“Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть. І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне.” Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити. Той же сказав їй: “Чого бажаєш?” Відповіла йому: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе.” У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?” Сказали йому: “Спроможні.” Промовив до них: “Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, – не моє це давати, лише – кому мій Отець приготував.” Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів. Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”
Мт 27,31-50:
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його. Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години. А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”. І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
Мк 14,36:
І мовив: “Авва – Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти.”
Йн 12,27-28:
Тепер стривожилась душа моя, – і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов – на цю годину! Отче, прослав своє ім’я!» І голос із неба злинув: «І прославив, – і знову прославлю!»
Еф 2,16:
і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому.
Еф 5,2:
і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.
Тит 2,14:
який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.
1Пт 2,24:
він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились.
1Пт 3,18:
Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник – за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,
Євр 10,33:
ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали.
Євр 11,36:
Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці;
Пс 22,6-8:
Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали. А я – черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу. Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою:
Пс 69,19-20:
Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене! Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.
Іс 49,7:
Так говорить Господь, Спаситель Ізраїля і його Святий, до зневаженого людьми, до погордженого в народі, до слуги у можновладних: «Царі побачать тебе і встануть, князі поклоняться заради Господа, що об’явивсь як вірний, заради Святого Ізраїля, що тебе вибрав.»
Іс 50,6-7:
Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.
Іс 53,3:
Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.
Мт 26,67-68:
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
Мт 27,27-44:
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!” І плювали на нього, брали тростину й били його по голові. А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”, дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити. Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.
Мк 9,12:
Він же відрік їм: “Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, – та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений?
Лк 23,11:
Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
Лк 23,35-39:
Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він – Месія Божий, Вибраний!” Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет, примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!” А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це – Цар Юдейський.” Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
Ді 5,41:
Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса.
1Пт 2,23:
хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
1Пт 4,14-16:
Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. Коли ж – як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям.
Євр 1,3:
Він – відблиск його слави, образ його істоти, – підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,
Євр 1,13:
До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?
Євр 8,1:
Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,
Пс 110,1:
Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.
1Пт 3,22:
який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили.
→ Флп 2,14:
Усе робіть без нарікання і мудрування,
Флп 1,15-16:
Деякі, щоправда, проповідують Христа із заздрощів та суперництва, а деякі з доброї волі. Ці – з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії;
Прип 13,10:
Гордість доводить до сварки, а мудрість із тими, хто слухає пораду.
Рим 13,13:
Як день, – поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах;
1Кор 3,3:
бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви – не тілесні і не поводитесь як звичайні люди?
2Кор 12,20:
Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,
Гал 5,15:
Коли ж ви між собою гризетеся та їсте один одного, вважайте, щоб один одного не знищили!
Гал 5,20-21:
ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують.
Дан 5,26:
А ось і значення речі: Мане – Бог облічив твоє царство й постановив йому кінець.
Кол 3,8:
Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!
1Тим 6,4:
той засліплений гордістю, нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри
Як 3,14-16:
Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.
Як 4,5-6:
Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе в нас?» І більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.»
1Пт 2,1-2:
Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови, жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
Лк 14,7-11:
Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу: “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе, і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце. А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою. Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
Лк 18,14:
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений.”
Рим 12,10:
В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть;
1Кор 15,9:
бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.
Еф 4,2:
в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові,
Еф 5,21:
Коріться один одному у Христовім острасі.
1Пт 5,5:
Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.
Лк 20,42-44:
Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене, поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
Пс 110,1:
Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.»
Йн 13,13:
Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
Йн 20,28:
І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»
Флп 3,8:
Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати;
→ Лк 6,47-48:
Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, – покажу вам на кого він схожий. Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.
Лк 8,21:
Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.”
Пс 1,1-3:
Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає. Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист його не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається.
Пс 112,1:
Алилуя. Щасливий чоловік, що Господа боїться, що в його заповідях вельми милується.
Пс 119,1-6:
Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом. Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають його всім серцем. Вони не чинять беззаконня, вони його путями ходять. Ти повелів заповіді твої, щоб пильнувати вельми. О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати твої установи! Тоді б я не осоромився, вважаючи на всі твої веління.
Пс 128,1:
Щасливий кожний, хто Господа боїться і хто його путями ходить!
Іс 48,17-18:
Так говорить Господь, твій Викупитель, Святий Ізраїля: Я Господь, Бог твій, який тебе на добро наставляє, який тебе веде по дорозі, що нею маєш ходити. Якби ж то ти вважав на мої повеління! Щастя твоє було б, мов річка, а справедливість твоя – як хвилі в морі.
Мт 7,21-25:
Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня! Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі.
Мт 12,48-50:
Тоді він відповів тому, що говорив до нього: “Хто моя мати і хто брати мої?” Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: “Ось моя мати і брати мої! Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.”
Йн 13,17:
Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
Як 1,21-25:
Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм.
1Йо 3,21-24:
Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір’я перед Богом, і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне. А ось його заповідь: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.
Одкр 22,14:
Блаженні ті, котрі одяг свій перуть, щоб було право їм на дерево життя і через брами ввійти в місто.
2Хр 20,20:
На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам»
Йо 11,40:
«А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
Йо 20,29:
І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
→ 2Кор 1,11:
якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.
2Кор 8,16:
Богові дяка, що дав у серце Тита таку саму до вас горливість;
2Кор 9,15:
Подяка хай буде Богові за його дар несказанний!
Еф 5,20:
і дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
1Сол 3,9:
Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом?
Одк 7,12:
говорячи: «Амінь. Благословення і слава і мудрість і подяка і честь і сила і кріпкість Богу нашому на віки вічні! Амінь.»
Пс 106,47:
Спаси нас, Господи, наш Боже; збери нас із-між народів, щоб прославляти твоє святе ім’я і величатися твоєю похвалою.
Пс 148,14:
він підняв ріг народу свого. Хвала усім його святим, синам Ізраїля, народові, що йому близький. Алилуя.
Рим 8,37:
Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас
1Кор 15,37:
І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.
2Кор 2,15-16:
Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших – запах, що від життя веде до життя. Хто, отже, здатний до цього?
Пп 1,3:
Запах пахощів твоїх найзапашніший, Розлите миро – твоє ім’я; Тому дівчата тебе люблять.
Рим 15,19:
силою знаків і чудес, силою Духа Божого; так що я розповсюднив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику,
Кол 1,6:
яка до вас прибула, і як у всьому світі дає плоди і зростає, так і у вас, від того дня, коли ви почули і спізнали благодать Божу в правді.
Кол 1,23:
Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.
Флп 3,3:
Ми бо “обрізання”, що духом служимо Богові, що хвалимось у Христі Ісусі, не покладаючися на тіло,
Флп 4,4:
Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!
1Пт 1,8:
якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,
→ 2Цар 5,20-24:
Аж ось Гехазі, слуга Єлисея, Божого чоловіка, подумав собі: “Мій пан пощадив цього арамія Наамана й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, я побіжу за ним і візьму щонебудь від нього.” І побіг Гехазі навздогін за Нааманом. Побачив Нааман, що він біжить, скочив йому назустріч із колісниці та й питає: “Чи все гаразд?” Той відповів: “Усе. Послав мене мій пан тобі сказати: Саме оце тепер прийшли до мене з Ефраїм-гори два хлопці з пророчих учнів. Тож дай для них, будь ласка, один талант срібла та дві переміни одежі.” А Нааман сказав: “Зроби мені ласку: візьми 2 таланти.” Та й упросив його й зав’язав 2 таланти срібла у 2 мішки, і 2 переміни одежі, та й віддав те двом своїм слугам, і ті понесли поперед нього. Дійшов Гехазі до горба, взяв усе від них, склав у себе в хаті й відпустив людей, і ті пішли.
Лк 16,6-8:
Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят. Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? – Сто корців пшениці, відповів той. – Візьми твою розписку, напиши вісімдесят. І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
Йн 12,6:
Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.
Діян 5,2-3:
сховав дещо з ціни, – а знала про те і його жінка; решту ж приніс і поклав у ногах апостолів. Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?
Бут 31,37-38:
Ти обшукав усі мої речі. Що ж знайшов ти з усіх речей твого дому? Поклади тут перед моїми і твоїми родичами, нехай вони розсудять між нами обидвома. Оце двадцять уже років, як я з тобою. Вівці і кози твої не скидали, і баранів із твоєї отари не їв я.
Бут 39,8-9:
Але він відмовив і сказав до жінки свого пана: “Ось мій пан, маючи мене, не знає, як я знаю, що в домі, й усе, що він має, дав у мої руки. Він сам не більший від мене у цім домі й не застеріг собі нічого, крім тебе, бож ти його жінка. Як же мені вчинити таке велике зло і згрішити перед Богом?”
1Сам 22,14:
Ахімелех відповів цареві, мовивши: «Хто ж між усіма слугами твоїми, як Давид: вірний, зять царський, начальник твоєї сторожі і поважаний у твоїм домі?
1Сам 26,23:
Господь заплатить кожному по його справедливості й його вірності: сьогодні Господь видав був тебе в мої руки, та я не хотів накласти руки на помазаника Господнього.
Пс 101,6:
Очі мої на вірних краю, щоб жили зо мною. Хто ходить шляхом досконалих, той буде мені служити.
Мт 24,45:
Котрий є вірним та мудрим слугою, що його пан настановив над челяддю своєю давати їм поживу своєчасно?
Лк 16,10:
Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.
1Кор 4,2:
Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.
Мт 5,16:
Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Еф 4,1:
Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано,
Флп 1,27:
Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, – чи то як прийду і вас побачу, чи то бувши далеко, – довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру,
Флп 2,15-16:
щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.
Флп 4,8:
Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, – про те думайте!
1Пт 2,12:
Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
1Пт 3,16:
однак, із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку.
1Тим 5,17:
Пресвітери, що добре головують, гідні подвійної пошани, передусім ті, що працюють словом і навчанням.
1Тим 6,1-3:
Раби, що під ярмом, нехай уважають своїх панів достойними всякої поваги, щоб не зневажалось ім’я Боже й наука. А ті, що мають панів вірних, хай ними не нехтують через те, що вони брати, а навпаки, нехай ще більш їм служать, – власне, тому, що ті, які зазнають від них послуг, вірні та любі. Цього навчай і умовляй. А коли хтось навчає інакше й не притримується здорових слів, слів Господа нашого Ісуса Христа та побожної науки,
2Йн 1,9:
Кожен, хто забігає наперед і не тримається Христового вчення, той не має Бога. Хто ж перебуває в цьому вченні, той Отця і Сина має.
Тит 1,3:
який слушного часу об’явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, –
1Тим 1,1:
Павло, апостол Христа Ісуса, за повелінням Бога, Спаса нашого і Христа Ісуса, нашої надії,
Іс 12,2:
Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, він – моє спасіння!
Тит 3,4-6:
Та коли з’явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса
→ Пс 8,2:
Господи, Боже наш, яке предивне твоє ім’я по всій землі! Ти возніс славу свою вище неба.
Іс 26,5-6:
бо він принизив тих, що жили на узвишшях, – високе місто; скинув його, скинув його на землю, жбурнув у порох: ноги вбогих, стопи нужденних його топчуть.
Іс 29,14-19:
тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.» Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?» Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє? Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс? Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми. І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля.
Соф 3,12:
Зоставлю серед тебе народ убогий та смиренний, і він шукатиме притулку в імені Господнім.
Мт 4,18-22:
А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним.
Мт 9,9:
Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім’я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним.
Мт 11,25:
Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам.
Мт 21,16:
і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”
Лк 18,39-40:
Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:
Лк 21,15:
я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
Діян 4,11-21:
Він – отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.» Побачивши сміливість Петра і Йоана та зрозумівши, що вони люди неписьменні й невчені, дивувались і спізнали, що вони були з Ісусом; та бачивши, що вилікуваний чоловік стоїть з ними, не могли нічого сказати проти. Звелівши вивести їх з синедріону, вони почали радитися між собою і говорили: «Що нам із цими людьми робити? Бож вони зробили явне чудо; воно стало відомим всім мешканцям Єрусалиму, і заперечити його ми не можемо. Але, щоб воно більше не поширювалося в народі, ми заборонимо їм під загрозою не говорити більш в це ім’я нікому з людей.» І покликавши їх, наказали, щоб вони ні слова не говорили, ані не навчали іменем Ісуса. Та Петро і Йоан сказали їм у відповідь: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога, – розсудіть! Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули.» Ті, погрозивши знов їм, бо не знайшли нічого, за що б їх покарати, відпустили їх задля народу, всі бо прославляли Бога за те, що сталося.
Діян 6,9-10:
І встали деякі з синагоги, так званої лібертинів, киренеїв, олександрійців, а й з Кілікії та з Азії і сперечалися із Стефаном, але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив.
Діян 7,35:
Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею? – оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з’явився.
Діян 7,54:
Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.
Діян 17,18:
Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння.
Діян 24,24:
А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса.
2Кор 4,7:
А маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас.
2Кор 10,4-5:
бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;
2Кор 10,10:
Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його – жалюгідна.
Йн 2,5-6:
Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, – робіть.» Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки.
Лк 11,27:
Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.”
Бут 30,13:
Та й каже Лія: “Яка ж я щаслива! – бо жінки будуть мене щасливою вітати.” І дала йому ім’я Ашер.
Мал 3,12:
Усі народи щасливими вас будуть називати, бо будете країною втіхи, – говорить Господь сил.
→ Бут 17,1:
Як Аврамові було дев’ятдесят дев’ять років, з’явився Аврамові Господь і сказав йому: “Я – Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний.
Бут 18,4:
Нехай принесуть трохи води, помийте собі ноги, відпочиньте під деревом.
2Хр 25,9:
Амасія ж сказав чоловікові Божому: «А що робити із стома талантами, що я дав ізраїльському військові?» Чоловік же Божий відповів: «Господь може дати тобі багато більше від цього!»
Єр 32,17:
Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю. Для тебе нема нічого неможливого!
Єр 32,27:
«Ось я – Господь, Бог усякого тіла. Чи ж може бути щось для мене неможливим?
Дан 3,17:
Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,
Дан 6,20:
А вранці на світанку встав цар і пішов притьмом до левиної ями,
Мт 3,9:
і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама.
Йн 10,29-30:
Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! Я і Отець – одно.»
Рим 4,21:
Тому і пораховано йому це за оправдання.
Рим 16,25:
Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моєю Євангелією та з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів,
Євр 7,25:
і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.
Євр 11,19:
думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.
Євр 13,20-21:
Нехай Бог миру, що підняв з мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, – Господа нашого Ісуса, – зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь.
Як 4,12:
Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
Юд 1,24:
Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду й поставити перед славою своєю непорочними в радості,
Вих 34,6:
І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний,
2Сам 7,19:
І то ще мало видалось у твоїх очах, о Господи, мій Владико; ти поширив також обітниці твої на дім твого слуги геть на часи далекі. І ти показав мені грядучі покоління людей, Господи, мій Боже!
1Цар 3,13:
А навіть дам тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого.
Пс 36,8-9:
Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають. Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш.
Пп 5,1:
Я ввійшов у сад мій, о моя сестро-дружино, збирав мірру мою з моїм бальзамом, їв мою крижку з медом, пив моє вино з моїм молоком. Їжте, о друзі! Пийте, впивайтесь, мої любі!
Іс 35,2:
Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого.
Іс 55,7:
Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник – свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий.
Йн 10,10:
Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали.
1Кор 2,9:
але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
1Тим 1,14:
Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов’ю, що в Христі Ісусі.
2Пт 1,11:
Таким бо чином широко буде вам відкритий вхід у вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.
Еф 3,7:
Я став її слугою за даром благодаті, що нею Бог наділив мене чином своєї сили.
Еф 1,19:
і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,
Кол 1,29:
Власне, для цього я і працюю, змагаючись його силою, яка діє в мені потужно.
Вих 15,11:
Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?
1Сам 2,2:
Немає, як Господь, святого, нема бо іншого, крім тебе, нема скелі, як Бог наш.
Пс 99,3-9:
Хай славлять твоє велике й страшне ім’я; святе – воно! Сильний цар, що любить справедливість: ти ж утвердив правоту, ти суд у Якові вчинив і правосуддя. Вознесіте Господа, Бога нашого, і впадіте ниць перед підніжжям його стіп: святий – він! Мойсей і Арон між його священиками і Самуїл між тими, що його ім’я прикликають. Вони Господа прикликали, і він відповідав їм. Він промовляв до них в стовпі хмари: вони дотримували його накази і закони, що їх він дав їм. Господи, Боже наш, ти відповідав їм, був для них Богом милосердним, хоча й відплачував їхні лихі вчинки. Вознесіте Господа, нашого Бога, і припадіте до гори його святої: бо Господь, Бог наш, – святий.
Пс 111,9:
Відкуплення послав народові своєму, Установив навіки союз свій; святе й страшне його ім’я!
Іс 6,3:
І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!»
Іс 57,15:
Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім’я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.
Одкр 4,8:
Чотири ті істоти мають кожна собі по шість крил; навколо і всередині повно очей, і покою не мають ні вдень, ні вночі, промовляючи: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, хто був і хто є і хто приходить.»
Одкр 15,4:
Хто не побоїться тебе, Господи, і не прославить імени твого? Бо ти єдиний – святий; усі народи прийдуть і поклоняться перед тобою, бо усправедливлення твої відкрились.»
→ Як 4,6-7:
І більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.» Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас.
1Сам 2,9:
Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина!
Йов 22,29:
бо він принизить того, хто несеться вгору, а смиренний очима буде в нього врятований.
Пс 27,6:
І ось тепер я голову мою підношу на ворогів, які навколо мене; принесу жертву радости в його наметі, співатиму й у псалмах Господа буду хвалити.
Пс 28,9:
Спаси народ твій і благослови твою спадщину, паси й носи їх повік-віки.
Пс 30,1:
Пісня на посвяту храму. Давида.
Пс 113,7:
Що піднімає з пороху злиденного, що з гною бідного підносить,
Пс 147,6:
Господь принижених підносить, а нечестивих понижує додолу
Мт 23,12:
Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений.
Лк 14,11:
Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
Лк 18,14:
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений.”
1Пт 5,6:
Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно.
→ 1Кор 1,20:
Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?
1Кор 2,3-6:
Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів; слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили, щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій. Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, – не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають;
1Кор 2,13:
про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, – духовні речі духовними словами подаючи.
1Кор 3,18-20:
Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим; бо мудрість цього світу – глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»; і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.»
Соф 3,12:
Зоставлю серед тебе народ убогий та смиренний, і він шукатиме притулку в імені Господнім.
Мт 11,25-26:
Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче: бо так тобі було довподоби.
Лк 10,21:
Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Йо 7,47-49:
Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий той народ, що закону не знає!»
Як 3,13-17:
Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.
Лк 1,3:
вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,
Лк 18,24-25:
Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”
Йо 4,46-53:
Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати. Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!» А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!» Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий. Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», – сказали вони йому. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
Йо 19,38-39:
Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто.
Ді 13,7:
який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву і Савла, хотів почути слово Боже.
Ді 17,34:
Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім’я Дамаріса, й інші з ними.
Флп 4,22:
Вітають вас усі святі, а особливо з цісарського дому.
Як 1,9-11:
Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, а багатий – пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів’яне.
Як 5,2:
Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла.
2Йо 1,1:
Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог.
1Кор 4,8:
Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
Як 2,6:
Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища?
Як 5,1-6:
Нумо тепер, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла. Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. Ви засудили праведного й убили: він вам не противиться.
Одкр 3,17-18:
Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг.
→ 1Цар 3,27:
І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!»
Пс 103,13:
Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться.
Мал 3,17:
Вони будуть моїми, – говорить Господь сил, – в той день, що я готую, стануть моїм скарбом. Я їх помилую, як чоловік милує свого сина, що йому служить.
Мт 7,11:
Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
Лев 26,29:
Ви їстимете тіло синів ваших, і тіло дочок ваших їстимете.
Втор 28,56-57:
Найніжніша й найделікатніша між вами жінка, що, випещена й розніжнена, не наважувалася ступити босою ногою на землю, позиратиме з-під лоба на свого коханого чоловіка, на свого сина й на свою дочку, задля породільної пліви й задля дітей, що їх має породити; бо вона з’їсть їх потайки з-за браку всього під час облоги й тиску, коли буде тіснити тебе твій ворог по твоїх містах.
2Цар 6,28-29:
Потім спитав її цар: “Що тобі?” А та: “Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з’їмо сьогодні, а завтра з’їмо мого сина. От ми й зварили мого сина, і з’їли; а як на другий день я їй сказала: – давай сюди твого сина, ми з’їмо його, – то вона сховала свого сина.”
2Цар 11,1-2:
Як же довідалась Аталія, мати Ахазії, що її син умер, устала вона й вигубила всю царську родину. Але Єгошева, дочка царя Йорама, а сестра Ахазії, взяла Йоаса, сина Ахазії, і потай вивела його з-поміж царських синів, що мали бути вбиті; вивела його разом з його мамкою у спальню та й сховала від Аталії, і так його не вбито.
Плач 4,3:
Навіть шакали дають груди, своїх щеняток годують; дочка ж мого народу стала жорстока, мов струсі в пустині.
Плач 4,10:
Своїми ж руками ніжні жінки варили власних дітей, що для них за їжу стали тоді, як гинули дочки народу мого.
Рим 1,31:
нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.
Іс 44,21:
Згадай про це, Якове, Ізраїлю, бо ти слуга мій! Я тебе сотворив, ти – слуга мій. Ізраїлю, я тебе не забуду.
Єр 31,20:
Чи не дорогий же в мене син Ефраїм? Чи не люба ж він дитина в мене, що кожного разу, як погрожу йому, всетаки згадую про нього? Тому зворушується супроти нього моє серце, і я зглянусь на нього, – слово Господнє.
Ос 11,1:
Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина.
Рим 11,28-29:
З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків, . бо дари Божі і покликання незмінні.
Іс 54,6-10:
Немов покинуту й засмучену жінку, Господь прикличе тебе знову. Чи ж можна жінку молодощів відіслати? – каже Бог твій. Я на короткий час тебе покинув але з великим співчуттям тебе приймаю. У палкім гніві я на хвильку сховав був обличчя моє від тебе, але в моїй любові вічній мені тебе жалко, – каже Господь, твій Викупитель. Воно зо мною тепер так, як за днів Ноя: Як я був поклявся, що води вже не затоплять більше землі Ноя, отак клянусь не гніватись на тебе і не сварити тебе більше. Гори зрушаться й горби похитнуться, моя ж любов від тебе не відступить, мій союз миру не похитнеться, – каже Господь, якому тебе жалко.
Іс 63,7-16:
Я славитиму ласки Господні, Господні подвиги за те все, що Господь учинив нам, за те велике благо для ізраїльського дому, що він учинив нам у своїм милосерді, у своїй великій ласці. Бо він сказав: «Вони ж мій народ, діти, що не будуть віроломні!» Він став їхнім Спасом, у кожній їхній недолі. То не вістун, не ангел урятував їх, а його обличчя. У своїй любові й у своїм милосерді він викупив їх, він їх підняв, носив їх за часів минулих. Вони ж: зворохобились, завдали смутку духові його святому. І він їм ворогом зробився, став з ними воювати. Тоді вони згадали дні днедавні, дні Мойсея: Де той, що вивів з моря пастиря свого стада? Де той, що дух свій святий вклав у нього? Що вів Мойсея за правицю раменом своїм преславним, розділив води перед ними, щоб учинити собі ім’я вічне? Що вів їх через безодні, немов коня широким степом, так що вони не спотикались? Мов череду, що сходить у долину, дух Господній вів їх до спокою. Отак водив ти свій народ, щоб учинити собі славне ім’я. Споглянь же з неба й подивися з преславного, святого твого житла! Де твоя горливість і твоя потуга, твій жаль і твоє милосердя? Не стримуй їх супроти мене! Бо ти – наш Батько. Не знає нас Аврааам, не згадує про нас Ізраїль. Ти, Господи, наш Батько; «наш Викупитель споконвіку» – твоє ім’я.
Єр 31,3-20:
Господь йому здалека з’явився: Я полюбив тебе відвічною любов’ю, тим і зберіг для тебе мою ласку. Я знову тебе відбудую, і будеш відновлена, ізраїльська дівице. Знову хизуватимешся бубнами своїми й виступатимеш у веселім хороводі, знову виноградників насадиш по горбах самарійських. Ті, що їх понасаджують, самі й збирати будуть. Настане час, коли вартові будуть гукати по горах ефраїмських: Устаньте, та ходімо на Сіон до Господа, Бога нашого!» Так бо говорить Господь: «Співайте радісно про Якова, вознесіте першого з-поміж народів! Хваліте голосно й промовляйте: Господь урятував народ свій, Ізраїля останок! Ось я їх приведу з північної країни та й позбираю їх із крайсвіту. Між ними сліпий і кривий буде, вагітна й породілля разом. Великою громадою вони сюди повернуться. З плачем вийшли вони, а я приведу їх утішених. До водяних потоків поведу їх, дорогою рівною, де не спотикнуться. Бо я – Ізраїлеві батько, й Ефраїм – мій перворідний. Ось слухайте, народи, – слово Господнє, – оповістіть далеким островам, скажіте: Той, який Ізраїля розсіяв, його збирає й зберігає як пастир своє стадо. Бо Господь викупив Якова, вирятував з рук того, хто дужчий від нього. І прийдуть і веселитимуться на височині сіонській, збігатимуться на Господні блага – пшеницю, вино й олію, – та до ягнят і до худоби; душа їхня буде, немов сад, напоєний водою, вони не клопотатимуться більше. Тоді дівиця звеселиться у хороводі, а з нею юнаки та й старші. Я оберну печаль їхню на радість, утішу й звеселю їх по печалі їхній. Душу священиків поживлю ситтю, народ мій насититься благом, – слово Господнє.» Так говорить Господь: «У Рамі чути голосіння, лемент, гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми, розважитись не хоче, бо їх уже немає.» Так говорить Господь: «Годі тобі вже ридати та голосити, хай очі твої сліз не проливають! Є бо нагорода за біль твій, – слово Господнє, – вони повернуться з ворожої країни. Є ще надія для потомства твого, – слово Господнє, – діти твої повернуться у свої границі. Чую я, чую стогін Ефраїма: Ти покарав мене, і я прийняв кару, мов той бичок неосвоєний; поверни мене, і я повернуся, ти бо – Господь, Бог мій. Бо після того, як я відвернувся, я розкаявсь; і після того, як я схаменувся, то бив себе по стегнах. Я соромився й стидався, бо носив наругу юнацтва мого. Чи не дорогий же в мене син Ефраїм? Чи не люба ж він дитина в мене, що кожного разу, як погрожу йому, всетаки згадую про нього? Тому зворушується супроти нього моє серце, і я зглянусь на нього, – слово Господнє.
Єр 33,24-26:
«Чи ти не чуєш, що ті люди говорять: Таж ті дві родини, що Господь собі вибрав, він їх відкинув! Тим вони й нехтують народ мій, наче б він не був більше в їхніх очах народом!» Так говорить Господь: «Якщо нема моєї умови з днем і ніччю, і я не встановив законів неба та землі, то й потомство Якова й Давида, раба мого, я відкину й не братиму більш з його роду володарів над потемками Авраама, Ісаака та Якова! Але я зміню їхню долю й змилосерджуся над ними.»
Мих 7,20:
Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.
Соф 3,14-20:
Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська! Господь усунув засуди проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля – Господь – посеред тебе: не будеш більш боятись лиха. Того дня Єрусалимові скажуть: «Не бійся! О Сіоне, нехай не опадають руки в тебе! Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи, неначе під час свята.» Я віддалив від тебе лихо, ти не нестимеш більше ганьби. Ось я візьмусь того часу за всіх тих, що тебе гнітять. Я спасу кульгавих, і розпорошених зберу докупи; зроблю їх славними та іменитими, їх, що по всій землі була ганьба їхня. Того часу я приведу вас, того часу зберу вас, зроблю вас іменитими й славними між усіма народами землі, як поверну ваших бранців У вас перед очима, – каже Господь.
Зах 9,9-11:
Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці. Я знищу колісницю з Ефраїму й коня з Єрусалиму; воєнний лук буде зламаний. Він оголосить мир народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки до кінців землі. Щождо тебе, з-за крови союзу твого, я визволю полонених твоїх із ями, що в ній води немає.