Скрутаційне дерево (Лк 17, 5-10 \ HNR)

Мт 8,10:
Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри.
Мт 17,20:
Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.
Мт 21,21:
Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться.
Як 1,6:
Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
Мк 1,15:
кажучи: “Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію.”
Діян 2,38:
Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.
Лк 5,32:
Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.”
Лк 1,20.45:
І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”
Йн 20,29:
І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
Йн 4,48:
Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
Діян1,8:
Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»
Лк 24,48:
Ви – свідки того (всього).
Діян 2,32:
Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.
Діян 3,15:
а Творця життя вбили, якого Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки.
Діян 22,15:
бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.
Йн 15,27:
Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»
Діян 10,39н:
І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили.

Йн 13, 1-16:
¹Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
² Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
³ то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
⁴ устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
⁵ Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
⁶ І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
⁷ Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
⁸ Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
⁹ До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
¹⁰ Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
¹¹ Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
¹² Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
¹³ Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
¹⁴ А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
¹⁵ Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
¹⁶ Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
Йн 11,22:
А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
Мк 11,24-25:
Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.
Мт 5,23-24:
Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
Мт 6,14-15:
Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.
Сир 28,1-5:
“Хто мститься, той від Господа помсти зазнає і за свої гріхи здасть докладний рахунок. Ближньому твоєму кривду прости, тож, попросивши, й сам прощення гріхів одержиш. На людину людина плекає гнів — а сама вилікування в Господа шукає? До собі подібної людини не має милосердя — а сама за власні гріхи свої просить? Коли ж такий ось, тілесний, плекає пересердя — хто ж гріхи його власні йому простить?”
Мт 6,12:
Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим,
Мт 18,23-35:
“Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.””
Мт 5,7:
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Еф 4,32:
Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив.
2Сол 3,7:
Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли,
Кол 3,13:
терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.
Рим 13,8-10:
Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любови, бо той, хто любить другого, виконав закон. Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: «Люби твого ближнього, як себе самого.» Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, – виконання закону.
Як 2,13:
Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд.
Лк 6,36н:
Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
1Йн 4,18:
Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові.