Бог зі смерті виводить життя (бр. Томаш Регєвіч)
Ісус сказав юдеям: «Воістину, воістину кажу вам: якщо хто дотримується Мого вчення, той не зазнає смерті повіки». Юдеї ж сказали Йому: «Тепер ми знаємо, що Ти одержимий. Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: “Якщо хто дотримується Мого вчення, той не зазнає смерті повіки”. Чи Ти більший за нашого батька Авраама, який помер? І пророки померли. Ким Ти Себе робиш?» Ісус відповів: «Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя — ніщо. Але Отець Мій, Який прославляє Мене, про Якого ви кажете: “Він — наш Бог”. Та ви Його не пізнали. Я ж Його знаю. Якби Я сказав, що не знаю Його, то був би подібний до вас — неправдомовець. Але Я Його знаю і дотримуюся Його слова. Авраам, батько ваш, радів, що побачить день Мій; і побачив, і зрадів». Тоді юдеї сказали Йому: «Тобі ще немає п’ятдесяти років, а Ти бачив Авраама?» Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: перш ніж був Авраам, Я є». Тоді вони взяли каміння, щоб кинути в Нього. Ісус же скрився і вийшов із храму.
І сьогодні приходить справді добра новина. Сьогодні приходить обітниця життя, що прийде день, коли побачимо день Ісуса. Ось воно. Авраам побачив день Мій. Що означає побачити день Ісуса? Це означає побачити, що Бог зі смерті виводить життя. Тому Ісус сказав, що Авраам побачив день Мій. Сьогоднішнє перше читання говорить про завіт, або інакше про те, що Бог підтверджує завіт, який уклав з Авраамом. Сьогодні ми читаємо сімнадцятий розділ.
І Авраам, коли Бог підтверджує цей завіт, і Авраам має записати цей завіт на своєму тілі, бо це момент, коли Авраам здійснює обрізання. Аврааму дев’яносто дев’ять років. І Бог, коли запрошує його до того, щоб записав цей завіт на своєму тілі, обрізався, після цього факту підтверджує і каже, що від тебе народиться син. І Авраам тоді падає на землю і сміється. Каже, звісно, угу. З неплідної дружини, якій вісімдесят дев’ять років, і з мене, якому дев’яносто дев’ять років, після двадцяти чотирьох років нереалізованої обітниці, народиться життя.
Так само реагує Сара, коли ми читаємо далі цю історію і слухаємо слово, коли Бог приходить і ще раз це підтверджує, то цього разу Сара сміється. Тому Ісаак називається Сміх, бо Авраам побачив День Ісуса. Побачив що? Що Бог зі смерті виводить життя. З неплідного лона, зі старця, з неможливості. І Бог багато разів те, що вчинив в Авраамі, який багато разів підводив, не здавав, не давав собі ради з цією великою обітницею, яку отримав, коли мав сімдесят п’ять років. З обітницею, яка спонукала його вирушити в дорогу до того, щоб це слово могло в ньому реалізуватися.
Спираючись на Бога. Він є батьком віри. Не здавав іспиту. Підводив. Коли слухаємо цей уривок, то бачимо, що Авраам має десять випробувань. У всіх дев’яти підводить. Не дає ради. Думає по-своєму, робить по-своєму. Але Бог вірний обітниці, вірний завіту, який уклав. Того завіту, реалізація якого не спирається на Авраама. Спирається на Бога. Бо цей завіт, який укладає, це читаємо в п’ятнадцятому розділі, коли Авраам щойно вирушив.
Різні речі вже сталися. І Авраам просить Бога, щоб дав йому знак. І Бог тоді укладає з ним такий видимий завіт. І реалізацію цього завіту покладає на Себе, на Своєю любов, на Своєю вірность. І це справді добра новина сьогодні. Що Бог приходить з обітницею життя до нас. Що Бог покладає відповідальність за реалізацію цієї обітниці не на нас. Це означає, що ми підводимо, не даємо ради, але Бог дає раду. Бог вірний.
Бог прагне, щоб ми побачили День Ісуса, щоб у нашому житті ми відчули, що Бог виводить життя зі смерті. Є момент, коли ми старіємо, як Авраам; існує духовний вік, дев’яносто дев’ять років, коли Бог підтверджує цей завіт на нашому тілі. Пророки вже передбачали це; Мойсей говорив у Книзі Второзаконня: “Обріжте крайню плоть вашого серця і не будьте більше твердошиїм народом” . Пророки також говорили, що Бог здійснить обрізання серця. Недостатньо лише носити знаки на тілі, як і для нас недостатньо лише хреститися, робити різні знаки, ставати на коліна, молитися, мати Слово Боже на устах; це все ще зовнішнє. Потрібно, щоб Бог записав цей завіт на нашому тілі, обрізав наше серце, тобто записав це Слово Своїм пальцем, Святим Духом, у нашому серці.
Коли це станеться, ми побачимо День Ісуса. Це означає, що ми зможемо побачити, що коли ми втрачаємо наше життя, воно повертається до нас; що коли ми відмовляємося від наших прав, Бог відновлює шлюб, стосунки з дітьми. Це велика обітниця, незважаючи на всі наші невдачі. Тому нам потрібно те, про що ми сьогодні співали в псалмі: “Шукайте Господа і Його сили, постійно шукайте Його обличчя. Пам’ятайте про Його діла дивовижні, які вчинив Він, вироки уст Його і Його чуда”. Чи маємо ми такі чуда в нашому житті? Чуда, які Він учинив, показуючи, що Він вірний, незважаючи на нашу невірність.
Я маю багато таких чуд. Одне з них особливе, яке я ношу в серці. Чуда, які Він учинив, показуючи, що Він вірний, незважаючи на мою невірність. Це підтверджує слова святого Павла, що вибір і дари благодаті є невідкличними. Бог обрав нас, і Його могутність дозволяє нам бути з Ним; Він нас не залишає. Він як пастир, який, коли ми загубимося, шукає загублену вівцю. Він не радіє з тих, хто ще залишився, але шукає тих, хто загинув.
Зрештою, кожного разу, коли ми приходимо на Євхаристію, Бог знову приходить зі Своїм завітом. Сьогодні ми будемо чути: “Чаша Моєї Крові, нового і вічного завіту”. Ця вірність Бога проявляється. Шукайте завжди Його обличчя. У моменти, як сьогоднішній день для мене, я запрошений шукати Його обличчя, не зосереджуватися на своїх невдачах і не говорити: “Я одна велика невдача. Нічого не виходить”, і не жаліти себе, а дивитися на Христа. Бо Він записав цей завіт на Своєму тілі. Дав обрізати серце. Його серце пробите. І я сьогодні можу приступити до Його Тіла і Крові, до цього нового і вічного завіту, який записаний у Ньому. І Він сьогодні може, якщо я відкрию своє серце, записати це в моєму тілі, обрізати моє серце. Він може показати мені сьогодні Свій день. І з цієї невдачі, з цього банкрутства, вивести життя.
Це обітниця на Пасху. Незалежно від банкрутств і невдач, які ми переживаємо. Можливо, на сьогоднішній день. Можливо, на ті дні, які ще попереду. А можливо, на те, що минуло. Ти побачиш День Ісуса.