Світ не пізнав Христа, бо знає нас (бр. Томаш Регєвіч)

Того часу Ісус ходив по Галілеї, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що юдеї шукали, як Його вбити. А було близько юдейське свято Наметів. Коли ж Його брати пішли на свято, то й Він пішов, але не явно, а наче таємно. Тоді деякі жителі Єрусалима почали говорити: «Хіба це не той, кого шукають, як вбити? І ось, Він говорить відкрито і нічого Йому не кажуть. Чи справді впевнилися старші, що Він Христос? Але ж ми знаємо, звідки Він; коли ж прийде Христос, ніхто не знатиме, звідки Він». Тоді Ісус вигукнув, навчаючи у храмі й кажучи: «І Мене знаєте, і звідки Я, ви знаєте; і Я не від себе прийшов, але правдивим є Той, хто послав Мене, котрого ви не знаєте. Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав!» Тож вони намагалися схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настала Його година.

Сьогоднішнє слово приходить до мене з таким запитанням: чи це нарешті будуть свята, під час яких Христос зможе прийти явно, чи знову прийде таємно? Чи Він зможе з’явитися у всій силі, чи знову буде прихованим? Добра новина в тому, що навіть якщо Він не прийде явно, Він усе одно буде з нами, хоча б у таємниці. Бо ми кажемо, що знаємо Його, бо знаємо свята, паску, поклоніння хресту, різні обряди.

Але чи знаємо ми глибоке послання Христа? Це означає, що Він приходить, щоб віддати своє життя. Є таке слово з першого послання святого Івана, яке я читаю в цьому контексті: у третьому розділі він пише, що світ нас не знає, бо не пізнав Христа. А я читаю це навпаки: світ не пізнав Христа, бо знає нас.

Ось у чому суть. Тому моє питання до себе, думаю, що і до нас усіх: чи в усіх цих подіях Великого посту, що веде нас до Пасхи, Христос зможе з’явитися як Той, хто віддає своє життя за світ, як Той, хто об’являє Божу любов до людини? Чи, дивлячись на нас, на те, як ми переживаємо все це, як святкуємо ці дні, Він залишиться прихованим, бо світ побачить лише обрядовість, ритуали, які ми виконуємо, але не побачить переходу від смерті до життя, здатності віддавати своє життя за іншого?

Світ не побачить у нас цього прийняття гріхів, бо саме так приходить Христос. Він хоче об’явитися як Агнець, ведений на заклання, як Той, хто на хресті говорить: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять», як Той, хто бере на себе гріхи і в ніч Воскресіння приносить серед цієї смерті, серед цього відданого життя — життя вічне.

Світ засуджує нас на смерть, приносить звинувачення, переслідування — і я думаю, що це лише початок, що попереду можуть бути набагато серйозніші речі. Світ хоче знати, як святий Тома, який сказав: «Якщо не побачу Його ран, не вкладу пальця в Його рани, не повірю».

Як світ має пізнати, що Христос переміг смерть? Лише тоді, коли Він зможе прийти явно, коли через нас, які є Його тілом, світ зможе торкнутися Його ран. Тобто коли ми на своєму тілі носитимемо рани Христа.

Одне є певним: Христос ставить нам запитання, чи зможе Він прийти явно, бо хоче об’явитися світові, хоче показати свою любов, своє торжество, щоб люди не блукали у темряві, щоб не боялися, щоб не замикалися, не кусали, не били, не звинувачували одне одного.

Він хоче явитися. Чи зможе Він явитися, чи муситиме залишатися прихованим? Але для мене є добра новина, що попри всі наші гріхи і слабкості, Христос буде. Навіть якщо не зможе об’явитися через моє чи наше життя, Він усе одно буде з нами, хоча б у таємниці, але буде.

Як під час кожної Євхаристії. Під час кожної Літургії Христос приходить, хоча часто залишається прихованим, бо ми не готові прийняти Його явно, так, як Він хоче — даруючи нам цю силу, цю динаміку життя.

Ми приходимо молитися за померлих, за свої потреби, щоб не боліли кістки, щоб усе було добре, щоб мати спокій, щоб виконати обряд. Але Христос все одно приходить.

Він приходить щоразу, не стомлюючись і не знеохочуючись тим, що ми не хочемо прийняти Його явно. Ми кажемо, що знаємо Його, що знаємо, як усе буде: закінчиться проповідь, буде молитва вірних, принесення дарів, потім буде освячення, ми вклякнемо, хоч і без дзвіночків, без міністранта, але разом з іншими. Ми знаємо ритуал, але не знаємо глибокого змісту.

Але Христос усе одно буде. Він є і говорить: «Це Тіло Моє, взяти й їжте».

Можливо, сьогодні.

Це добра новина також для цієї Пасхи. Але це слово також пробуджує прагнення: «Господи, об’явися світові, дай мені цю благодать, щоб я нарешті дозволив Тобі явитися в мені світові, щоб Ти не мусив приходити в таємниці».