Свіжий подих (бр. Артур Покшива)

Фарисеї та книжники сказали Ісусу: «Учні Івана часто постять і моляться, так само й учні фарисеїв, а Твої їдять і п’ють». Ісус же сказав їм.

Чи можете ви змусити весільних гостей постити, поки з ними наречений? Але настане час, коли заберуть від них нареченого, і тоді вони поститимуть у ті дні. Він також розповів їм притчу: Ніхто не пришиває латки до старого одягу, який відриває від нового.

Бо інакше ні нове вино, ні нове вино не зрівняються зі старим вином. І ніхто не наливає нове вино у старі бурдюки, бо нове вино порве бурдюки й витече, а бурдюки зіпсуються.

Але молоде вино треба наливати в нові бурдюки. Хто пив старе вино, той молодого вже не захоче, бо кажуть, що старе вино краще.

Коли ми слухаємо ці Євангелія останнім часом, фрагменти з Євангелія від Луки — ми почали з четвертого розділу, а зараз ми наприкінці п’ятого — я думаю, ми бачимо, що щоразу, коли з’являється Ісус чи його вчення, це створює певну напругу. Це викликає питання, створює певні труднощі для людей, тому що те, що Ісус говорить, що він демонструє своїм життям, якимось чином перевершує все, що ми бачили раніше.

Ось чому, коли фарисеї та книжники протистоять Ісусу, вони висувають проти Нього багато звинувачень. Чому це так? Чому Ти так поводишся? Чому Ти говориш такі речі? Чому Твої учні роблять щось зовсім інше, ніж учні Івана, фарисеї? Чому таке трапляється? Коли Ісус відповідає на ці запитання, поставлені книжниками та фарисеями, Він намагається показати, що суттєвим у Божій волі є те, що Бог має величезну свободу щодо людства і не повинен використовувати стандарти, шаблони, не повинен розташовувати все в якійсь логічній послідовності. Натомість можна сказати, що Він є своєрідним художником, який, маючи величезну уяву та неймовірне натхнення, може вести життя людини абсолютно нетрадиційним чином. Бачите, ми іноді кажемо, що існують два догми віри.

Так було завжди, а друга догма віри ніколи такою не була. І ми дуже міцно чіпляємося за ці шаблони, бо вони дають нам певне відчуття безпеки. Я розумію, я знаю, у мене все організовано, я не люблю безладу, я не люблю сюрпризів, я знаю, чого дотримуватися, які правила, як залишатися в певних межах.

Ісус, однак, приносить нам свіжість. Він дає нам це слово, яке прагне помістити нас у цю нову ситуацію. Дати нам відкрите серце, щоб ми могли читати не лише власне життя, а й історію, яку Бог пропонує нам саме у світлі Його присутності.

Отже, з цією відкритістю до того факту, що Бог може говорити зі мною, влаштуйте своє життя дуже дивним, дуже дивним чином. Чому? Тому що лише такі ситуації допомагають нам проникнути в глибини наших сердець. Тому що шаблонне починає нас певною мірою нудити, нав’язуючи нам систему, в якій ми розуміємо все.

Однак, коли трапляється щось несподіване, це змушує нас думати, розмірковувати, ставити запитання, щоб наші серця знову шукали цієї зустрічі з Богом. Ось чому Ісус каже: ті, хто пив старе вино, кажуть, що старе краще. Колись було інакше, так було, а тепер зовсім інакше.

Але Бог є сьогодні, а не вчора. Бог входить у наше життя зараз. Це момент Його присутності, це момент, коли Він ставить нас перед цими новими речами і каже: «Я присутній серед них».

Але чи достатньо у нас відкриті серця, розуми та вуха, щоб побачити Його, почути Його та слідувати за Ним? Ось чому я вважаю, що це Слово, яке приходить до нас сьогодні, є справді прекрасним і важливим Словом. Нехай у нас буде така готовність дивитися на наше повсякденне життя з цією чутливістю, щоб зустріти Бога сьогодні.

Що справді, поки Наречений з нами, це не час для посту, це не час для плачу, а радше час для пошуку Його, для переживання з Ним цього часу нашого перебування у шлюбному чертолі. Бо це час, через який Бог об’являється нам. Нехай це Слово сьогодні веде нас, щоб ми мали, з одного боку, чутливість серця, щоб сприйняти Його, а з іншого – мужність, відкритість, щоб шукати Його поза межами норми.

Нехай ця зустріч з Ним буде для нас ковтком свіжого повітря, щоб ми могли радіти Його присутності та завжди відчувати Бога, Який серед нас. Амінь.