Роман Сладкоспівець (Мелодос) на Успіння Святої Діви Марії (бр. Ян Каня)

З Євангелія від Святого Луки

Коли Ісус говорив, якась жінка з натовпу голосно закричала до Нього: «Блаженне лоно, що носило Тебе, і груди, які Ти ссав!» А Він сказав: «Так, блаженніші радше ті, хто слухає слово Боже і дотримується його».

Відколи Ти залишила людей на землі, Пречиста Богородице, Ти стала їм ще ближчою. Бо коли Ти жила у тілі, Тобі належала лише частка землі. А тепер Ти набагато більше є прибіжищем для цього світу — Ти, яка в лоні залишилася дівою.

Як дорогоцінну скарбницю життя вихваляємо Тебе, Богородице, ми, що покладаємо на Тебе надію. Тебе, Пречиста, яка навіть після засинання перебуваєш серед живих. Вона була освячена Словом, коли Воно в ній оселилося; Вона принесла світові спасіння — Вона, яка в лоні залишилася дівою.

Подолана Тобою, о Христе Боже, була смерть тієї, яка родила Тебе без соітія. Ангелами благословенна, апостолами підтверджена, Ти переменив, о Благий, видимо ту, яка в лоні залишилася дівою.

Інший ангел знову прийшов до Марії, але не як колись до міста Назарет, а туди, де син Зеведеїв мав своє майно. Бо ясно показало його писання, що Слово стало тілом. Коли Він добровільно піддався стражданням, Він побачив під хрестом Матір і близько неї учня, якого любив. Він сказав родительці: «Ось син Твій, жоно!» Учневі ж і другові: «Ось матір твоя! Уділи їй того, що належить батькам. У тебе нехай оселиться Богородиця; у проповідника Бога — дівичний муж, Вона, яка в лоні залишилася дівою».

Поспішив посланий ангел і увійшов до дому Івана. Застав Непорочну за належним їй заняттям, зі співом на устах і куделею в руці. Побачив обличчя дуже умертвлене, безтілесне життя у тілі, до істот земних дуже подібне.

Тоді сказав Повній Доброти: «Чесна жоно, не випадково, не безцільно була Ти обрана поміж багатьох, щоб породити Твого Творця. Своїми ділами Ти вказуєш на слушність обрання, як показує також шана людей, що оточує Тебе. Тому зверни увагу на того, хто дивиться на Тебе; здивований стою перед Тобою, яка в лоні залишилася дівою.

Подвійний страх охопить мене, о Діво, і виправданий сумнів. Коли скажу, що такою, як Ти є, Ти помреш, запитую себе здивовано: чи бува не проповідую я брехню? Але інший страх змушує мене знову до цього твердження. Якби я пішов звідси, не виконавши діла, для якого був сюди посланий, я засмутив би Того, Хто мене послав. Отож, мушу могутній наказ визнати більш нагальним, ніж страх перед Тобою. Оскільки не послухати Божого веління скрізь у всій природі є неприпустимим. Отож, послухай, що мені доручено передати Тобі, і прийми це все, Ти, яка в лоні залишилася дівою.

Як знаєш, узятий із землі Христос царює на небесах нині і повсякчас. Праворуч Творця закликав Він мене перед Свій престол і сказав такі слова: “Зійди вниз і з’явися Діві, якій Я уділив привілей, що став її Сином. І скажи Непорочній: Той, Хто добровільно колись оселився в Тобі, прагне, щоб тепер Ти оселилася в Нього. Щоб Ти могла залишити всі страждання. Зрештою, таке ось послання оголосив Він Своїм учням: ‘Коли Я буду піднесений, до Себе всіх притягну, щоб споглядали радість Мою. Насамперед же — ту, яка в лоні залишилася дівою’.

Через небагато днів побачиш, о Владичице світу, як збувається все, що я Тобі звіщаю. Не хвороба Тебе переможе, не страх, не страждання і не небезпека. Але те, що для всіх лише сном буде здаватися, для Тебе означатиме кінець. Бо Ти зазнала достатньо багато незмірних утисків, великого страждання і труднощів: підозри в перелюбі, погрози кам’янування — якої то кари смерті передбачав закон Мойсеїв; що ставши Матір’ю, не мала де покласти Своє Дитятко; що негайно мусила втікати з остраху перед Іродом… Але не вистачить мені часу, щоб розповісти про всі Твої болі, Вона, яка в лоні залишилася дівою.

Бездоганно виконав я діло, для звершення якого був посланий. Мушу негайно відійти, але разом із усіма Архангелами й Ангелами буду з Тобою протягом усієї вічності”».

Тоді серце Марії наповнилося радістю, Вона простягла руки, піднесла їх угору і сказала: «Не знаю, о Владико, якими похвалами маю Тебе прославляти! Не вмію достатньо гідно говорити про дари, які Ти уділив мені, Твоїй служебниці, піднісши мене понад усіх людей. Що можу Тобі принести в жертву, мій Спасителю? Спершу подив, але що потім, що далі? Воістину, достатньо було б мені того, що я є Матір’ю Твоєю, мого Творця, — я, яка в лоні залишилася дівою».

Прославивши цими словами Христа, Найсвятіша перервала молитву й негайно закликала друзів, родичів і вірних і сказала: «Чоловіки й жінки, одружені й діви, старці, молодь, слуги мого Сина! Послухайте моїх слів і зрозумійте, навіщо я веліла вас сюди покликати. Бо настав кінець блуканням у цьому житті, і від ангела я почула, як і колись, що покидаю це помешкання, яке бачите. Вам, моїм друзям, хочу довірити тепер мою волю як заповіт — я, яка в лоні залишилася дівою.

Христос дозволить мені чекати дня моєї кончини в цьому ось домі. Ви ж тривайте і дізнайтеся як самовидці й слуги, що Христос назавжди вчинить Своїй Матері. Допускаю вас бути присутніми при моєму покладенні у гріб; нехай ніхто занадто не плаче, нехай ніхто з вас не розпачає! Бо смерть святих Господніх є дорогоцінною в очах жителів землі. Радше співайте в піднесенні псалми й гімни у дусі та гідно. І за звичаєм Церкви поховайте мене, яка в лоні залишилася дівою.

Радники й друзі, знаю, що всі роди назавжди благословлятимуть мене. Ви заснули в надії на благодать безсмертну. Поспішіть же тепер усі, щоб мені слідувати. Знаю вас як рід, який зі мною пов’язаний. Якщо за природою маєте єдність зі мною, з’єднайтеся зі мною також і в ділах. Від моєї Дитини я ясно дізналася про Його близькість до всіх, хто Йому слухняний, і хочу це висловити. Коли ви станете такими, якими Він хоче вас бачити, тоді всіх вас визнає за братів, коли прийде з неба, щоб судити світ». Так сказала та, яка в лоні залишилася дівою.

Коли Вона оголосила це всім зібраним, які сиділи й прибиті тугою, плачучи, дивилися на Неї, увійшов Іван, великий апостол. Дуже здивувався, упізнавши зібраних, і запитав про причину цієї зустрічі. Марія ж сказала йому: «Не бійся, дізнайся й ти, як вони дізналися, що невдовзі я залишу земне помешкання. І тому скликала до себе тих, кого тут бачиш. Поспіши й ти до інших і прибудь на зустріч разом із ними, щоб ви подали слово прощання мені, яка в лоні залишилася дівою».

Благородний вісник Божий, почувши це, ударив себе рукою в груди й сказав зі сльозами: «Коли колись я побачив Тебе, я подумав, о Непорочна, що, прощаючись із Твоїм Сином, бачу Його в Тобі, і тому мене не торкнулося страждання. Але коли Ти відходиш і покидаєш мене, то звідки мені взяти стільки потоків сліз, щоб могти Тебе оплакувати? Я вже не матиму Тебе за вчительку закону, не буду більше радіти від перебування з Тобою, не знайду вже такого взірця благородної поведінки. Навіщо мені ще жити? Де залишаються слова: ‘Ось матір твоя’? У страху проводитиму час мого життя, а жаль буде глузливо насміхатися з мене, бо покидаєш мене Ти, яка залишилася дівою».

Таким чином до Марії промовив вісник Божий, раптово охоплений можутьнім смутком, але пішов, щоб іншим сповістити про Її засинання і щоб швидко зібрати їх біля Неї. Увійшов до дому Якова, який у благочестивий спосіб церковно очолював святе місто, і пояснив йому причину свого прибуття. Той негайно велів Петра та інших апостолів привести, скільки їх тільки там було. «Устаньте, вшануємо посудину божественної природи, — сказав він. — Її з-поміж багатьох обрано, щоб як незаміжня породила Зачатого перед нею. Достойна слави та, яка в лоні залишилася дівою».

Петро, вислухавши слова Якова, сказав до співапостолів і пресвітерів: «Як завжди, так і тепер добре навчаєш, брате Господній. Нехай станеться те, що ти слушно розпізнав». Усі поспішили до Марії; Діва привітала їх належно і запросила сісти. «Ви дізналися, — сказала Вона, — що вгодно Богові, аби сталося зі мною. Бо я наказала синові Грому, щоб вам це оголосив. Уділіть мені на дорогу того, чого я прагну, а ви маєте. Моліться за Матір Учителя, який навчив вас, рибалок земної риби. І допоможіть мені врятуватися — мені, яка в лоні залишилася дівою».

Хор мудрих апостолів відповів негайно: «Дівича Мати, Твоїй душі личить молитися за нас, оскільки Ти досягла найвищої досконалості. І тому не потребуєш нічиєї допомоги».

Тоді Марія в присутності зібраних лягла у ближньому гробі. Випростала Свої стопи, над тілом схрестила руки святі. Піднесла очі вгору і тихо молилася. І так Давцеві віддала душу. Без допомоги чиєїсь руки заплющила очі й уста Вона, яка в лоні залишилася дівою.

Перш ніж святі останки були довірені гробниці, дізналися священики юдейські та фарисеї про цю подію. І в засліпленні підбурили молодь словами: «Поспішіть сюди, діти! Злочинно виступають проти закону. Не повинен гріб прийняти тіла Марії, бо з розпусти Вона зачала оману. А тепер Її лукаві учні задумують, як нечисту прославити як недоторкану. Не було б добре, якби вдалося реалізувати їхній задум через нашу недбалість. Знищимо їхній заколот, нехай і вони загинуть, перш ніж увесь світ навчать шанувати перелюбницю, яка в лоні залишилася дівою».

Коли це постановив люд безсоромний і бунтівний, поспішив із батогами, мечами та камінням. Здалеку побачив на площі мари, на яких спочивало чесне тіло. Один чоловік із натовпу, що перевищував усіх у люті, вирвався вперед і схопив мари. Майже скинув би тіло на землю, якби Христос підлість і зухвалість юнака дивовижно не вкоротив, посилаючи на нього кару. Бо руки, витягнуті вже до шляхетного скарбу й до тих, хто ніс мари, раптом були відтяті. Тоді інших охопив великий страх перед неприпустимим зазіханням на Ту, Яку слушно шанували — Яка в лоні залишилася дівою.

Зазнавши у видимий спосіб сили Христа, той, у кого були відтяті руки, впав, подоланий болем, до ніг святих апостолів і вигукнув: «Згрішив я! О слуги понад усе доброго Господа, зрозумів я свою помилку! Отож помилуйте мене!»

Петро йому відповів: «Якщо віруєш у Сина цієї жінки, нашого Господа, ти зможеш побачити зцілення членів як знак твоєї віри».

Той закричав: «Вірую, Господи, що Ісус, Син Бога Юдейського, через Його найвищу любов до людини є Сином Тієї, Яка в лоні залишилася дівою!»

Тоді можна було побачити диво з див. Петро наказав тим, хто ніс мари, зупинитися, а до юнака сказав: «Підійди і склади свідчення віри. Торкнися обрубками відтятих долоней, які, як бачиш, звисають із мар, ніби були пробиті гострими цвяхами». Негайно виконав у всьому наказ Петра й отримав те, чого прагнув. Став таким, як до страждання, і навіть ще здоровшим, бо і тіло, і дух були зміцнені через прийняття просвітлення. І так вигукнув із непохитною вірою: «Мати Бога, Яка в лоні залишилася дівою!»

Передавши гробниці тілесну посудину Бога, супровідний кортеж повернувся додому. Яків же разом із рештою апостолів пішли до дому Івана, щоб там споживати з ним хліб. Раптом побачили вони Христа, Який сидів посередині й сказав: «Тіло Діви, з Якої Я істинно прийняв тіло згідно з Моєю волею, хочу вшанувати гідними дарами особливим чином. Бо коли обличчя Мойсея було вшановане через невидимість, а також Ковчег Заповіту Старого Завіту, то як же може бути доступним цей храм, що більший за ті? Нехай не буде видима та, яка в лоні залишилася дівою. Що вам тепер оголошую, маєте пояснювати й іншим, з якими тіло Марії прекрасно поховали, щоб і вони про це дізналися й далі ясно навчали інших».

За словами Христа послідували діла. Так що ніде кісток чи тіла Марії Богородиці побачити не можна. Порожнім виявляється й гріб, у якому Чесна була покладена, як про це розповідають ті, хто описував це місце.

Навіть якщо Ти залишила цей світ, усе одно весь світ має Тебе — Тебе, яка згори опікується всеми, і кожне місце охоплене Твоїм захистом, Похвало вірних, Ти, яка в лоні залишилася дівою. Амінь.

Нехай благословить тебе і береже Отець, Син і Святий Дух. Амінь.