Риба не у воді (бр. Ян Каня)

З Євангелія від святого Йоана

Ісус знову з’явився над Тиверіадським озером, і з’явився ось як. Разом були Симон Петро, Тома, званий Близнюком, Натанаїл із Кани Галілейської, сини Зеведея та ще двоє з Його учнів. Симон Петро сказав їм: «Іду ловити рибу». Вони відповіли йому: «І ми йдемо з тобою». Вийшли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не зловили. А коли розвиднилося, Ісус став на березі. Однак учні не знали, що це був Ісус. А Ісус промовив до них: «Діти, чи маєте щось з’їсти?» Вони відповіли Йому: «Ні». Він сказав їм: «Закиньте сіть по правий бік човна — і знайдете». Закинули, і вже не могли витягнути її через велику кількість риби. Тоді той учень, якого любив Ісус, каже Петрові: «Це ж Господь».

Симон Петро, почувши, що це Господь, накинув верхній одяг, бо був роздягнений, і кинувся вплав у озеро. Інші учні припливли човном, тягнучи сіть із рибою, бо від берега було недалеко — якихось двісті ліктів. Коли ж вийшли на берег, побачили розкладене вогнище, на ньому покладену рибу й хліб. Ісус каже їм: «Принесіть іще з тієї риби, яку щойно зловили». Пішов Симон Петро й витягнув на берег сіть, повну великих риб — сто п’ятдесят три, — а хоч і було їх стільки, сіть не порвалася.

Ісус сказав їм: «Ходіть, споживайте». І ніхто з учнів не посмів Його питати: «Хто ти?», бо знали, що це Господь. Ісус підійшов, узяв хліб і дав їм, так само і рибу. Це вже втретє Ісус з’явився учням після того, як воскрес із мертвих. 21 розділ Євангелія від Йоана, можливо, був дописаний пізніше — адже закінчення вже було у 20 розділі — а тут ще один доданий розділ.

Звісно, можна сперечатися, хто і коли його написав. Одна з містичок ХХ століття писала, що це дописав сам Йоан, усвідомлюючи, що хоче ще щось додати, що знав про Христа стільки, що мав ще чим поділитися. Це любов, яка переливається, і святий Йоан теж має цю схильність: уже написав, уже завершив, але ж іще так багато є сказати, написати, передати — тому й з’являється цей другий епілог, 21 розділ.

Ми бачимо тут Петра й апостолів: чотирьох, імен яких ми не знаємо, і трьох, яких святий Йоан називає поіменно, як вони йдуть ловити рибу. Звісно, можна тлумачити, що це зле. І це, звісно, можлива інтерпретація, але я сьогодні хотів би піти трохи іншим шляхом — що вони роблять те, що повинні робити. Вони повинні дбати про себе, про свої родини, з чогось жити — от і йдуть ловити рибу. Христос теж послав їх до Галілеї, тож вони там, де мають бути.

А що вони роблять? Ловлять рибу, бо це вміють. Можливо, цікавинка: коли єврей читає це слово й чує «риби», «риба», то відразу бачить число 7, бо риба на івриті — це «даг», і в цьому слові дві приголосні — «д» і «г» — що мають числові значення 4 і 3. А разом — 7. Це вже певний знак, певний напрям. Тут теж є 7: троє відомих по імені, четверо невідомих. Їх 3 і 4 — 7. Немов кожен має свою частку, свою роль, кожен може щось уловити, бо врешті-решт саме в цьому і буде суть. Як Христос колись сказав, що вони стануть ловцями людей, так і тепер, навіть після воскресіння, їхнє рибальство буде вказівкою на те, що, як тепер ловили рибу, так тепер будете робити — ловити.

Що ж означало слово «риба» для євреїв? По-перше, риба означала благословення. Чому? Бо перше благословення, яке з’являється в Біблії, — це благословення п’ятого дня творіння. Перш ніж буде благословенна людина на шостий день, буде благословення риб. Господь Бог сказав тоді ось що: Бог побачив, що це добре, і благословив їх словами: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, а птахи нехай розмножуються на землі».

І так сплинув вечір, і був ранок — день п’ятий. Благословення риб — перше в історії. Тож це вже певна підказка щодо того, до чого покликані апостоли — щоб витягати цих людей, щоб торкатись їх, щоб передавати їм благословення.

Люди, які потребують цього благословення, а занурені десь там, далеко від Бога — тепер їх треба витягати з того океану, зі смерті, бо вода в певному сенсі — це також символ смерті. Їх треба витягати до благословення. Це теж можна сказати, що є протилежністю до того, як усе повинно бути, бо риба має жити у воді, а не на повітрі. Але тут уже розповідь про те, що природа ламається, що тепер риби — ці люди — будуть витягнуті навпаки, ніж риба: витягнуті не з життя в смерть, а зі смерті до життя. І саме до цього зараз покликані апостоли — шукати цих людей і давати їм благословення.

Це також говорить Адрієн фон Шпайєр, містичка, що після воскресіння все наче перевертається, усе постає з ніг на голову. Вона каже, що до цього, в земному житті Христа, акцент робився на природне — усе здійснювалося через природу, а елементи благодаті, надприродності лише пробивалися крізь цю природу. Але тепер саме надприродне, благодать, стає першою дійсністю, початковим образом, — інше життя, яке веде Христос і до якого Він також веде апостолів. Природа відходить на другий план. Це інше життя, до якого покликаний християнин.

Жити в благодаті, жити в стані близькості до Бога. Звісно, природа все ще присутня, але на першому місці — благодать, саме за неї треба змагатися. Благодать — це те саме благословення, бо немає життя в благодаті без Божого втручання на користь людини. Це і мають здійснювати апостоли — в ім’я і за наказом, який їм передав Христос.

Отже, перше — це благословення. Друге — риба для євреїв була певним символом. Символом чого? Символом спостереження, як кажуть латинською, «observatio», тобто дотримання чогось. Чому? Бо риба постійно має відкриті очі. У неї немає повік. Вона живе у воді й увесь час дивиться. У неї немає моменту, коли вона могла б заплющити очі.

І це щось, чого людина може навчитися від риби — не в природному сенсі, бо ми маємо повіки й природно будемо кліпати, але у духовному розумінні: ми маємо постійно тримати очі відкритими на дотримання заповідей. Це спостереження — це дотримання заповідей. Відкриті очі на Боже слово, на те, що каже Бог, на реальність, яку Він дає. І саме цим є символом риби.

І знову, це не природна річ, тож треба її «перевернути». Витягувати людей з цієї природи, з води, тобто з середовища, в якому живе риба, — витягувати її до іншого життя, до надприродного життя, якого вона сама не має, бо не здатна жити поза водою. А Бог чинить ці чуда, як у випадку з ланґустою, що живе на пальмі, або раком, що живе на пальмі.

Це не його середовище, але людина, перемінена, християнин, живе в іншому середовищі, наче не у своєму, але живе надприродно. І третє, що підкреслюється щодо риби, — це її крихкість, її життя дуже тендітне. Саме тому риби такі моторні, швидкі, бо вони легка здобич для птахів, хижаків і, звісно, для людини. Тож потрібна ця спритність, щоб зберегти життя. Потрібна сила, яку має риба, бо її життя крихке. І це знову ж таки відсилає до нас, до нашого життя.

Наше життя також крихке. Ми постійно потребуємо цього життєвого запалу. Потребуємо життя, яке є Божим життям, аби це життя зберегти в собі, — Боже життя.

І тепер Петро й апостоли покликані до того, щоб чинити те, до чого були покликані. Тепер — ловити людей, витягувати їх зі смерті, з цієї води, з нещастя, переводити їх до життя. Вони самі мають цього досвідчити і мають чинити це також щодо інших. Вони мають їх годувати. «Беріть, їжте, чиніть це на Мою згадку». Євхаристія — в передвіщенні було сказано, що апостоли — це ті, хто будуть давати іншим цей хліб, Євхаристію.

Самі будуть живитись, але також будуть тими, хто дає іншим. Чому? Бо це також слово, яке приходить тут — слово, що стосується Пасхи. У Пасху, яку ми щойно кілька днів тому святкували, згадували, що пасхальна ніч — це ніч чування. І апостоли чувають. Вони — ті, хто ловлять. Ті, хто вирішили працювати, трудитися і так далі. Чувають, аби щось зловити. Вони зробили свою частину, хоч може здатися, що вона нічого не принесла, жодного плоду, але над усім цим з’являється Христос, щоби на світанку дати хліб, дати поживу, дати їжу апостолам і через них — також іншим як передвіщення.

Бо саме в Книзі Виходу, яку ми чули останніми днями, в 12 розділі було сказано щось таке: «Тієї ночі Господь чувував над виходом синів Ізраїля з Єгипетської землі, тому ця ніч має бути чуванням на честь Господа для всіх синів Ізраїля в усі покоління». І саме це роблять апостоли. Вони чувають, вони трудяться, щоб щось зловити для себе й для інших — і нічого не зловили. А Христос усе це доповнив. Бо це знову є пророцтво з Книги Виходу, розділ XVI, вірш 12, де сказано так: Господь промовив до Мойсея цими словами, переданими синам Ізраїля: скажи їм так — увечері будете їсти м’ясо, а зранку насититеся хлібом. Хліб тут — це не лише хліб як такий, а взагалі їжа, бо тоді пізнаєте, що Я — Господь, ваш Бог.

Це зараз переживають апостоли: вони чували, а зранку приходить Бог, який виконує Своє слово — годує їх хлібом, дає їм поживу. Це те, що можемо переживати і ми в кожній Євхаристії, в кожній зустрічі з Господом, у кожному ламанні Слова. Це те, що Бог дає нам пастирів, а ми зараз очікуємо на Найвищого Пастиря, якого Господь дасть нам на певний час — Святішого Отця. І ми віримо, що він буде чинити те, що робив Петро: даватиме нам хліб — хліб Слова, хліб Таїнств; вестиме цей човен Церкви, вводитиме нас у Пасху. І ми віримо, що він робитиме це в Ім’я Господа.

Так, як тут Христос каже: «закиньте сіті праворуч», — правиця — це та правиця, про яку ми також чули у пасхальну ніч. Це правиця Бога, яка простягається над Ізраїлем, особливо в моменти важкі, кризові — в момент переходу через Червоне море, тобто через смерть. І ця правиця простягається над Ізраїлем, і завдяки цьому — не тому, що не буде небезпек — а завдяки силі Бога, народ, Церква сьогодні, християнство проходить через ці небезпеки на інший берег.

Також ця права сторона — це місце пробитого боку Христа, з якого тепер витікає вода, як передрік Єзекіїль у 47 розділі. Це та вода, в якій збираються риби, та вода, яка спочатку була солоною, у якій не було життя. Але завдяки воді з боку Христа, з-під жертовника, з Божого храму, яким є тіло Христа, ці солоні води, води смерті, перетворюються, і там з’являється безліч риб, які живлять тих, хто там живе — тобто нас, риб у достатку. Це обітниця, яку Господь сьогодні дає нам конкретно через це Євангеліє. Рука Господня не скоротилась — Він буде нас насичувати, давати нам усе, що потрібно для нашого життя.

Далі коротко — число 153. У біблійному контексті воно з’являється у книзі Хронік, де сказано, що 153 600 — це була кількість чужинців, які перебували в Ізраїлі за часів Соломона, сина Давидового. І деякі отці Церкви вказують на те, що це число 153 — це вже відкритість до чужинців, до поган. Тепер цей син Давида, новий Соломон, Ісус Христос, посилає апостолів, щоб вони збирали чужинців, щоб новий Ізраїль почав функціонувати. Ці народи увійдуть до Церкви завдяки їхньому проповідуванню, їхній місії, їхній праці.

І третє — число 153. Один із сучасних рабинів, тлумачачи Євангеліє, показав, що 153 — це сума чисел від 1 до 17, тобто 1+2+3+4+…+17. І цей ряд закінчується на числі 17, яке для євреїв означає добро. «Тов» має числове значення 17, тобто підкреслення того, що те, що робить Бог — покликання апостолів, а згодом і покликання народів до Церкви — все це є добрим.

І, можливо, це й є завершення сьогоднішнього Євангелія: щоб дійшло до мене, що в цих 153 рибах, чи 153 тисячах — у будь-якому разі, серед тих чужинців, які були покликані до Церкви, тобто до всіх поган, належу і я. І що те, що Бог хоче зробити зі мною — хоче витягнути мене з моїх смертей, дати мені справжнє життя, дати мені благодать, дати мені надприродність. І те, що Бог робить — робить це сильно, бо Його правиця піднесена, робить це добре, і те, що Він чинить — є добрим.

Так, як на початку творіння Бог казав: те, що зробив, було добрим. Бог як референт повторював це щодня. Так і сьогодні, у моєму нинішньому дні, Господь каже: те, що мене сьогодні зустрічає, ситуація, в якій я перебуваю, що я переживаю, навіть труднощі, хрести — все це є добрим, бо остаточно провадить мене від смерті до життя, з того, у чому я перебуваю сьогодні, з моїх різних труднощів — провадить мене так, як Господь провів Христа до воскресіння. І це є остаточне слово Бога — вічне життя у воскресінні.

Сьогодні хочу цього триматися. Сьогодні хочу подякувати Господу за дар Петра, Папи, за дар Церкви, за дар тих, кого Господь покликав, щоби кликати до благодаті за ввесь християнський люд, за люд Церкви, за всіх чужинців, які зібрані навколо Христа — і за те, що і я також можу належати до цього зібрання, до цієї спільноти, тобто до Церкви.

Нехай Бог тебе благословить і стереже, Отець і Святий Убогий. Амінь.

Алілуя, Алілуя.