Прийняти Господа – це прийняти завдання, які Він дає нам (Лк 2, 41-52)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу Lectio Divina >>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 2, 41-52
† Читання святого Євангелія від Луки.
Ісусові батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи. І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм піднялись на свято в Єрусалим. І як виповнились дні свята, коли вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки. Думаючи, що Він десь у громаді, вони пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими; і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима, шукаючи Його. І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. Усі, які слухали, дивувалися Його кмітливості та відповідям. Побачивши Його, вони були приголомшені; і мати Його сказала Йому: «Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, охоплені болем, шукали Тебе». А Він сказав до них: «Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути у справах Мого Отця?» Та вони не зрозуміли того слова, яке Він їм сказав. І спустився Він з ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняним. А Його мати зберігала всі ті події у своєму серці. А Ісус зростав мудрістю, віком та благодаттю – в Бога і в людей. Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
У сьогоднішньому читанні 12-річний Ісус віддаляється від своїх земних батьків і залишається в Єрусалимському храмі, щоб вивчати Слово Боже. На докір Марії Він відповідає зі здивуванням. Для Нього є очевидним те, що Він повинен бути “у справах Його Отця”.
Відтак, як і Ісус, ми маємо спільного Небесного Отця і земних батьків або опікунів. Бог так створив світ, що одразу після народження ми всі потребуємо турботливої опіки, піклування наших батьків. Ця турбота необхідна щонайменше кільканадцять років. Іноді, однак, вона триває занадто довго. Двадцять з чимось, а то й тридцять з чимось років. Деяким батькам так важко розлучатися зі своїми дітьми, що вони намагаються втручатися в їхнє життя навіть тоді, коли ті мають вже власних дітей. Нам, батькам, іноді важко зрозуміти, що наша роль в певний момент повинна закінчитись.
Наше життя – це шлях до нашого Небесного Отця. Ніхто не може пройти цей шлях замість нас. Це за нами особисто на цьому шляху Отець спостерігає і надихає нас. Творець. Тому з певного моменту кожен з нас має йти сам. Земні батьки повинні підготувати своїх дітей до цієї мандрівки, і звітуватимуть про те, як вони це зробили. Для того, щоб зробити це добре, протягом усього процесу виховання необхідно просити Бога про допомогу. Без Бога наші шанси на хороше виховання дітей дуже малі.
Згадаймо, що говорив про себе Ісус Христос: “Я є дорога, і істина, і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Йо 14:6). Тому неможливо досягти Небес, неможливо знайти брам до раю, не йдучи з Ісусом. Інших шляхів просто не існує. Так сказав наш Спаситель. Якщо ми хочемо Небес для себе і для наших дітей, ми повинні довірити своє життя Ісусу і прийняти все, що Він дарує нам у цьому житті.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, допоможи нам, щоб ми разом з чоловіком (дружиною) добре виховували дітей, яких Ти нам довірив. Допоможи нам не помилятися і не забувати, що вони не є нашою власністю.