Пояснював їм Писання (бр. Раньєро Канталамесса)

Євангеліє третьої неділі Великодня розповідає про двох учнів з Емауса. Нам слід, принаймні в загальних рисах, пригадати собі всю цю історію. Був великодній післяобідній час; двоє учнів Ісуса поверталися до свого села, розчаровані долею, яка спіткала їхнього Вчителя. В якийсь момент до них приєднався хтось третій. Це був Ісус, але вони Його не впізнали. Він допоміг їм зрозуміти значення того, що сталося, у світлі Святого Письма. Коли вони дійшли до села, наполягли, щоб Незнайомець залишився з ними; і коли Він ламав хліб, їхні очі відкрилися, вони впізнали Його, але Він зник у них з‑перед очей. Тоді вони почали питати один одного: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?»

Зосередьмося саме на Святому Письмі. Існують два способи підходу до Біблії. Перший полягає в тому, щоб сприймати її як стародавню книгу, сповнену релігійної мудрості, моральних цінностей та поезії. З цього погляду вона є безумовно найважливішою книгою для розуміння нашої західної культури та юдейсько‑християнської релігії. Вона також є найчастіше видаваною і читаною книгою. Вона є книгою par excellence, тобто Книгою в найвищому, зразковому значенні цього слова, про що свідчить сама її назва (адже «Біблія» означає книгу або зібрання книг). І сьогодні ми бачимо, як, завдяки телевізійним екранізаціям, біблійні постаті й історії здатні збирати навколо себе рекордну кількість глядачів.

Але є й інший спосіб наближення до Святого Письма — спосіб, що залучає значно глибше: віра в те, що воно містить живе слово Боже для нас. Це книга натхненна, тобто написана людськими авторами з усіма їхніми обмеженнями, але під безпосереднім впливом Бога. Це книга водночас найбільш людська і Божественна. Книга, яка промовляє до людей усіх часів, відкриваючи їм сенс життя і смерті. Передусім — відкриваючи їм Божу любов.

Якби усі Святі Писання світу, – говорив святий Августин, – через якийсь катаклізм були знищені, і залишилася б лише одна книга, і навіть у ній можна було б прочитати лише одну сторінку, а на ній — лише один рядок, і якби тим рядком були слова з Першого послання святого апостола Йоана: «Бог є любов», — то все було б врятоване. Це речення підсумовує все Святе Письмо. Адже воно є любовним листом Бога до людства.

Це пояснює, чому так багато людей наближаються до Біблії без великої підготовки, без спеціалізованого навчання, але з простотою, вірячи, що Тим, Хто в ній говорить, є Святий Дух, — і знаходять там відповіді на свої проблеми, світло, розраду, одним словом — життя. Ісус говорив: “Не хлібом самим житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст”. Слово Боже є необхідним для нашого духовного життя так само, як хліб — для життя тіла.

Слово Боже є живе і діяльне, тобто звершує те, що означає, уділяє те, що обіцяє. Воно є також вічне. «Небо і земля проминуть, але слова Мої не проминуть», — сказав Ісус. І дві тисячі років історії підтвердили Його слова: Його наука аж ніяк не зникає, вона перебуває серед нас живіша, ніж будь-коли. Часом складається враження, що якесь конкретне слово було написане саме для нас — для тієї конкретної ситуації, у якій ми опинилися.

Один приклад, дуже повчальний у своїй простоті. Якось, під час місій, які я проводив серед італійців, що мешкали за межами країни, прийшов до мене чоловік із такою проблемою: «Отче, я маю одинадцятирічного сина, який досі не охрещений. Моя дружина приєдналася до Свідків Єгови і не хоче чути про хрещення хлопця. Якщо я його охрещу, боюся, що це спричинить кризу в нашій родині; з іншого боку, сумління не дає мені спокою через те, що він досі не охрещений. Що робити?». Я сказав йому, щоб він прийшов наступного дня, бо маю над цим подумати й помолитися. Наступного дня він прийшов, сяючи від радості, і сказав: «Отче, я знайшов відповідь! Я відкрив Святе Письмо на історії Авраама і прочитав, що коли він мав принести в жертву свого сина Ісаака, то нічого не сказав дружині!» Біблія, прочитана з вірою, виявилася найкращим радником з усіх можливих! Я особисто охрестив його сина, і це було благословенням для всіх.

Два способи наближення до Святого Письма, про які я згадав — науковий і той, що ґрунтується на вірі, — не виключають один одного, а навпаки, повинні бути поєднані. Необхідно вивчати Святе Письмо, способи його тлумачення (або принаймні брати до уваги результати таких досліджень), щоб не впасти у фундаменталізм, як це роблять, наприклад, Свідки Єгови.

Фундаменталізм полягає в буквальному трактуванні якогось біблійного вірша і застосуванні його до сучасної ситуації без урахування відмінностей культур, епох, а також багатства літературних жанрів Біблії. Наприклад, у вірі в те, що світ має трохи більше чотирьох тисяч років (бо такий його вік можна було б вивести зі Святого Письма), тоді як ми знаємо, що світові вже мільярди років. Слід, однак, пам’ятати, що Біблія не є науковою книгою, а книгою, покликаною дати спасіння. Бог у Святому Письмі пристосував спосіб Свого мовлення до людей, до яких звертався, щоб вони могли Його зрозуміти; Він не писав лише для людей епохи високих технологій.

З іншого боку, зведення Святого Письма лише до предмета вивчення й знання, при байдужості до його послання, означає його «вбивство». Це так, ніби наречений, отримавши любовного листа від нареченої, почав би аналізувати його зі словником у руках — з граматичного й синтаксичного боку — і на цьому зупинився, не намагаючись вловити любов, яка в ньому міститься. Читання Святого Письма без віри нагадує відкриття книги посеред ночі: ви нічого з неї не прочитаєте — або принаймні нічого істотного. Читати Біблію з вірою означає читати її, маючи перед очима Христа, означає на кожній сторінці вловлювати те, що стосується Його. Саме так вчинив Він Сам щодо учнів з Емауса.

Що ж нам зробити, аби зламати лід і почати відкривати скарб Святого Письма? Найпростішим способом є придбати Святе Письмо або принаймні чотири Євангелія й читати щодня — або бодай час від часу — якусь сторінку. Коли я входжу до якогось дому, завжди тішуся, бачачи Євангеліє на кухні чи на столику біля ліжка.

Сьогодні ми в багатьох речах наслідуємо американський спосіб життя — кока‑кола, фаст‑фуд, джинси, рок‑музика — але не вчимося в американців того, що вони мають справді доброго нам передати. Майже всі американські родини тримають Святе Письмо на почесному місці в домі. Це також перший подарунок, який батьки, якщо вони віруючі, дають своїм дітям у день шлюбу. На перших сторінках, які навмисно залишені порожніми, записують радісні й сумні події: народження, смерті, хрещення, перші Святі Причастя; занотовують справи, які найбільше вплинули на їхнє життя, так що з часом вона стає ніби щоденником, який містить правдиву історію родини. Серед пам’яток після бідолашної Мерилін Монро була її Біблія, продана на аукціоні за одну з найвищих сум — густо заповнена нотатками акторки від руки.

Слава Богові, зростає кількість людей, які відкрили в Біблії якір своєї надії. Одна жінка, яка рано овдовіла й залишилася з трьома дітьми, довірилася мені, що на початку їй було страшенно важко, коли вона залишилася сама, адже вони з чоловіком були дуже близькі. Тим, що її врятувало, було відкриття слова Божого. Інколи ввечері, відчуваючи самотність, вона клала Біблію на порожню подушку, де зазвичай спочивала голова її чоловіка. Вона стала для неї супутницею, дружньою присутністю, а не просто книгою.

Адже Ісус залишився серед нас двома способами: в Євхаристії й у Своєму слові. В обох Він присутній: в Євхаристії — під виглядом поживи, у Слові — як світло і правда.

Слово має також велику перевагу над Євхаристією. До Святого Причастя можуть приступати лише ті, хто вже вірує. До слова Божого ж можуть наблизитися всі — і віруючі, і невіруючі. Ба більше, найприроднішим шляхом до віри є саме слухання слова Божого. «Віра, — як говорив святий Павло, — постає зі слухання», тобто з читання або слухання з відкритим серцем послання про спасіння (пор. Рим 10, 17).Завершімо, роблячи нашою молитвою слова зі співу перед Євангелієм:
Господи Ісусе, відкрий нам Писання; нехай палають серця наші, коли Ти до нас мовиш.