Плач 2, 2. 10-14. 18-19 \ Пс 74 \ Мт 8, 5-17

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Плач 2, 2. 10-14. 18-19

Читання з Книги Плачу.

Зруйнував Господь, не пощадив, усі Якова оселі. Він зруйнував у своїм обуренні твердині дочки Юди, повалив їх на землю; царство з його князями збезчестив. Сидять на землі мовчки старі люди дочки Сіону; посипали собі голови порохом, оперезалися вереттям. Схилили голови додолу дівчата єрусалимські. Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за погибелі дочки народу мого, бо діти й немовлята мліють по майданах міських. Просять у матерів своїх: «Хліба! Пити!» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі у материнське лоно. Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може? Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні. До Господа взивай зі свого серця, дівице – дочко Сіону! Лий потоком сльози днями й ночами! Не давай собі впину, очей твоїх зіницям не давай спокою! Вставай, голоси уночі з початком кожної сторожі. Вилий наче воду твоє серце перед лицем Господнім. Здійми до Нього твої руки за життя твоїх діток, які мліють з голоду на рогах усіх вулиць. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 74, 1-2. 3-4. 5-7. 20-21

Життя убогих не забудь повіки.

Боже, чому Ти назавжди нас відкинув? *
Чому Твій гнів палає на овець Твоєї отари?
Згадай свою громаду, яку Ти придбав віддавна. †
Ти викупив жезл спадщини своєї: *
це гора Сіон, на якій Ти оселився.

Зійди Твоїми стопами на відвічні руїни, – *
за все зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині.
Твої вороги заревіли у Твоїй святині; *
 вони підняли стяги – свої знамена.

Виглядало, наче в гущавині лісу підносили сокири. *
А тоді почали сокирами і молотками †
трощити її різьблену оздобу.
Спалили вогнем Твою святиню, *
опоганили до основ Імені Твого оселю.

Поглянь на завіт свій, *
бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня.
Хай упокорений не вертається з ганьбою. *
Бідний та вбогий Твоє Ім’я величати будуть.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Мт 8, 17

Алілуя, алілуя, алілуя.

Христос узяв наші недуги і поніс хвороби.

ЄВАНГЕЛІЄ

Мт 8, 5-17

† Читання святого Євангелія від Матея.

Того часу, коли Ісус увійшов в Капер­наум, до Нього підійшов сотник, бла­гаючи Його і промовляючи: «Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться». Ісус йому каже: «Я піду й оздо­ровлю його». У відповідь сотник сказав: «Гос­поди, я не достойний, щоб Ти увій­шов під мій дах, але тільки скажи сло­во, – і мій слуга одужає. Тому що і я людина підвладна, і маю воїнів під собою; кажу цьому: “Іди!” – і він йде; і ншому: “Прийди!” – і він при­хо­дить; моєму слузі : “Зроби це!” – і він робить». А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які  йшли за Ним: «Воістину кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знай­шов Я такої великої віри. Кажу ж вам, що багато хто прий­де зі сходу й заходу і сяде з Авра­амом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть вики­нуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів». А сотникові Ісус сказав: «Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив». І його слуга тієї ж години одужав. Коли Ісус прийшов в дім Петра, то побачив його тещу, яка злягла і була в гарячці; Він доторкнувся до її руки, – і гарячка по­ки­нула її; вона встала й слу­жила Йому. А як настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих, щоби збулося сказане через про­рока Ісаю, який говорив: «Він узяв наші недуги і поніс хвороби». Слово Господнє.