Перервані дискусії (бр. Артур Покшива)

Ісус прийшов у межі Юдеї та Зайордання, і знову юрми народу збиралися довкола Нього, і Він знову навчав їх, як мав звичай. Тоді підійшли до Нього фарисеї, щоб випробувати Його, і запитали: «Чи дозволено чоловікові відпустити свою жінку?» Він же, відповідаючи, запитав їх: «Що вам заповідав Мойсей?» Вони сказали: «Мойсей дозволив написати лист розлучення і відпустити».

Тоді Ісус сказав їм: «Через жорстокість сердець ваших написав вам цю заповідь. Але на початку створіння Бог створив їх чоловіком і жінкою. Тому залишить чоловік свого батька і матір, і пристане до своєї дружини, і будуть обоє одним тілом. Тож вони вже не двоє, але одне тіло. Отже, що Бог поєднав, людина нехай не розлучає».

У домі учні знову запитали Його про це. Він сказав їм: «Хто відпускає свою дружину і бере іншу, той чинить перелюб щодо неї. І якщо жінка залишає свого чоловіка і виходить за іншого, вона чинить перелюб».

**********

Слухаючи Євангеліє від Марка, ми стаємо свідками ще одного протистояння, певної конфронтації, яку переживає Ісус, коли фарисеї намагаються Його випробувати. Але навіть такі складні ситуації Ісус використовує, щоб передати істину Божу, щоб відкрити те, що Бог від самого початку приготував для людини.

Якщо уважно вдивитися у цей уривок, можна побачити важливу річ: хоча минуло понад тисячу років від часу, коли Мойсей дав цю заповідь, до якої посилаються фарисеї, спори між юдеями на цю тему не припиняються. Попри те, що заповідь написана, вони продовжують дискутувати: можна відпустити дружину чи ні.

Минають покоління, а питання залишається відкритим. Рабинські школи сперечаються: у яких випадках це дозволено, з яких причин і так далі. І коли фарисеї ставлять це запитання Ісусові, Він відповідає дуже просто – повертаючись до початку, до того, що Бог передбачив від створення світу.

Бог задумав чоловіка і жінку як єдине ціле, і цією істиною Він завершує дискусію. Так було від початку. І хоча ми можемо враховувати всі обставини життя, сьогодні, через дві тисячі років після написання Євангелія, ми все ще ведемо ці самі дискусії.

А можливо, проблема в тому, що сьогодні вже ніхто не дискутує. І це може бути помилкою, бо тепер розлучення стало чимось очевидним, чимось майже природним. Але факти свідчать, що людські страждання підтверджують правдивість Божого задуму.

Справжню радість людині приносить виконання Божої волі, а не пошуки власних рішень, які здаються щастям. Тому, коли слухаємо це слово, важливо не просто аналізувати обставини, а вдивлятися в Божий задум.

Якщо в основі стосунків чоловіка і жінки є Бог, на цьому фундаменті будується справжня подружня любов. Якщо ж немає цього фундаменту, співжиття з іншою людиною стає неможливим.

Бо Бог у дивовижний і неймовірний спосіб поєднує навіть те, що на перший погляд здається суперечливим. Коли Бог поставив жінку навпроти чоловіка, то ніби розмістив їх у певній опозиції. І саме Бог здатний звершити це чудо єднання.

Сьогодні, слухаючи це слово та переживаючи водночас трагедію сучасного світу, який відкидає цю форму Божої вірності, ми бачимо, що певні речі справді неможливо осягнути по-людськи. Але ми сьогодні не шукаємо і не хочемо шукати детальних пояснень. Ми прагнемо відкривати думку, яку Бог нам передав, ту любов, яка прихована і водночас об’явлена в подружній любові, що є відображенням тієї любові, яку має Ісус до Свого Церкви.

Тому лише тоді, коли Бог стає гарантом цієї єдності, коли Він є фундаментом подружньої любові, шлюб отримує можливість виконати ту місію, яка була довірена чоловікові та жінці, що стають одним цілим. Ми прагнемо довіряти Богові, що попри труднощі, попри випробування, попри необхідність навчитися дивитися на ближнього з доброзичливістю та прощенням, саме Його слово гарантує нам повноту щастя, до якого Він покликав тих, кого обрав у цій подружній любові.

І сьогодні це слово ще раз підтверджує нам, що більше слід слухати Бога, ніж людей.

Амінь.