Перебували однодушно в молитві (бр. Раньєро Канталамесса)
Перебуваємо посеред новенни, яка готує нас до Зіслання Святого Духа. Це єдина новенна, яку Церква переживає не лише як побожну практику, але також у літургійному вимірі. У дні між Вознесінням Ісуса і Зісланням Святого Духа всі читання на Месі та в Літургії годин говорять про Святого Духа. У такий спосіб Церква щороку прагне відновлювати те, що переживала перша спільнота, зібрана в горниці навколо Марії в очікуванні Святого Духа. Вибір сьогоднішнього першого читання це підтверджує, адже воно завершується словами:
Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві.
Як видно, йдеться не про звичайне очікування, а про очікування, сповнене молитви. Адже саме молитва є змістом і сутністю цього очікування. Можна сказати, що молитва є головною темою цієї неділі. Зрештою, і Євангеліє наводить уривок із великої архиєрейської молитви Ісуса.Ісуса. Але Він не говорить про молитву — Він молиться перед Своїми учнями, показуючи їм, якою має бути молитва справжніх Божих дітей.
І ми також не можемо краще приготуватися до наближення Зіслання Святого Духа, як роздумуючи про молитву. Передусім спробуймо задуматися над двома питаннями: що поєднує молитву з даром Святого Духа, і якою має бути наша молитва, щоб вона була дієвою і справді випросила нам дар Святого Духа.
У день П’ятидесятниці для всієї Церкви повторюється те, що відбулося з Ісусом, її Главою, під час хрещення в Йордані: «І коли Ісус, хрестившись, молився, – розкрилися небеса, і Дух Святий…зійшов на Нього» (Лк 3, 21). Саме молитва Ісуса відкрила небеса і спричинила зіслання Святого Духа. Для Ісуса хрещення було Його П’ятидесятницею, а для Церкви П’ятдесятниця стала її хрещенням. В обох випадках таємниця і ключ до неї приховані в молитві. Вражає наполегливість, з якою Діяння Апостолів пов’язують прихід Святого Духа з молитвою (пор. Діян 4, 31; 8, 15). Молитва є єдиним засобом, через який ми можемо отримати Святого Духа. Симон‑чарівник намагався отримати Його іншим способом — за гроші, але замість сили Святого Духа отримав, як знаємо, осуд від Петра (пор. Діян 8, 18 ). Кожна спроба і кожне прагнення отримати Божого Духа без молитви є гріхом симонії, тобто спробою “купити” Божі дари. .
Ісус виразно пов’язує дар Святого Духа з молитвою: «Якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять?» (Лк 11, 13).
І пов’язує Його не стільки з молитвою інших, скільки передусім із власною молитвою: «Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя» (Йн 14, 16).
Між молитвою і Святим Духом існує взаємний обмін і постійна взаємозалежність. Ми повинні молитися, щоб отримати Святого Духа, але водночас потребуємо Святого Духа, щоб молитися. Святий Дух присутній не лише наприкінці молитви як її плід і нагорода, але також — у відомий лише Йому спосіб — на її початку, як Той, Хто спонукає і надихає до молитви.
Дух допомагає нам у наших немочах; адже не знаємо, за що і як маємо молитися, але сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями. (Рим 8, 26)
Усе, що ми сказали, не може залишитися лише теоретичними й абстрактними роздумами. Це не принесло б жодної користі. Апостоли готувалися до приходу Святого Духа не через слухання прекрасних наук про молитву, а… молячись. Чи й ми справді хочемо отримати Святого Духа? Чи відчуваємо себе слабкими — і тому хочемо бути наділеними силою з висоти? Чи ми літеплі — і хочемо запалитися? Чи ми сухі — і прагнемо бути зрошеними? Чи ми бунтівні й уперті — і хочемо стати лагідними? Чи ми незадоволені своїм минулим життям і прагнемо його змінити? Відповідь лише одна: молися, молися, молися. Повторімо за популярною сьогодні серед християн різних конфесій піснею: «Святий Духу, зійди на мене. Розтопи мене, сформуй мене, наповни мене, веди мене.»
Якби якась людина чи спільнота наважилася стати навколішки й молитися до Бога: «Господи, ми не зрушимо звідси, доки не даси нам Свого Духа», — можна бути певним, що така людина чи спільнота не відійшла б, не переживши нової П’ятидесятниці. Це гарантує урочиста обітниця Христа: «Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять».
Але перейдемо до другого пункту. Якою повинна бути наша молитва, якщо ми хочемо отримати Святого Духа? Відповідь підказує нам перше читання: вона має бути однодушною і витривалою.
Молитва однодушна — це молитва узгоджена, така, що підноситься до Бога від людей, примирених між собою, які прощають одне одному, які мають, як перші учні, одне серце й душу. Адже Святий Дух є спільністю, є зв’язком єдності. Він не може зійти на людей, які не перебувають у єдності, які не приймають одне одного, які засуджують інших чи сповнені упереджень. Це було б так, ніби просити Святого Духа розділитися. Святий Августин каже, що Святий Дух є для тіла Христа тим, чим душа є для нашого тіла. Якщо б один член тіла — наприклад, рука — захотів жити сам по собі, від’єднавшись від решти тіла, то що б сталося? Чи душа залишила б решту тіла, щоб бути з відокремленою рукою? Навпаки — це рука втратила б душу й засохла б. Так само стається і з нами, коли ми хочемо ізолюватися і відкидаємо інших: це ми самі відлучаємо себе від єдності зі Святим Духом.
Молитва витривала означає молитву постійну, наполегливу, невпинну. Це слово найчастіше з’являється, коли йдеться про молитву (пор. Рим 12, 12; Кол 4, 2). “Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих” (Еф 6, 18). Цього навчав нас і сам Ісус у притчі про наполегливу вдову. Там Він прямо говорить, що треба завжди молитися і не занепадати духом (Лк 18, 1). Також історія ханаанянки є прекрасним прикладом молитви наполегливої і витривалої.
Молитися витривало, безперервно означає передусім молитися регулярно — не занедбувати молитви і не звільняти себе від неї надто легко. Це також означає встановлювати контакт із Богом через короткі молитви, які ніби «пускаємо» до Нього, мов стріли, — тому їх і називають актами стрілистими. І сьогодні не бракує людей — також мирян, зайнятих у професійному житті, — які моляться безперестанку, спокійно й у тиші повторюючи якийсь короткий стрілистий акт або навіть просто ім’я Ісус.
Наше розважання про молитву було б неповним, якби ми не звернули бодай коротко уваги на сьогоднішнє Євангеліє. Як уже було сказано, Ісус навчає нас молитви не словами, а прикладом власної молитви. Його молитва є недосяжним взірцем будь‑якої молитви.
Ісус підвів очі до неба і сказав: “Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоби Син прославив Тебе”
У цьому реченні міститься вся наука про молитву. Цим синівським вигуком: «Отче!» починаються всі молитви Ісуса, передані в Євангеліях. Слову цьому в мові Ісуса відповідає пестлива форма «Авва». Тут зникає всяка рабська покірність, яку людська мова часто пов’язувала з молитвою. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: «Авва, Отче!» (Рим 8, 15).
І це ще не все. Ісус навчає нас не лише того, як маємо молитися, але й про що. Він показує, що християнин передусім повинен молитися про те, щоб Бог дедалі більше був прославлений. «Я прославив Тебе на землі… явив Твоє ім’я людям» — так молився Ісус у молитві, фрагмент якої ми чули в сьогоднішньому Євангелії.
Так само і в молитві «Отче наш» Він навчає нас, що спершу ми повинні просити, щоб святилося Боже Ім’я, щоб прийшло Його Царство, щоб звершилася Його воля, — і лише потім просити про наш щоденний хліб та всі інші потрібні нам речі.«Шукайте перш за все Царства Божого і його праведності, а це все вам додасться.» (Мт 6,33).
Християнська молитва не може бути самоціллю — вона повинна бути спрямована до Бога; вона має бути теоцентричною, а не егоцентричною. Прекрасний приклад молитви дають нам апостоли, які, щойно отримавши Святого Духа і, без сумніву, під Його натхненням, почали проголошувати різними мовами «великі діла Божі» (Ді 2,11).
І наша молитва повинна вийти з тісних рамок нашої обмеженості. Вона має підноситися, мов на крилах, а не повзати по землі, занурена лише в матеріальні потреби й щоденні турботи. Маємо навчитися з довірою говорити разом із псалмоспівцем:
«Господь — моє світло і моє спасіння,
кого мені боятись?»
Завершімо словами, які можуть стати програмою на дні, що відділяють нас від урочистості Зіслання Святого Духа: З Марією в горниці — в очікуванні Святого Духа.