Очікувати Господа, чуваючи (Мт 24, 37-44)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina >>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мт 24, 37-44
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського. Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж – аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, і ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і забрав усіх, – таким буде і прихід Сина Людського. Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а один залишиться; дві будуть молоти на жорнах: одна буде забрана, а одна залишиться. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь. Оце знайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, він пильнував би і не дав би зробити підкоп у свій дім. Тому й ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь. Ісус говорить ці слова не для того, щоб ми відчували страх чи тривогу. Він запрошує до уважності, яка змінює звичайні миті. Я чуваю, коли не дозволяю, щоб рутина заглушила сенс мого життя, коли пам’ятаю, що кожен день є даром і запрошенням до зустрічі з Ним. Я чуваю у обов’язках, стосунках і труднощах — якщо шукаю в них Його присутності. Ми не маємо втікати від світу, але проживати його глибше — з серцем, зверненим до Бога.
Ісус пригадує дні Ноя: люди їли, пили, одружувалися… Жили звичайно. І в цьому полягає парадокс Його науки: Він не велить покинути звичність, але змінити її смак. Я чуваю, коли не дозволяю, щоб буденність мене поглинула. Коли не живу як той, хто забув, куди прямує. Коли знаю, що Бог може увійти в моє життя будь-якої миті — і що кожна зустріч, кожна трудність, кожна радість можуть бути слідами Його кроків.
Я чуваю, коли в звичайних обов’язках шукаю не себе, а Його дороги. Коли не втікаю від відповідальності, а виконую її з серцем, зверненим до Того, хто приходить. Коли прощаю, хоч це важко; коли обираю добро, хоч ніхто цього не бачить; коли усміхаюся до когось, хоч сам маю важкий день. Чуйність не полягає в тому, щоб відгородитися від світу. Навпаки — це увійти в світ глибше, з більшою свідомістю, що саме тут, в цьому непомітному ґрунті, зростає святість.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи Ісусе, навчи мене чування, яке народжується з любові, а не зі страху. Відкривай мої очі, щоб я в щоденних справах помічав Твою присутність. Укріпи мене, щоб я обирав добро також у малих, прихованих митях. Перетворюй мою буденність на дорогу до святості. Зроби так, щоб я жив на землі з серцем, зверненим до Тебе, який невпинно приходиш. Амінь.