Очікувати Господа – це побачити, ким я є в Ньому (Еф 1, 3-6. 11-12)

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
* Дотримуйся методу Lectio Divina

ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ДРУГЕ ЧИТАННЯ

Еф 1, 3-6. 11-12

Читання з Послання святого апостола Павла до ефесян.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах у Христі. Оскільки Він вибрав нас у Ньому перед заснуванням світу, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові, наперед призначивши нас для того, щоб усиновити собі через Ісуса Христа, згідно з уподобанням своєї волі, для прославлення величі своєї благодаті, якою Він обдарував нас в Улюбленому. У Ньому й ми стали спадкоємцями, які були наперед призначені за передбаченням Того, хто все здійснює за рішенням своєї волі, щоб ми були для прославлення Його величі, ми, які раніше мали надію на Христа. Слово Боже.

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

У сьогоднішнє свято Непорочного Зачаття ми роздумуємо над гідністю Марії та повнотою благодаті, якою Бог обдарував її. Але в уривку з Послання до Ефесян Церква нагадує нам також про те, ким кожен з нас є у Господі.

Святий Павло сьогодні говорить мені й тобі, що ми обдаровані Божою любов’ю і призначені з любові бути Його прийомними дітьми й жити для Його слави. Він вибрав насщоб ми були святі й непорочні перед Ним – тобто в Його присутності, близько Нього. Ми також наповнені Його благодаттю і всяким духовним благословенням.

Чи говорить тут апостол Павло про реальність неба, доступного нам після смерті? Але ж минулий час, використаний в цьому фрагменті, означає щось зовсім інше: Бог вже”поблагословив нас благословенням” і вже “обдарував благодаттю”, в Ньому ми вже “стали спадкоємцями” і т.д. Як же мені узгодити ці слова з реальністю моєї щоденної боротьби з власними нестачами: браком сил, браком любові, браком терпіння, з реальністю моїх складних емоцій, трудних стосунків, нездійснених бажань?

Бог говорить сьогодні мені й тобі: припини дивитися лише на свої слабкості і побач себе таким, яким ти є насправді – таким, яким Я тебе бачу. Повір в те, ким ти є! І прийми від Мене всю благодать, благословення і силу, якими Я тебе обдаровую. Вдивляйся в Христа, перебувай у Ньому!

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:

Прийди, Святий Духу, зверни мій погляд до Христа. Зроби мене, як Марія, здатним довіряти і Твоєю силою приносити добрий плід.

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія)
Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе:
„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”