Отрута в серці (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь обдарує вас миром у свято Воздвиження Чесного Хреста. У першому читанні ми чуємо, що люди втратили терпіння і почали нарікати на Бога і на Мойсея. Вони скаржилися: «Навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб ми тут у пустелі померли? Немає ані хліба, ані води, і ця мізерна їжа нам уже остогидла». Яка відповідь Бога на це нарікання, на це ниття, на це шемтіння? Господь послав на народ отруйних зміїв, які жалили людей, так що багато ізраїльтян померло. Господь послав.

А може, ми скажемо, що Він не стільки послав, скільки в певний момент показав їм, якою є справжня реальність. Адже вони зрештою знаходяться в пустелі, а в пустелі, звичайно, є і змії, і скорпіони, і всякого роду гадюки. Господь відводить свою руку, можемо так собі це уявити. Бог, який вивів їх могутньою рукою з Єгипту, який розділив Червоне море, тепер веде їх через пустелю і весь час їх захищає, весь час Його правиця пильнує над ними. А тепер Господь каже: «Я хочу показати вам, що буде, якщо Я перестану вас захищати, що буде, якщо Я відведу цю Мою руку, як ця ваша реальність насправді буде виглядати». Бо їм зараз здається, що все дуже погано, їм зараз здається, що вони в скрутній ситуації. І Господь відводить цю руку, і раптом виявляється, що як з-під землі виростають ці отруйні змії, починають їх жалити, а вони починають хворіти і вмирати.

Можна сказати більше, що Господь хоче відкрити їм, і хоча це важкий і болісний урок, він дуже потрібен людині. Він хоче відкрити їм, якою є реальність без Бога, якою є реальність без Божого захисту, але, можливо, ще більше Він хоче показати їм, якою є реальність людини, і то внутрішня. Що справжня небезпека не є ззовні, і що справжньою небезпекою не є ці отруйні змії, а справжня небезпека є в людині, що ця людина має в собі цю отруту, що ця людина має в собі саме цю отруту. Про це потім скаже Христос, що те, що виходить з людини, саме це є проблемою, те, що є в її серці, бо з надлишку серця говорять уста. Вони мають у собі, у своєму серці цю отруту, а потім ця отрута є на язиці. Тому і сваряться між собою, і мають претензії до Мойсея, і мають претензії до Бога. І Господь дає їм урок, дуже болісний урок, дуже важкий урок, показуючи, що буде, якщо Він відведе свою правицю, показуючи, як виглядає пустеля, як виглядає подорож до землі обітованої без Божої допомоги. Ізраїльтяни засвоїли цей болісний урок.

Потім вони приходять і просять, кажуть, що ми згрішили, заступися за нас. Вони тепер усвідомлюють свій гріх, свій бунт, усвідомлюють свою безпорадність і цю слабкість. Ми згрішили, нарікаючи на Господа і на тебе. І тепер відбувається також дивна річ. Господь каже Мойсею: «Зроби змія і помісти його на високій жердині. Тоді кожен укушений, якщо тільки подивиться на нього, залишиться живим». Нібито вони мусили подивитися на цього змія і подумати: «Я такий змій». Це дивно, бо вони мають дивитися на те, що щойно було символом, що було причиною їхніх страждань і їхньої смерті. Але вони замислюються. І ми сьогодні також хочемо замислитися, але вже не над зміями, а замислитися над нашим гріхом, над нашою слабкістю, і вже не хочемо дивитися на жердину, на якій поміщено змія, а хочемо подивитися на хрест, на якому поміщено Ісуса Христа, який завжди запрошує нас до роздумів над нашим життям, над нашим гріхом, але ще більше над Божим милосердям.

Бо так як ми читали в першому читанні, що «Господь послав на народ отруйних зміїв», так ми читаємо в Євангелії, що «Бог не послав свого Сина у світ, щоб світ засудив, але щоб світ був через Нього спасенний». Навіщо Бог послав у світ Ісуса Христа? Багато хто міг очікувати Месію, який прийде і наведе лад, прийде і розрахується: праведних винагородить, грішних засудить, що це буде дуже просто і дуже зрозуміло. Напевно, так думали фарисеї, що вони будуть належати до цієї групи праведних, добрих, спасенних. А решта, решта їх зовсім не цікавила, але цікавила Бога. Тому тепер Бог посилає у світ свого Сина для того, щоб показав нам любов, щоб показав нам Боже милосердя, щоб показав нам, що Бог є тут і зараз намагається вирішити цю проблему, яка є в нас, цю саме отруту, яка постійно нас точить. Точить нас від раю, від того моменту, коли ми засумнівалися в любові і доброті Господа Бога, коли ми повірили демону, що Бог хоче для нас зла. Бо ми іноді думаємо, що Бог хоче для нас зла, що тільки посилає хвороби, страждання, труднощі. Так само ізраїльтяни думали собі: «Навіщо Ти нас, Боже, вивів сюди в цю пустелю, тут самі нещастя, а краще нам було в Єгипті». І ми іноді також думаємо: «Ну, краще нам було без Бога, без заповідей, без цих правил, а тепер це все трохи ускладнює моє життя. Я не можу вже приймати таких рішень, яких би хотів». Але сьогодні Бог показує, що хоче вирішити цю проблему, тому посилає на цей світ Ісуса.

Посилає Ісуса, щоб Він оздоровив нас повністю, вже не тільки тих, хто вижив, але щоб оздоровив кожну людину. Також, щоб показав, що має владу над смертю, що має владу над гріхом, і щоб оздоровив наші серця від цієї отрути, яка постійно є в нас і нас точить. Нас самих зсередини вбиває, бо іноді ми самі собі набридаємо, ми вбиваємо цією отрутою інших, б’ємо також і по Господу Богу. А Христос приходить, щоб показати любов Бога, щоб показати Його доброту. Цю любов і доброту, яка є аж до безумства, аж до хреста, аж до смерті, аж до гробу, але, на щастя, також і до воскресіння. Тому хрест, який ми сьогодні вшановуємо, є також хрестом славним, бо і нас веде до воскресіння, і нас веде до землі обітованої.

Дивімося на всі ці хрести, які є в наших просторах, як у наших домівках, у церквах, у публічних просторах, десь там саме на вежах церков чи в придорожніх каплицях. Вони там поміщені для того, щоб бути свідченням Божої любові, Божої доброти, також щоб були свідченням і нашої слабкості і гріха, але що все це вже Бог вирішив. Бог через смерть на хресті переміг гріх, переміг смерть, а ми у водах хрещення також перемогли завдяки Ісусу Христу пасхальне таїнство старої людини, того, хто нарікає в пустелі, того, хто жалить, і можемо бути новою людиною, можемо бути на взірець нашого Господа Ісуса Христа.

Господь з вами, нехай вас благословить Бог Всемогутній. Отець і Син і Дух Святий. Амінь.