Обурені словом (бр. Артур Покшива)

Ісус сказав до своїх учнів: Ви чули, що було сказано: «Око за око, зуб за зуб». А Я кажу вам: не противтеся злому. Але якщо хтось ударить тебе по правій щоці – підстав йому й другу. А тому, хто хоче судитися з тобою і взяти твою сорочку – віддай і плаща. Якщо хтось примушує тебе пройти з ним тисячу кроків – іди з ним дві. Дай тому, хто тебе просить, і не відвертайся від того, хто хоче позичити в тебе.

Ми щойно почули черговий уривок з Євангелія від Матея, з Нагірної проповіді, де Ісус дає своєрідний «знімок» нової людини — людини, яка живе за Божим Духом. Коли ми чуємо ці слова Ісуса, який пригадує старий закон, що діяв в Ізраїлі (і не тільки там): «око за око, зуб за зуб» — це звучить для нас примітивно, як закон відплати. Але тоді це було зовсім не так. Цей закон, коли він почав діяти, був навіть, можна сказати, дуже прогресивним. Бо він обмежував масштаб помсти. Людина має в собі здатність до помсти, коли її скривдять — і ця помста може бути безмежною, без міри. А цей закон накладав межу — межу справедливості: якщо вибили зуб — то справедливо, щоб і кривдника спіткала така ж кара. Якщо пошкоджене око — значить, відповідь має бути співмірною.

Цей закон мав коріння в законі Хаммурапі й на той час був надзвичайно важливим, бо стримував людину на шляху відплати. І коли Ісус пригадує цей закон, то показує шлях, яким ішов Ізраїль. Але на цей шлях накладає нове слово — новий Закон: «Не противтеся злому». Це слово радикально змінює усе. Тут уже не йдеться про межі відплати — Ісус узагалі скасовує закон помсти. Він каже: не протився злому.

Це слово викликає спротив. Воно провокує внутрішнє обурення, бо ми глибоко носимо в собі почуття справедливості: якщо мене скривдили — справедливо, щоб кривдник заплатив за це. Ця внутрішня справедливість сидить у нас дуже глибоко. Вона стосується і щоденних стосунків, і спадку, і наших робочих і родинних реалій. Але Ісус показує інший спосіб мислення — не противтеся злому. Чому? Бо тільки так можна зупинити наростаючу спіраль зла. Інакше її неможливо зупинити.

Так, можна намагатися відновити справедливість, але навіть після справедливого суду в людині лишається образа, бажання відплати. І при нагоді — ми готові відповісти тим самим. Ісус же показує, що лише позиція непротивлення злу зупиняє цю спіраль. Але це перевищує наші природні людські можливості. Бо коли виникає загроза, небезпека — спрацьовує інстинкт самозбереження. Але Христос каже: немає обмежень. І Його хрест — це доказ. Він один, який не вчинив жодного зла, жодного гріха, дозволив, щоб уся несправедливість світу, усі гріхи були прибиті до Нього — і Він у відповідь дає прощення. Він поглинає усе зло, зупиняє його, даруючи з хреста прощення.

І це слово — велике запрошення для нас сьогодні. Запрошення мати серце, відкрите на слухання. Бо це слово непросте. А в нашому світі воно не стало легшим. Навпаки — ми постійно чуємо про «мої права», про те, що мені щось «належить». А Ісус відмовився від усього — і тим зупинив усе людське страждання, ненависть і зло. Дав приклад покори, готовності віддати життя за іншого — лише б розірвати цей ланцюг зла.

Сьогодні, стоячи перед цим словом, ми запрошені подивитись на нього з повною щирістю: чи ми взагалі приймаємо його? Бо часто ми погоджуємось з Ісусом розумом, але наше серце бунтує. Ми не хочемо прийняти те, що не буде відплати, що не буде «вирівнювання». Але саме ця дорога — дорога, яку пройшов Ісус — є дорогою до життя й спасіння.

Тому в час спільної молитви молімося: Господи, пом’якши моє серце, зроби його здатним не мститися, не шукати відплати, але відповідати любов’ю. Навчи мене зупиняти зло покорою, як Ти — на хресті. 

Амінь.