Не маю Людини? (бр. Ян Каня)

З Євангелії від святого Йоана

Було єврейське свято, і Ісус прийшов до Єрусалима. У Єрусалимі, біля Овечої брами, була купальня, яка по-єврейськи називалася Ветезда і мала п’ять критих переходів. У них лежало багато хворих, сліпих, калік, паралізованих. Був там один чоловік, який уже 38 років страждав від своєї хвороби. Коли Ісус побачив його лежачим і дізнався, що він уже довгий час чекає, запитав його: Чи хочеш одужати? Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка б завела мене до купальні, коли збурюється вода. Коли ж я намагаюся дійти, хтось інший заходить раніше за мене. Ісус сказав йому: Встань, візьми свою постіль і ходи! І відразу чоловік одужав, узяв свою постіль і почав ходити. Але того дня була субота, і юдеї сказали зціленому: Сьогодні субота, тобі не дозволено нести свою постіль! Він їм відповів: Той, хто мене зцілив, сказав мені: «Візьми свою постіль і ходи». Вони запитали його: Хто цей чоловік, що сказав тобі: «Візьми і ходи»? Та зцілений не знав, хто це був, бо Ісус відійшов через натовп, що був там. Пізніше Ісус знайшов його у храмі й сказав йому: Ось ти одужав, не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого. Чоловік той пішов і сказав юдеям, що це Ісус його зцілив. І тому юдеї почали переслідувати Ісуса за те, що Він робив такі речі в суботу.

Це п’ятий розділ Євангелії від Івана – зцілення хворого, паралізованого, який лежав біля купальні Ветезда. Христос приходить до нього і ставить запитання, яке здається недоречним: «Чи хочеш одужати?» 38 років він був хворий. Скільки саме років він лежав біля купальні – невідомо. Сказано лише, що це був тривалий час, можливо, роки. І тепер він наче без шансів, бо хто перший увійде у воду, що збурюється, той зцілюється. Сліпий, але з міцними ногами, швидше добіжить до води, ніж він – той, хто бачить, але не може рухатися. І він каже слова, які мають глибоке значення: «Не маю людини». Це є хвороба, яку сьогодні Христос хоче зцілити і в нас.

А чи маєш ти людину? Чи маєш когось, хто схилиться над тобою, хто допоможе тобі? Той паралітик думав, що не має людини, але він мав – бо Христос стояв перед ним. Однак він не розпізнав цього, не зрозумів, що перед ним час благодаті. Христос руйнує цю перешкоду – навіть не питаючи, навіть не чекаючи, він творить чудо. І це стає символом того, що відбувається з нами. Чому саме 38 років? Для юдеїв ця цифра символізувала мандрування пустелею. Після двох років подорожі Ізраїльський народ міг увійти в Обіцяну землю, але через невірність, страх перед труднощами і недовіру до Бога, вони почали нарікати. І внаслідок цього Бог призначив їм ще 38 років блукань у пустелі. Таким чином, 38 років – це символ гріха. Це символ втраченої можливості через людську недовіру до Бога.

Хто ж привів народ Ізраїлю в Обіцяну землю? Не Мойсей, а Ісус Навин. Ісус Навин – це той самий Ісус! Його ім’я по-єврейськи – Єгошуа, те саме, що й ім’я Христа. Тобто Христос – це новий Ісус Навин, який тепер може провести нас через «воду» і ввести в Обіцяну землю. Тому цей уривок сприймався в перші століття християнства як хрещальна Євангелія. Христос приходить, щоб кожного провести через воду, щоб відкрити дорогу спасіння.

Подібні слова «Не маю людини» ми чуємо пізніше від найважливішої людини в Церкві – апостола Петра. Той, кого Христос обрав, на кому хотів збудувати свою Церкву. Але коли настала година випробування, Петро сказав: «Не знаю цього Чоловіка!» Цей паралітик, зцілений Христом, теж зрештою зраджує Його. Коли фарисеї починають питати, хто його зцілив, він не захищає Ісуса, а видає Його. Те ж саме зробив Петро. Коли Христос ішов на хрест, Петро сказав: «Не знаю цього Чоловіка!»

Це трагедія кожного з нас. Бо кожен гріх – це теж відмова від Христа. Недільна Літургія, а християнин не приходить? Фактично він каже: «Не знаю цього Чоловіка, не хочу Його знати». Гріх – це завжди вибір іншого шляху, це слухняність спокуснику, який підказує, як оминути хрест, як знайти «легше» щастя, не йдучи дорогою Христа. 

Христос уже зробив найбільше чудо в житті кожного християнина – Таїнство Хрещення. Це реальне перехід через воду – не через Йордан, а через воду благодаті, що відкриває двері Царства Небесного. Але питання стоїть перед кожним з нас. Чи я приймаю Христа лише тоді, коли Він мені вигідний? Чи готовий я йти за Ним – навіть якщо шлях веде на Голготу? Христос знав, що цей паралітик Його зрадить. Він знав, що Петро Його зречеться. Але все одно зробив їм добро, бо Бог не може діяти інакше.

Сьогодні Христос знову запрошує нас зробити вибір. Прийняти Його не лише заради благодатей, а й заради самої любові до Нього.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.