Не давай на вулиці! Пісна милостиня (бр. Томаш Регєвіч)

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч. Тоді  Цар скаже тим, які праворуч: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від заснування світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене”. Тоді   озвуться до Нього праведники, кажучи: “Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або без одягу і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?” Цар у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”. Тоді скаже й тим, які ліворуч: “Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам. Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене”. Тоді озвуться і ті, кажучи: “Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або без одягу, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?” Тоді у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: коли ви не зробили цього одному з цих найменших, то не зробили й Мені”. І підуть ті на вічне покарання, а праведники – на життя вічне».

Коли ми вирушили в Попільну середу, у цю подорож тривалістю сорок днів — бо сьогодні шостий день, ще один день цих — ми отримали зброю. Ми отримали засоби для цієї мандрівки. Пам’ятаєте Євангеліє? Христос говорив про молитву, піст і милостиню.

І це те, що ми добре знаємо: період Великого посту, ці сорок днів, – це час, коли маємо приділити більше часу молитві, серйозніше сприйняти піст і бути щедрими у милостині. Як каже Христос, “щоб твоя ліва рука не знала, що робить права”.

У неділю ми слухали про те, навіщо Бог дав нам ці три засоби. Бо кожного дня ми піддаємося спокусам і випробуванням. Є три великі спокуси, які приходять у наше життя:
– Боротьба за власне життя – прагнення все тримати під контролем.
– Жага мати все для себе – егоїстичне прагнення забезпечити себе, не думаючи про інших.
– Неприйняття подій, які трапляються з нами – бунт проти Божої волі.

Щоб розпізнати пастки диявола та вступити в боротьбу, нам дані піст, молитва і милостиня. Піст приходить для того, щоб ми могли навчитися, що людина живе не хлібом єдиним, а тим, що виходить з уст Божих.

Оскільки Бог дає життя, мені не потрібно за нього боротися. У шлюбі, наприклад, коли від нас чогось вимагають, коли позбавляють нас поваги, ми намагаємося боротися. Або коли від нас чогось хочуть, ми кажемо: “Я маю право на вільний час, я маю право жити для себе, мати трохи для себе в цьому шлюбі. Нехай мій чоловік також піклується про дітей, а не тільки я”. І ми намагаємося боротися. І, звісно, ​​наші серця так розділені.

Ось чому нас запрошують постити. Це має допомогти нам відректися від тих думок, які походять від диявола, щоб захистити наше життя. Я можу віддати своє життя; моє життя походить від Бога. Я можу віддати своє життя, бо воно приходить від Бога. Я можу відмовитися від того, що сьогодні здається мені необхідним для життя – спокою, визнання, поваги. Цей святий спокій, повага, визнання…

Так само перед спокусою неприйняття подій у своєму житті ми запрошені до молитви. Як Христос у Гетсиманському саду, коли перед обличчям страждань, смерті, відкинення, Він молився: “Отче, забери від Мене цю чашу, але не Моя, а Твоя воля нехай буде”. Ось що таке справжня молитва. Не торгуватися з Богом: “Я зроблю це, а Ти дай мені те, що бажає моє серце”. Але мати в собі Святого Духа, який допоможе нам увійти в ці складні події з довірою. Не втрачати віри, що Бог добрий, і якщо якась подія приходить у моє життя, значить, вона для мене добра – навіть якщо я цього не розумію. 

Я можу прийняти це тільки через молитву. Якщо я не молюся або молюся неправильно, моє серце буде слабким. Як каже святий Яків: “Ви просите – і не отримуєте, бо просите погано”. Ми молимося про те, що може нам зашкодити, і тому Бог цього не дає. Бог хоче дати нам Святого Духа. Христос сказав: “Якщо ви, будучи злими, умієте давати добрі дари своїм дітям, то чи ж не дасть Отець Небесний Святого Духа тим, хто просить у Нього?” Звісно, дасть! І негайно дасть. Ось чому Великий піст – це час молитви.

А потім – ще й милостиня. Бо ми потребуємо багато чого, маємо ідолів, без яких не уявляємо життя: Робота, Хобі, Гроші, Ідеальна сім’я, Статус. Без цього наше життя нібито втрачає сенс. Виховані діти. Гарна дружина. Розумний, успішний чоловік. Фінансова стабільність. Ми хочемо володіти всім світом. І тому покликані давати милостиню – щоб навчитися відпускати.

І сьогодні, у цьому Євангелії цього понеділка, у цьому Слові, яке приходить сьогодні, Христос хоче дозволити нам пережити цю милостиню належним чином. Бо давати милостиню дуже важко. Ми іноді жартуємо, що той, хто дає гроші в нашій країні, часто має змію в кишені. Але я думаю, що в шлюбі те саме. У тебе в кишені змія. Як тільки потрібно щось дати – вона одразу ж кусає за руку. Милостиня – це дуже важко.

Піст, молитва – ще якось можливо, але ще й давати, Боже мій! Тисячі питань виникають, чи не так? “Давати всім?”, “А якщо це п’яниця?”, “А якщо він просто витратить усе на алкоголь?”, “Молодий, нехай іде працювати!”, “Не дам!” У нас є тисячі виправдань, щоб не давати. Але чи так мислить Христос?

Пригадую, як у Вроцлаві 20 років тому була рекламна кампанія з гаслом: “Не давай на вулиці”. Ця фраза одразу викликала сміх у молоді, бо звучала двозначно. Проте ідея мала на меті щось хороше: “Давай розумно”. “Не давай тут, краще віддай у Caritas – вони знають, кому допомагати”. “Віддай благодійній організації – вони використають гроші правильно”. Не давай бездумно, щоб люди не витрачали на алкоголь. Але чи так мислить Христос? 

Сьогодні в Євангелії Христос каже, що нас будуть судити з любові, бо зрештою, справа не в тому, давати чи не давати. Справа в тому, щоб бути.Йдеться не про те, щоб давати милостиню, а про те, щоб стати милостинею для інших. Чому? Тому що такий є Бог.

У першому читанні ми чули: «Будьте святими, бо Я – святий». А потім сказано, про що йдеться. Не вбивай, не кради, не бреши, не ошукуй, не клянися неправдиво, не експлуатуй, давай плату тим, хто працював на тебе, не клади спотикання перед сліпим, не проклинай глухого. А в кінці підсумок: люби ближнього свого, як самого себе. Бо ти покликаний бути святим, як святий Бог.

Пам’ятаєте Нагірну проповідь? Христос каже: “Будьте досконалими, як Отець ваш небесний досконалий”. Бо Бог дає сонце і дощ однаково праведним і грішним. А наприкінці проповіді – притча про дім на піску і на скелі. Буря приходить на всіх – але встояти зможуть лише ті, хто поставив своє життя на скелі Божої любові. Бо Бог – найбільший милостивець. Він постійно дає. Весь світ – Його дар для всіх. І Він хоче, щоб ми були місцем Його присутності. Щоб ми передавали Його любов, щоб наші руки були відкриті, як Його руки. Щоб ми віддавали себе. Так, як робить Він. Бо ви повинні бути святими, як святий Бог. І саме в цьому вся суть.

Як Христос під час Євхаристії, який приходить і каже: «Це тіло Моє, що за вас віддається». Він не приходить до нас, досконалих, гідних, яким нема в чому дорікнути собі. Він приходить до нас – грішних, слабких, зранених. Тих, хто неодноразово отримував великі дари та зберігав їх для себе, не бажаючи нікому віддавати, не бажаючи прощати, як Він прощає мені.

Ми маємо образу, ми злі. Ми прийшли не як ті, хто заслужив тут бути . Ми прийшли, бо Він явив нам милосердя і приходить як вічно великий милостивець, як жертва любові. Це – Тіло Моє, бери і їж. Це – Кров Моя, пролита на відпущення гріхів, бери і пий. А потім Він каже: “«Чиніть це на Мій спомин»”. Це означає бути святим, оскільки Він святий. Не стільки давати милостиню, скільки стати милостинею.

В цьому Євангелії ми можемо прочитати це буквально: нагодуйте тих, хто голодний, бо серед нас є голодні, серед нас є нужденні. Є ті, хто самотні та невідвідані, ті, хто хворі чи у в’язниці, засуджені, страждають, голі. Але якщо слухати уважніше, то ми почуємо ще більше. Можливо, твоя дружина голодна твоєї любові. Вона чекає, щоб ти сказав їй “Я тебе кохаю”. Чекає, щоб ти приніс квіти. Чекає, щоб, коли ти приходиш додому, ти запитав: “Як я можу тобі допомогти?” Чекає, щоб ти помітив, як вона втомилася. Вона голодна цього. “Я був голодний – і ти дав мені їсти”. “Я був нагий – і ти одягнув мене”. Якщо ми відкриємо серце, то побачимо, що ті, хто голодні, спраглі, самотні, нагі, хворі чи ув’язнені – вони поруч. У нашому домі. У нашому шлюбі. У нашій родині. У сусідстві, на роботі, у наших спільнотах.

Я думаю, Великий піст – це час, коли ми можемо просити Бога дати нам цього духа, бути такими милостинею для всіх тих, кого Бог поєднав з нашим життям.

Щоб ми не казали: “Не давай на вулиці”. Бо справа не в тому, щоб давати. Справа в тому, щоб бути. Бути добрим, як Він добрий. Він той, хто дає.

Хіба що я ніколи цього не переживав, і Бог мені нічого не дав. Але це означатиме лише те, що я сліпий і нічого не бачу.

Тож давайте увійдемо в цю Євхаристію з величезним бажанням не бути людьми, які просто дають п’ять злотих, бо ми теж так кажемо: “сьогодні я дав п’ять злотих, і вже порахував свій сьогоднішній добрий вчинок”.

Є така єврейська притча. Дуже багата людина потрапляє на небесний суд, двері відчиняються і її запитують: «Хто ти?» Я той самий Ротшильд, той знаменитий.» «Слухай, але тут заслуги, які маєш – це те, що віддав убогим. Ніщо інше тут не має значення».

І він думає: може, я комусь щось дав? комусь дав? І нарешті каже: «О, є! Я колись дав Ісаакові десять грошей, як той прийшов до мене.” А потім чує біля воріт: «Ось твої десять грошей, і забирайся звідси».

Ця історія говорить нам: життя – це серйозно. Маємо сорок днів святого часу, щоб навчитися жити по-новому. Не просто давати милостиню. А стати милостинею. Бути такими щедрими, як Бог – який милосердний до цілого світу.