Нехай станеться мені за словом Твоїм (бр. Томаш Регєвіч)

Бог послав ангела Гавриїла до міста в Галілеї, яке зветься Назарет, до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосиф, з роду Давидового, а ім’я діви було Марія. Ангел сказав до неї: “Радуйся, благодатна! Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками!” Вона ж стривожилася від цих слів і роздумувала, що могло б означати таке привітання. Та ангел промовив: “Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога. Ось Ти зачнеш у лоні й народиш Сина, і назвеш Його Ісусом. Він буде великий і назветься Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його праотця Давида. Він буде царювати над домом Якова повіки, і царству Його не буде кінця.” Марія ж відповіла ангелові: “Як же це станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел у відповідь сказав їй:
“Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому й Святе, яке народиться, назветься Сином Божим. Ось і Твоя родичка Єлизавета, хоч і в похилому віці, зачала сина, і вже шостий місяць для тієї, яку називали неплідною. Бо для Бога немає нічого неможливого.” Марія ж сказала: “Ось я, Господня слугиня! Нехай зі мною станеться за словом Твоїм.” І відійшов від неї ангел.

Ми збираємося на урочистість Благовіщення Господнього, сповнені вдячності за вірність Бога, за те, що Він чинить для нас. Ми також приходимо подивляти нашу Матір Марію. Але сьогодні, коли я читаю це слово, воно каже мені, що лише подивляти Марію – замало. Ми співали у псалмі: “У сувої книги написано про мене.” Це означає, що цього недостатньо – просто милуватися тим, що Бог учинив, бо Він прагне вчинити це і в мені.

Сьогодні, коли ми збираємося як Церква, до нас також приходить ангел, щоб звістити Добру Новину. Сьогодні Бог хоче дати нам Святого Духа, щоб Він осінив нас і зробив можливим народження в нас Сина Божого. Бо, як сказано в Посланні до євреїв, неможливо, щоб кров тельців і козлів знімала гріхи – лише Син Божий усуває гріх. 

Ми живемо у світі, що потопає в темряві, у світі, який не хоче мати нічого спільного з Богом. Бог хоче дати йому знак, але цей світ відповідає: “Я не проситиму Бога ні про що.” Світ навіть не шукає відповідей, він не шукає Бога. Але Бог прагне дати йому знак.

Як сказано в першому читанні: “Ось Діва зачне і народить Сина, і назвуть Його іменем Еммануїл”, – що означає “Бог з нами.” Бог хоче, щоб у нас народився Його Син – відповідь для цього світу. У перші суботи місяця ми часто говоримо, що хочемо винагородити Бога за гріхи. Але Бог каже: “Ти хочеш винагородити Мене? Тоді нехай у тобі народиться Мій Син.” Це означає, що у нашому житті мають проявитися риси Христа, бо Він – відповідь на гріх світу. Син – Той, хто любить, хто бере на себе гріхи, хто щодня несе цей тягар.

Як чудово говорить сьогоднішній псалом: “Я не приховував Твоєї милості та правди перед великим зібранням.” Ми живемо перед великим зібранням. На нас дивляться сусіди, чоловіки й жінки, діти, батьки, колеги по роботі. Люди бачать нас у супермаркетах, на вулиці. Вони дивляться й питають: “Чи є Бог? Чи це правда, що Христос переміг смерть? Чи це просто вигадка?”

Сьогодні Господь вкладає в наші уста цей псалом, бо хоче, щоб у нас об’явився Його Син, який не приховує Божої правди, не приховує Його милосердя перед великим зібранням. Тому все, що відбувається в нашому житті, – це місце, де Бог хоче об’явити свою любов і вірність. Навіть хвороби, навіть наші немочі, старість, труднощі, конфлікти, сварки, кризи – це місця, де ми покликані не приховувати Божої вірності. Бо Христос переміг смерть. 

Нам не треба боятися несправедливості. Не треба зводити між собою мури, бо Христос увійшов у смерть, щоб знищити її. Щоб Бог вирвав нас із неї. Це означає – не приховувати Божої вірності. Його рука не скоротилася, і те, що Він учинив у всій історії спасіння, не завершилося зі Святим Письмом – Він діє й сьогодні.

Просто подивляти Марію – замало. Це Слово хоче стати тілом у нас. Тому сьогодні ми матимемо цей діалог. Бо сьогодні Христос дасть нам самого Себе, щоб бути в нас. Ми скажемо: “Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене.” Як Марія казала: “Я не знаю мужа.” Але ми також скажемо: “Лише скажи слово – і зцілиться душа моя.” “Нехай станеться зі мною за Твоїм словом.” Бо якщо Ти сьогодні приходиш до мене й кажеш: “Це Тіло Моє, що за вас ламається, візьміть і споживайте. Це Кров Моя, пролита за відпущення гріхів, візьміть і пийте.” І потім кажеш: “Робіть це на Мій спомин.” Якщо Ти це кажеш, нехай буде мені за Твоїм словом.

Ти знаєш, що я слабкий, неспроможний, сам нічого не можу зробити. Але якщо Ти це кажеш, то нехай воно здійсниться. На початку цієї Літургії ми співали не Марійну пісню, а пісню до Святого Духа. Бо сьогодні головний герой цієї урочистості – Святий Дух. Як Він прийшов до Марії, так сьогодні приходить до нас і шукає тих, хто дасть Йому місце, відкриє серце, щоб Він міг спочити в ньому, щоб у ньому народився Син Божий. Бо цей світ потребує не просто храмів із цегли. Він потребує живого Христа серед людей – у родинах, на роботі, в повсякденному житті.

Бог вірний, брати й сестри. Він буде приходити. О, якби ми сьогодні щиро сказали:
“Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але лише скажи слово – і душа моя зцілиться.”

Ти можеш це вчинити!