Нехай нас притягує те, що скромне (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. Свято Відвідин Пресвятої Діви Марії

Напевно, свята Єлизавета не телефонувала Марії в Назарет, не просила про допомогу, не надсилала SMS, більше того — навіть голуба не послала з повідомленням: «Я вагітна, дуже потребую твоєї підтримки». Вона взагалі нічого Марії не повідомляла про це. Це Марія, маючи знання про стан своєї родички, дізнавшись від ангела під час Благовіщення, що Єлизавета в похилому віці носить дитину, розуміє, що має піти і допомогти.

Вона втілює у життя слова, які згодом напише святий Павло в листі до Римлян, уривок з якого сьогодні читається як варіант першого читання: «У вияві пошани випереджайте один одного, в ревності не слабніть, духом палайте». Випереджайте. Передбачайте.

Марія випереджає прохання Єлизавети. Вона, без сумніву, потребуватиме допомоги — фізичної, побутової, але також і духовної, а сьогодні ми б сказали — й психологічної. І Марія йде, щоб послужити, допомогти, підтримати свою родичку Єлизавету. Але водночас ми бачимо зустріч двох святих жінок, які мають знання, недоступне для інших. У них досвід, якого ніхто не розуміє. Але вони розуміють одна одну. Ми бачимо це вже в словах, що їх чуємо в Євангелії: Єлизавета каже: «І звідки мені це, що Мати мого Господа приходить до мене?» Звідки вона це знає — що Марія є Матір’ю Господа? Марія, йдучи до Єлизавети, не телефонувала їй, не розповідала: «До мене прийшов ангел, запропонував Божий план, і я погодилася». Звідки вона це знає?

Єлизавета має цю інтуїцію, це внутрішнє розпізнання, що тепер сталося щось велике, щось надзвичайне. Це знання святих — таємниче, інтуїтивне, народжене від Духа, який дозволяє їм бачити реальність глибше. І далі вона каже: «Блаженна та, що повірила, що здійсниться сказане їй від Господа». Ти повірила. Ти погодилася. Єлизавета це знає.

Це зустріч двох жінок, позначених дотиком Бога. У випадку Єлизавети — це ще вписується в традиції Ізраїлю: літні подружжя, довгі роки бездітності — і Бог дає дитину. Такі історії вже були. Але у випадку Марії — це щось абсолютно нове. Хто її зрозуміє? Хто побачить у цьому дію Бога? Дівоче зачаття, дівоче народження — цього ще не було. Ці дві жінки зустрічаються, розуміють одна одну, підтримують. Не лише практично, а й духовно. Щоб зміцнити одна одну, розділити радість, прославити Бога. Бо хто інший зрозуміє?

Тому сьогодні маємо ще один варіант читання — з пророка Софонії. І там звучить радість: «Веселися, дочко Сіонська, вигукуй, Ізраїлю, радуйся і веселися всім серцем, дочко Єрусалиму!» Пророк говорить до Ізраїлю, але сьогодні ми можемо побачити в цій дочці Сіону — Марію, можемо побачити Єлизавету, цих святих жінок, дочок Ізраїлю, які мають радість.

Марія йде з радістю, Марія йде поспіхом, Марія йде з Ісусом Христом до своєї родички Єлизавети. Господь є посеред тебе — каже пророк Софонія. І справді — Господь з Марією. А коли Марія приходить до Єлизавети — Господь також присутній у цьому домі.

І тоді може здійснитися те, про що сьогодні пише святий Павло: про допомогу ближньому. «Любов нехай буде нелицемірна. Відчувайте огиду до зла, тримайтеся добра. Любіть одне одного братньою любов’ю, у пошані випереджайте один одного». Це вказівки до життя, до якого ми прагнемо. Але це можливо лише тоді, коли Господь серед нас.

Це можливо, коли ми отримали Святого Духа. І це можливо тоді, коли ми не женемося за величчю, але приваблює нас покора. Покірна слугиня Господня — Марія — нехай сьогодні притягує нас до себе, нехай буде для нас прикладом. І показує, що прості, звичайні, щоденні жести можуть стати чимось надзвичайним.

Нехай сьогоднішня зустріч цих двох святих жінок, зустріч, яка з одного боку — допомога, а з іншого — глибока духовна підтримка, буде для нас прикладом. Ми знаємо, що Бог є серед нас. Ми хочемо говорити про Нього, хочемо тішитися, бо ми себе розуміємо. А коли ми будемо зміцнені, нехай ця радість розливається на всіх навколо, щоб і вони пережили: Господь посеред тебе.

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.