Нехай Бог тебе здивує (бр. Ян Каня)

З Євангелія від святого Йоана. Ісус сказав своїм учням: «Ще багато маю вам сказати, та зараз ви не можете цього знести. Коли ж прийде Він, Дух Істини, провадитиме вас до повної істини, бо не від себе говоритиме, а говоритиме те, що почує, і сповістить вам про те, що має настати. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і вам сповістить. Усе, що має Отець, — Моє. Тому Я сказав, що від Мого візьме і вам сповістить».

Це — Євангеліє, яке ми чули не так давно, наприкінці Великоднього періоду. Сьогодні воно знову приходить до нас у цю урочистість Пресвятої Трійці, коли Бог хоче представити Себе, коли говорить, ким є, ким є в Собі Самому. Так, що робить, але також — що Він є Трійцею. Це ми бачимо вже на початку Святого Письма, коли Бог об’являється, коли під час створення світу творить усе Словом, з великою силою, з могутністю. Але перед створенням людини Бог, ніби, відступає, вступає у внутрішній діалог із Собою і каже: «Сотворімо людину на Наш образ, за Нашою подобою». Звісно, на це можна дивитися по-різному, існують різні способи тлумачення цього вислову. Наші брати-юдеї з цим, звісно, не погоджуються, але ми, як християни, маємо своє бачення, і саме його маємо триматися.

Це бачення дуже сильно підкреслював святий Тома Аквінський, якого також тримався святий Йоан Павло ІІ, коли говорив, що це роздуми Бога — наслідок того, що Бог хоче створити людину для спільноти, для відносин. Бог є Трійцею, і тому веде внутрішній діалог у Собі Самому. Отець розмовляє з Сином у Святому Дусі — «Сотворімо». Ми є відносинами, ми є особами, які перебувають у стосунках, і так само хочемо створити людину. Людина — це істота реляційна.

Людина не живе лише для себе. Навіть найбільший пустельник, найбільший відлюдник на цій землі створений і покликаний до спільноти. Звісно, до спільноти з Богом, але не тільки. Навіть якщо з тих чи інших причин у цей момент немає поруч іншої людини фізично, то все одно немає в Церкві покликання до ізоляції самої по собі. Є покликання до інших членів Церкви, до тих, з ким людина перебуває у зв’язку. Людина є для когось, є з кимось.

Ось цей Бог, який об’являється вже на початку Святого Письма, у Книзі Буття, у творінні. Потім ми сьогодні під час обіду розмовляли з одним священником про те, що месіанські юдеї — тобто ті, які певною мірою визнають Христа, є більш чи менш християнами — дивуються в цьому контексті, що одне з основних Імен Бога в Старому Завіті — це Ім’я Елогім. Ім’я, яке викликає труднощі, бо це множина від «Ель». «Елогім» насправді означає «Боги», тобто мовби Богів більше, ніж один.

Звісно, увесь Старий Завіт говорить про те, що Бог є один, і тільки один. Але, дивлячись через призму Нового Завіту, ми вже тут бачимо: Бог не є самотнім. Він — один, це монотеїзм, але всередині цього одного Бога є три Особи: Отець, Син і Святий Дух. Ми також дивимося на Старий Завіт через призму Нового Завіту, через призму об’явлення того, що вчинив Господь Бог. І нинішнє слово також приходить у цьому ключі — що Бог поступово вів Церкву до глибшого пізнання істини.

Те, що Христос каже апостолам: «Зараз ви не можете цього знести, але прийде момент, коли знатимете більше». Навіть якщо Я піду, Я все одно буду провадити Церкву, буду її вчити, буду їй об’являти Себе дедалі більше. І це відбувається саме в Церкві. Церква сьогодні дає нам неділю Пресвятої Трійці, щоб відкрити нас на цю дійсність Бога, Який є Один, але водночас у трьох Особах.

Бог Єдиний у Трійці. Звісно, Бог об’являє Себе — як Він діє, ким є, яким є, як показує Себе. Мене сьогодні особливо зворушила одна річ, коли я молився годину читань у суботу — а саме те, що там був псалом 136, дуже важливий у історії Ізраїля, бо це — Великий Галел, псалом, який читають під час Пасхи. Великий Галел — його читають наприкінці Пасхальної вечері.

Цей псалом побудований специфічно — має три частини. Він тридільний, і саме так його подає і Бревіарій. Перша частина говорить про створення. Бог, який об’являється як Творець. Це псалом, у якому звучить: «Хваліте Господа, бо Його милість вічна». Цей рефрен повторюється у кожному вірші.

Бог такий — бо Його милість вічна. Бог зробив це — бо Його милість вічна. І Бог починає зі створення. Бог, який є Творцем, чинить великі чуда. Він створив небо у Своїй мудрості, розтягнув землю над водами, створив велике світло — сонце для дня, місяць для ночі. Це є Бог. Бог, який об’являється як Той, хто Словом творить світи. Бог, який є могутнім.

Це — Отець. Бог, який творить світ. Як казали Отці Церкви, Він творив цей світ двома руками — це, звісно, образ — але тими руками були Святий Дух і Слово, Син. Гарний образ, що дарований нам. І далі цей псалом говорить: що далі? Що робить Бог? Бог — Той, Хто діє. Той, Хто спасає. Бог створив світ — це діло Отця.

Ми пізнаємо Бога також у Його діях. Створення більше приписується Отцеві, спасіння — Христу. З Євангелія від святого Йоана. Ісус сказав до своїх учнів: Ще багато маю вам сказати, але тепер ви не можете цього знести. Коли ж прийде Він, Дух Істини, то приведе вас до повноти правди, бо не від себе буде говорити, але говоритиме все, що почує, і сповістить вам майбутнє. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і вам сповістить. Усе, що має Отець, Моє, тому Я сказав, що від Мого візьме і вам сповістить.

Це Євангеліє, яке ми чули зовсім недавно, наприкінці Великоднього періоду. Сьогодні воно знову приходить у цю урочистість Пресвятої Трійці, коли Бог хоче нам себе представити, коли говорить, ким є, ким є Сам у Собі. Авжеж, і про те, що робить, але також і про те, що Він є Трійцею. Ми бачимо це вже на початку Святого Письма, коли Бог об’являється, говорить під час створення світу, творить усе Словом з великою силою, з могутністю, але перед створенням людини Бог, немов би, відступає, починає діалог Сам із Собою й каже: «Створімо людину за нашим образом, за нашою подобою». Це можна, звичайно, по-різному тлумачити, існують різні можливості перекладу цього слова.

Наші брати юдеї, звісно, з цим не погоджуються, але ми, як християни, маємо своє бачення, якого маємо триматися. Це бачення дуже сильно підкреслював святий Тома Аквінський, і на ньому також стояв святий Йоан Павло ІІ, коли говорив, що це роздумування Бога – наслідок того, що Бог хоче створити людину для спільноти, для взаємин. Бог є Трійцею, і тому веде цей внутрішній діалог у Собі. Отець розмовляє із Сином у Святому Дусі: «Створімо». Ми – це відносини, ми – особи, які перебувають у взаємозв’язку одна з одною, і так само хочемо створити людину. Людина – це істота відносин.

Людина не живе лише для себе. Навіть найбільший пустельник, найбільший відлюдник на цій землі створений і покликаний до спільноти. Звісно, до спільноти з Богом, але не тільки. Навіть якщо з якихось причин ця спільнота зараз не переживається фізично, бо немає поруч когось, все одно немає покликання до ізоляції у Церкві. Є покликання до інших членів Церкви, до тих, з ким людина перебуває у стосунках. Людина є для когось, є з кимось.

Це той Бог, який об’являється на самому початку Святого Письма в Книзі Буття у творінні світу. Потім сьогодні під час обіду я розмовляв із одним священником про те, що месійні юдеї, тобто ті, які певним чином приймають Христа, є більшою чи меншою мірою християнами, – вони здивовані тим, що одне з основних імен Бога в Старому Завіті – це «Елогім», і це доволі складна річ, бо це множина від «Ель». Елогім насправді означає «Боги», тобто, начебто їх більше. Звісно, весь Старий Завіт говорить про те, що Бог один і лише один, але коли дивитися через призму Нового Завіту, вже тут видно, що Бог – не одинокий. Він один – це монотеїзм – але всередині цього Бога є три Особи: Отець, Син і Дух Святий. Ми дивимось також на Старий Завіт крізь призму Нового Завіту, через об’явлення того, що вчинив Бог. І тепер це Слово також приходить до нас у цьому ключі: що Бог поступово вів Церкву до глибшого пізнання правди.

Те, що Христос каже апостолам: зараз ви ще не можете це знести, але настане момент, коли знатимете більше. Навіть якщо Я відійду, Я далі вестиму Церкву, навчатиму її, об’являтиму себе дедалі більше. І це відбувається також у Церкві, і Церква сьогодні дає нам неділю Пресвятої Трійці, щоб відкрити нас на цю реальність Бога, який один, але водночас у трьох Особах. Бог один у Трійці.

Звісно, Бог об’являє себе, яким є, як діє, ким є. Мене сьогодні глибоко зворушила одна річ, коли молився Часослів – годину читань у суботу, а саме – псалом 136, який дуже важливий в історії Ізраїлю. Це псалом, що називається Великим Галелем, псалом, який читається під час Пасхи. Його читають наприкінці Пасхи. І він має три частини. Є тричастинний, і в цьому ж дусі його подає Брівіарій.

Перша частина – це частина про створення. Бог, який об’являється як Творець. Це слово, що каже: прославляйте Господа, бо Його милість вічна. Цей рефрен повторюється в кожному вірші. Бог є такий, бо Його милість вічна. Бог створив те, бо Його милість вічна. І Бог починає з творіння. Бог-Творець звершує великі діла. Створив небеса в мудрості Своїй. Розпростер землю над водами. Створив великі світила. Сонце – щоб володіло днем, місяць – щоб володів ніччю.

Це Бог. Бог, який об’являється як Той, хто Словом творить світи. Бог, який є могутній. Це Бог-Отець. Бог, який творить світ. Як казали отці, завдяки Своїм двом рукам. Там сказано – «виліпив», це, звісно, образно, – «виліпив цей світ». А руками Бога-Творця, Бога-Отця, був Святий Дух і Його Слово – Син. Гарний образ, який нам дано.

А далі цей псалом говорить про що? Що відбувається потім? Що Господь – це Той, хто діє. Той, хто спасає. Бог створив світ – це діло Отця. Бога ми пізнаємо також через Його діяння. Творче діяння більше приписується Отцеві. Діло спасіння – Христові.

Звісно, це умовне розрізнення. Але тут Бог більше об’являється у діянні спасіння. Об’являється у Своєму Сині, який прийшов у світ, щоб визволити людину, яка впала в неволю, у гріх. І цей псалом також про це говорить: що Бог побив єгипетських первістків, вивів Ізраїля з Єгипту, явив Свою могутню руку, розділив море надвоє, і провів Ізраїля посеред нього. Це діло визволення, це діло спасіння, що сталося в Старому Завіті під час виходу з Єгипту, але це діло, яке постійно звершується в Церкві щодня. Бог виводить народи, але також кожну людину індивідуально з тієї неволі, в якій вона є.

І це є те, за що я можу ухопитися. У якій би я не був неволі, а цих неволей маємо безліч. Сьогодні цих неволей, може, ще більше, ніж будь-коли: увесь світ певним чином поневолений інтернетом. Це не означає, що все це – зло, але мало хто справді вміє користуватися цим у добрий, незалежний, Божий спосіб. Більшість із нас, і я це кажу з відповідальністю, поневолені медіа, ґаджетами тощо. А Бог хоче прийти саме в цю ситуацію, щоб вивести нас із нашого Єгипту, з-під нашого фараона, щоб дати нам свободу.

А наскільки? Наскільки ми хочемо. Наскільки хочемо відрізатись від тих речей. Наскільки ми готові залишити Єгипет, чи, може, вже маємо переконання, що Єгипет не такий уже й поганий, і можемо в ньому залишатися. Але Христос нам даний для того, щоб виводити з цих неволей.

І нарешті третя частина псалма говорить про провадження Богом через пустелю до обіцяної землі. І це діло, що приписується Святому Духові, Тому, хто веде, хто оживляє, хто освячує. І знову гарно сказано: що народ іде через пустелю, а Господь Своєю силою побив великих царів, могутніх царів – Сихона, Ога, і землю їхню дав у спадщину слузі своєму Ізраїлеві. Це те, з чим ми постійно стикаємось: що є народи, які не тільки тримають людину в неволі в Єгипті, а й перешкоджають увійти до обіцяної землі.

Можна досвідчити Божого діяння у своєму житті, що Бог виявив Себе могутньою рукою, дав мені якесь визволення, але немає другого кроку – немає входження у землю обітовану, у цей вічний шабат, у щастя. Наче я визволений, маю певні знаки Божої дії в моєму житті, але бракує завершення, бракує цього щастя, цієї близькості з Богом, повного спасіння, яке Бог дає. І тому я можу, хочу, повинен бути відкритим на дію Святого Духа, Який є Тим, хто дає саме ці реальності. Він щедро дає дари Святого Духа: свободу, мир, лагідність, розуміння, терпимість, любов тощо. Усі дари, які Бог хоче давати.

Бог об’являється у дії. У Старому Завіті показав Себе як Ягве – Той, хто є, але також як Той, хто говорить і втілює Своє слово у творенні, у спасінні. Так само робить і тепер. Сьогодні Бог дає нам любов, благодать бути на шлюбі Янка і Зосі, які уклали таїнство подружжя, слухали це слово – слово, що Бог ще багато має сказати, що якщо вони на початку дороги, як і всі ми на початку, хоч би де були – ми на якомусь етапі цієї дороги.

Бог ще має нам багато сказати. Ще багато речей я не здатний зараз знести. Ще довга дорога попереду. Це на початку подружжя, в середині подружжя, у самотності – всюди я можу ще багато довідатися від Бога. І це прекрасно: Бог говорить мені прямо – моя дорога ще не завершена. Я можу ще очікувати, бо Бог обіцяє, що має ще багато справ зі мною. І чи я хочу піти цією дорогою?

Це один погляд – це шлюб, який відбувся на початку цієї неділі. Завтра, тобто в саму неділю, Бог дасть мені благодать бути на вічних обітницях сестри Магди, яка складе обіти на все життя, до його кінця. Вона теж хоче бути у спільноті. У неї не буде фізичного чоловіка, але буде Обручник – Ісус Христос, буде у Церкві, буде у спільноті сестер. Це інший Божий задум на її життя. І Бог ще багато захоче їй сказати. Вона теж на початку шляху, ще не все може витримати. Це прийде з часом. Бог терплячий – і ми також повинні мати цю терпеливість.

Так багато попереду. Де б ми не були – а це дві великі, прекрасні реальності, які дає Бог: подружжя, чернече життя – це шляхи, на яких Бог буде себе об’являти. Бог нас кличе до цього. Я є там, де є. Ти є там, де ти є. Можливо, після років шлюбу, можливо, ще в самотності – не важливо. Я можу мати цю надію очікування, що Бог хоче мене здивувати. Бог хоче мені ще так багато сказати. Було би безглуздо думати, що я вже все знаю: знаю життя, знаю Бога, знаю Церкву. Ні. Це не у дусі сьогоднішнього Євангелія. Сьогоднішнє Євангеліє каже: дозволь себе здивувати. Бог ще має великі справи з кожним із нас. Бог ще має повні рукави «козирів», які хоче мені явити. Багато речей ще хоче мені об’явити. О, якби я мав цю святу нетерплячість – очікування на те, що Бог ще хоче.

Господи, давай! Господи, дозволь мені бути здивованим Тобою. Дай мені чекати, що Ти діятимеш ще потужніше в моєму житті. 

Нехай благословить і оберігає тебе Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.