Навертатися – це дозволити привести себе в пустелю (Мт 4, 1-11)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мт 4, 1-11
† Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу Ісус був приведений Духом в пустелю, аби бути спокушуваним дияволом. І, постивши сорок днів та сорок ночей, Він врешті зголоднів. І підійшов до Нього спокусник, і сказав: «Якщо Ти – Син Божий, скажи, щоби ці камені стали хлібами». У відповідь Він сказав: «Написано: “Не хлібом самим житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст”». Тоді диявол узяв Його до святого міста і поставив на верхівці храму та й каже: «Якщо Ти – Божий Син, то кинься вниз, адже написано, що “своїм ангелам накаже про Тебе, і на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь своєю ногою”». Відповів йому Ісус: «Ще написано: “Не спокушатимеш Господа, Бога свого”». Знову бере Його диявол на дуже високу гору, показує Йому всі царства світу та їхню славу й каже: «Усе це дам Тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені ». Тоді Ісус відказує йому: «Іди геть, сатано! Адже написано: “Господу, Богу своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!”» Тоді залишає Його диявол; і ось ангели приступили й служили Йому. Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Пустеля може стати місцем, де об’являється правда про Бога і людину. Саме Дух веде Ісуса в пустелю – отже, вона не є простором покинутості, а простором послуху й довіри Отцеві. Ісус входить у досвід Ізраїля, який блукав пустелею, але переживає його інакше: Він не бунтує, не випробовує Бога, не будує Своєї тотожності на силі чи видовищності. В такий спосіб Він відкриває Бога не як Того, хто негайно усуває труднощі, але як Отця, який живить Словом і провадить через вірність.
Пустеля будує життя віри, викриває мої фальшиві образи Бога. Коли зникають гарантії безпеки, я можу зіткнутися з питанням: чи я лише вірю в Бога, чи також вірю Богові, чи довіряю Йому навіть тоді, коли бракує “хліба”. Віра дозріває там, де вже не спирається на емоції, успіх чи релігійний активізм, а на стосунок і слухання. Тому пустеля стає місцем очищення віри від магічності, поверховості, корисливості та потреби контролю.
Ставлення Ісуса стає взірцем на щодень: Він не тікає від важких випробувань, але проживає їх у стосунках з Отцем. Не веде переговорів зі спокусами, а відповідає Словом. Навчає нас, що тотожність Божої дитини не мусить бути підтверджена успіхом, визнанням, владою. У щоденному житті це означає бути вірним цінностям навіть тоді, коли це коштує, вибір дороги довіри замість коротких шляхів.
Великий піст може бути запрошенням до так пережитої пустелі. Йдеться в ньому не лише про зречення, але про простір зустрічі з Богом, який хоче перемінювати серце. Піст, молитва і милостиня створюють пустелю, в якій ми вчимося слухати, впорядковувати свої прагнення і віднаходити свободу. Великопісна пустеля не замикає нас у собі, але – як у Ісуса – готує до виходу назустріч іншим з більшою любов’ю, правдою і відповідальністю. Таким чином, пустеля стає не просто етапом дороги, а фундаментом зрілої віри: віри, яка не боїться тиші, нестачі й випробувань, бо вкорінена в Богові, який веде до життя.
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Отче, веди мене в пустелю, де я вчуся довіряти Тобі більше, ніж власним опорам. Дай мені серце, вкорінене в Твоєму Слові, щоб у часи випробувань я обирав вірність замість легких шляхів. Нехай час Великого посту очистить мою віру і навчить мене слухати Тебе в тиші повсякденності. Вчини, щоб я, йдучи слідами Ісуса, виходив з пустелі зрілішим у любові і готовим жити для інших. Амінь.