Навертатися – це дати Богу можливість тебе визволити (Йн 8, 31-42)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу Lectio Divina
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 8, 31-42
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Того часу промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: «Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді ви – Мої учні, і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить». Вони відповіли Йому: «Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками! То як же Ти кажеш: “Ви станете вільними”?» Відповів їм Ісус: «Воістину, воістину кажу вам, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. А невільник не залишається в домі навіки; син же залишається навіки. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні. Знаю, що ви є потомством Авраама, але шукаєте, як Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас. Я кажу те, що побачив у Отця, а ви чините те, що чули від вашого батька». У відповідь вони Йому сказали: «Авраам наш батько!» Каже їм Ісус: «Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові; нині ж ви шукаєте, як вбити Мене – людину, котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив. Ви робите діла вашого батька!» Тоді вони сказали Йому: «Ми не від перелюбу народилися; одного Отця маємо – Бога!» Сказав їм Ісус: «Якби Бог був вашим Отцем, ви любили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, – Я не сам від себе прийшов, але Він Мене послав». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
“неволя”; дехто вважає, що проявом свободи є можливість робити те, що хочеться. Парадоксально, але для віруючої людини свобода полягає в тому, щоб перебувати в послуху Богу. Рішенням розуму, актом волі я хочу бути з Богом. Рабами нас робить гріх. Святий Павло сказав: «Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність? (Рим. 6:16). Звільнення, прощення гріхів приносить нам Ісус. Тільки з Ним і в Ньому ми можемо бути повністю вільними і щасливими. Чому я підкоряюся тому, що мене поневолює? Чи просив я Ісуса звільнити мене?
“істина”; існує багато різних визначень істини. Для нас Ісус є “дорогою, істиною і життям” (Йо 14:6). Хто вірить в цю істину, тобто в те, що Він сказав і чого навчив, “той навіть і вмерши – житиме” (Йо 11:25). Ісус говорив не лише про те, що Бог любить нас завжди і беззастережно, але й про гріх, його наслідки та суд. Ці істини, хоч і незаперечні, але часто бувають незручними. Можливо, я іноді заперечую деякі істини, відкидаючи те, що незручно, підлаштовуючи життя під власні погляди?
“Син залишається [в домі] навіки“; якщо нас веде Дух Божий, то ми сини Божі. А коли діти, то й спадкоємці ж Божі (Рим. 8:14.17), спадкоємці Його Царства. Отже, ми запрошені і маємо право бути в домі Отця. Але тільки відчуваючи себе дитиною, ми захочемо там залишитися. Чи маю я усвідомлення того, що я є улюбленою дитиною Отця? Чи маю бажання бути в Його домі?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, Ти мій щит і моя скеля. Тільки в Тобі я можу знайти силу і міць, щоб боротися проти того, що мене поневолює. Злагідни скорботи мого серця і виведи мене з тісноти моєї (Пс. 25:17).