Ми – жорсткошиїй народ (бр. Томаш Регєвіч)

Того часу Ісус виганяв біса, який був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, – а люди дивувалися. Деякі ж з них сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, шукали від Нього знамення з неба. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі  розділилося, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж сатана сам у собі  розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, ні бито Я Вельзевулом виганяю бісів. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, – його майно в безпеці. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає».

Сьогодні 23-й день Великого Посту, і для мене це добра новина: сьогодні може здійснитися ця Євангелія. Сьогодні Христос може відкрити мої уста, і я зможу говорити, зможу прославляти Бога. Це може статися сьогодні. Сьогодні це слово може здійснитися. Сьогодні Христос, пальцем Божим, тобто Святим Духом, може це зробити. Він може відкрити мої уста. Але правда про мене — це те, що є в першому читанні: я — людина з твердою шиєю. Єремія сьогодні говорить дуже жорсткі слова. Він передає слова Бога: «ви ж не слухали Мене, не нахиляли свого вуха; ні, ви ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні.». Вірність зникла, зникла з їхніх уст. Тому сьогодні це слово справді є доброю новиною. Якщо я впізнаю себе в тому, що я — людина з твердою шиєю, що вірність зникла з моїх уст, то сьогодні Господь може ці уста відкрити.

Перша добра новина також у тому, що навіть якщо з моїх уст зникла вірність, то що це означає? Це означає, що на словах я кажу: «Христос є Господом», що Ісус є на моїх устах. Це відповідь, яку ми будемо давати у Велику П’ятницю, коли буде винесено хрест і ми почуємо: «Ось – дерево Хреста, на якому повисло Спасіння світу». І ми будемо відповідати: «Прийдіте, поклонімось.». Це буде на моїх устах, але святий Павло каже, що без Святого Духа не можна сказати, що Христос є Господом. Тобто, можна вимовляти формули, але не можна по-справжньому сказати, що Христос є Господом. Це слово, яке було вчора: «Будеш говорити про це, перебуваючи вдома, виходячи на вулицю, лягаючи спати, встаючи вранці». Це означає, що це слово втілюється у життя, стає його динамікою, що Христос є Господом. Який Господь? Христос Розп’ятий.

Розп’ятий — це та прихована мудрість, яку мають лише учні: що існує смерть, яка дарує життя. Що правдою є слова Христа про підставлення іншої щоки. Що правдою є не противитися злу, прийняти його на себе і не відповідати злом на зло. Це і є та вірність, яка зникла з моїх уст. Так, є певні формули, які я промовляю, але коли доходить до реального життя й конкретних рішень — цієї вірності немає. Тоді я кажу: «Рятуйся, хто може», тоді шукаю союзників. І це правда про мене, правда про нас, правда про Його народ, яка сьогодні приходить через пророка Єремію. «Ви ставали дедалі більш тугошиїми». Але добра новина в тому, що Бог перебуває серед нас.

Є прекрасний діалог, який відбувається на Синаї після того, як Бог дає Мойсею дві скрижалі, на яких Своїм пальцем записав десять слів життя. І Мойсей спускається вниз із цими скрижалями. Але тому що це тривало сорок днів, народ повстав. Вони кажуть: «Цього Бога немає», так само, як часто буває в нашому житті: коли щось довго не відбувається, коли здається, що Бог не відповідає одразу, цей народ створює собі золотого тільця і каже: «Ось Бог, який тебе вивів». Цей бик, символ сили, родючості, це справжній Бог, якого можна побачити, якого можна торкнутися. І потім слідує вся історія навернення народу і діалог з Богом, який каже: «Іди, йди в цю землю, але Я не піду з цим народом, бо це народ з твердою шиєю. Я не піду з ними, бо якщо піду, то знищу їх». І тоді Мойсей говорить прекрасні слова: «Господи, якщо Ти не підеш із нами, то навіть не відпускай нас у дорогу, не наказуй нам йти». А потім, після оновлення, після прощення, яке приходить, знову відбувається цей діалог, коли Бог каже, що піде з цим народом саме тому, що він має тверду шию. І Мойсей відповідає: «Це правда, Господи, що ми – народ із твердою шиєю, але якщо Ти підеш з нами, Ти пробачиш наш гріх».

І це правда про цей народ: ми – люди з твердою шиєю, ми противимося Богові, наше життя не відповідає тому, що вимовляють наші уста. Ми кажемо «амінь» на Тіло Христове, кажемо «амінь» на слова «робіть це на Мою згадку», але цього не робимо. Це правда, але правда також у тому, що Бог серед нас, саме тому, що ми народ із твердою шиєю, що Бог нас вибрав, що Бог вірний. І навіть якщо вірність зникла з наших уст, Він залишається вірним.

Але Бог хоче зробити щось нове – те, що Христос говорить під час Останньої Вечері: «Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного». Чому це нова заповідь? Тому що це новий початок, тому що у Христі ця заповідь можлива. Завдяки Духу, якого ми отримуємо від Христа, можливо стати народом із м’яким серцем, який дозволяє Богові вести себе. Як сказано святому Петру: «Як постарієшся.. підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не хочеш». Це можливо, і Бог бажає здійснити це через Своє терпіння, день за днем, крок за кроком.

Тому нам потрібно, щоб ця Євангелія відбулася сьогодні. Це означає, що Бог відкриє наші уста, що Він дасть нам Святого Духа, завдяки Якому ми зможемо сказати, що Христос – Господь. Не лише словами, а всім нашим життям. І Христос зможе явити Себе у цьому світі серед усіх подій, які нас турбують, бентежать, змушують вагатися, коли ми не знаємо, що робити. Ось відповідь: Христос Розп’ятий, Який є сповненням Закону і пророків. Як ми бачили вчора: на хресті Христос виконує Закон і пророків. Він любить Бога всім серцем, яке пробите, всім розумом, який увінчаний терновим вінцем, усією душею, бо каже: “Отче, у Твої руки передаю свій дух!” Він віддає всі свої сили – Він прибитий до хреста, Він уже не має жодних сил, Він нічого не може зробити. Як і ми сьогодні: здається, що в цій безпорадності ми слабкі. Але насправді це наша сила. Тому що Бог може зробити набагато більше, ніж ми зі всією нашою людською силою, аргументами, красномовністю. Він каже: «Любитимеш свого ближнього, як самого себе».

І Христос говорить: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять», дозволяючи Себе ранити, несучи на Собі гріх світу. Це слово може здійснитися сьогодні. Бог може відкрити наші уста, зробити це правдою в нашому житті. Тому Дух Святий приходитиме в цьому Тілі, яке віддається в наші руки. Він скаже: «Беріть і їжте». Завдяки цьому Духу повинно відбутися нове створіння.

Це ще один день Великого Посту, який веде нас до Пасхального Тридення, коли ми будемо поклонятися хресту. Щоб не сталося так, що коли ми підходитимемо і цілуватимемо хрест, Бог скаже: «Вірність зникла з їхніх уст» – вони проголошують устами: «Цей хрест спасає світ», але у своєму житті вони цей хрест відкидають, вони борються за свої права, за своє життя.

Щоб сьогодні справді здійснилося слово: Він відкриває уста німим.

Ось добра новина на цей день. Дякуємо за увагу.