Мир у неспокої (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. 

Вівторок п’ятого тижня Великоднього періоду. Сьогодні Христос в Євангелії говорить до учнів, але також і до кожного з нас: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам. Не так, як дає світ, Я вам даю». «Нехай не тривожиться ваше серце і не лякається.» Христос сьогодні утішає, зміцнює Своїх учнів і хоче дати їм цей мир. Зараз Він його обіцяє, а після воскресіння вони вже повністю його отримають.

Ми пам’ятаємо, що Воскреслий Христос кожного разу, коли з’являється, коли до когось приходить, говорить: «Мир вам.» «Не бійтеся, не лякайтесь.» І постійно Він є тим, хто хоче дарувати цей мир Своїм близьким — також і нам. І цей мир — це не просто стан відсутності війни, хоча часто саме так ми його сприймаємо. Якщо в якійсь країні є мир, це означає, що там немає війни. Ми молимось за цей мир, особливо сьогодні — у тих місцях, де тривають збройні конфлікти, де йде війна. Ми просимо, щоб настав мир.

Але мир Христовий, як Сам Він каже, — не той, який дає світ. Тобто не якийсь «святий спокій» чи мир, що означає відсутність клопотів. Це глибокий досвід Божої присутності. Це відчуття, що Бог є — і у мені також. Хоча зовні можуть відбуватись тривожні речі, всередині мене є мир. Зовні — хвилі, буря, а в глибинах мого духовного життя я — як в глибині океану. Там, де спокій. Там, де тиша. Бо я занурений у Бога.

Можемо відразу звернути увагу на перше читання і побачити, як цей мир, який отримали апостоли, проявляється на практиці. Як сказано у першому реченні сьогоднішнього читання: «До Лістри прибули юдеї з Антіохії та Іконії. Підбурили народ, і побили Павла камінням та витягли його за місто, гадаючи, що він мертвий.» Це речення дуже драматичне. Павло, який приходить до них з відкритим серцем, з Доброю Новиною, щоб розповісти їм про Бога, який хоче їх урятувати, дарувати їм вічне життя… І ось так закінчується його доброта, так закінчується його звіщення Євангелія. Його каменують, викидають з міста, вважаючи, що він мертвий.

Що робить далі святий Павло, той, хто мав потужний досвід Бога, зустріч із Воскреслим Христом? Як читаємо далі: «Коли ж його обступили учні, він підвівся і ввійшов у місто. А наступного дня разом з Варнавою вирушив до Дервії.» В тому місті вони проповідували Євангеліє й здобули багато учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії, укріплюючи душі учнів, заохочуючи їх залишатися у вірі, бо «через численні страждання треба нам увійти до Божого Царства.»

Він встає і одразу готовий іти далі — євангелізувати. Усі ці міста, які ми тут чуємо, — це місця, куди Павло повертається. І робить навіть більше. Він — той, хто укріплює душі учнів. Здавалося б, саме йому потрібне укріплення, йому потрібна відпустка, реабілітація. Йому потрібен момент, щоб і фізично, і психологічно відновитися. Адже те, що з ним сталося — дуже серйозне. Каменування, майже смерть. Але він встає, немов воскреслий, і йде далі звіщати. Саме це є той внутрішній мир, який дає йому силу й рішучість. Він не зосереджується на собі, не впадає в саможалість. Не каже: «Тепер ви мене втішайте, опікуйтесь мною, мій добробут сильно постраждав, мені потрібна ваша підтримка» — хоч це, звісно, було б цілком виправдано.

Та він, напевно, знав, що інші учні вже чули, що сталося з Павлом і були нажахані: що він міг загинути, або що те саме можуть зробити з ними. І тому він приходить до них як свідок і каже: «Дивіться, я живий. Так, було важко, небезпечно, серйозно — але дякувати Богові, я живий.» Хоче це сказати, показати себе, трохи як воскреслий Христос — щоб переконати й укріпити своїх учнів. Павло з’являється і каже їм: «Я живий. Бог мене урятував. І Бог далі мене посилає як апостола й благовісника Доброї Новини.» І саме він їх зміцнює: «Не бійтеся. Не тривожтесь. Майте мир.» Знайте, що історією керує не злий намір людей, а сам Бог. Бог веде цю історію. Бог веде Павла.

Важке це слово, яке ми сьогодні чуємо: «Через численні утиски треба нам увійти до Божого Царства.» Але погляньмо на це з перспективи самого Царства Божого. Це щось надзвичайне, унікальне і вічне. А цей земний тиск, страждання — минущі. Вони закінчаться. А Царство, до якого ми йдемо, — вічне.

Господь з вами. Нехай вас благословить Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух.