Меса: Іс 50, 4-7 \ Пс 22 \ Флп 2, 6-11 \ Лк 22, 14 – 23, 56
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Іс 50, 4-7
Читання з Книги пророка Ісаї.
Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить Він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Спину мою віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся. Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 22, 8-9. 17-18а. 19-20. 23-24
Рефрен: Боже мій, Боже, чом мене покинув?
1.Усі ті, які мене бачать, насміхаються з мене, *
шепочуть губами і хитають головою:
«Він поклав надію на Господа! Нехай Він його порятує, – *
нехай його визволить, бо він Йому любий!»
2.Мене пси обступили, *
зборище злочинців мене оточило,
вони пробили мої руки і ноги. *
Я можу перерахувати всі мої кості.
3.Ділять вони мій одяг між собою *
і за мій плащ кидають жереб.
Ти ж, Господи, не віддаляйся! *
Сило моя, поспіши мені на допомогу.
4.Буду Твоє Ім’я моїм братам сповіщати, †
серед зібрання Тебе буду величати. *
Ви, що боїтеся Господа, Його прославляйте!
Всі нащадки Якова, Його славте! *
Хай всі нащадки Ізраїля Його бояться!
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
Флп 2, 6-11
Читання з Послання святого апостола Павла до филип’ян.
Брати! Ісус Христос, маючи Божу природу, не вважав собі за здобич бути рівним Богу, але понизив себе самого, образ слуги прийнявши, постав у подобі людини, і з вигляду був, як людина; Він упокорив себе, був слухняним аж до смерті, і то хресної смерті. Тому й Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке всякого іншого імені вище, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і наземних, і підземних; і щоб кожною мовою визнано було, що Ісус Христос – це Господь, Богу Отцеві на славу. Слово Боже.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Флп 2, 8-9
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Христос став для нас слухняним аж до смерті,
і то хресної смерті.
Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я,
яке всякого іншого імені вище.
Читання або ж співання опису Страстей Господніх відбувається без підсвічників та окадження книги. Ті, що виконують читання (священник або диякон) не вітають вірних і не чинять хресного знамення на книзі та на собі.
† – слова Христа;
Є. – слова євангеліста;
О. – слова іншої особи (однієї);
К. – слова кількох осіб або натовпу (багатьох).
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 22, 14 – 23, 56
Страсті Господа нашого Ісуса Христа від Луки
Є.
Коли настала година, Ісус сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм:
†
Я дуже забажав спожити з вами цю Пасху, перш ніж страждатиму. Кажу бо вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
Є.
І, взявши чашу, промовив подяку і сказав:
†
Візьміть це і поділіть між собою. Кажу бо вам, що не питиму відтепер з плоду виноградної лози, аж доки не прийде Царство Боже.
Є.
І, взявши хліб, промовив подяку, розламав і дав їм, кажучи:
†
Це тіло Моє, яке за вас віддається; це чиніть на Мій спомин.
Є.
Так само й чашу по вечері, кажучи:
†
Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі. Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, якою Він видається!
Є.
І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це мав би зробити.
Була й суперечка між ними, хто з них мав би бути більший. А Ісус сказав їм:
†
Царі народів панують над ними; і ті, хто владу має над ними, звуться доброчинцями. Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник – як слуга. Хто бо більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як той, хто обслуговує. А ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; і Я заповідаю, так як заповів Мені Мій Отець, Царство, – щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, і щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
Симоне, Симоне, ось сатана домагався вас, щоби пересіяти, як пшеницю; Я ж молився за тебе, щоб не занепала віра твоя; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.
Є.
Той відказав Йому:
О.
Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть.
Є.
Ісус же мовив:
†
Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене.
Є.
І сказав їм:
†
Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без сандалів, то хіба чогось вам бракувало?
Є.
Вони ж сказали:
К.
Нічого.
Є.
А Він сказав їм:
†
Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме його, також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: “До злочинців зараховано Його”. Адже те, що сказане про Мене, доходить кінця.
Є.
Вони сказали:
К.
Господи, ось тут два мечі.
Є.
А Він відповів їм:
†
Достатньо.
Є.
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли слідом і учні. Прийшовши ж на місце, Він сказав їм:
†
Моліться, щоб не увійти у спокусу.
Є.
А сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, промовляючи:
†
Отче, коли хочеш, пронеси цю чашу мимо Мене; однак не Моя хай буде воля, але Твоя.
Є.
І з’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. Перебуваючи у великій боротьбі, Він ще ревніше молився; піт Його став як краплини крові, що капали на землю. Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку, і сказав їм:
†
Чому спите? Встаньте й моліться, щоб ви не увійшли у спокусу.
Є.
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із Дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його. Ісус сказав йому:
†
Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Є.
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що мало статися, сказали:
К.
Господи, чи не вдарити нам мечем?
Є.
І один з них вдарив слугу первосвященика і відтяв йому праве вухо. Та Ісус у відповідь сказав:
†
Облиште, вже досить!
Є.
і доторкнувшись до вуха, зцілив його. А до тих, які виступили проти Нього, – до первосвящеників, начальників варти храму та старших, – Ісус сказав:
†
Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями. Жодного дня, коли Я був з вами в храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваша година і влада темряви.
Є.
Вони ж, схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі. Коли розклали вогонь серед двору й разом сиділи, Петро сидів серед них. Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, розгледівши його, сказала:
О.
І цей був з Ним!
Є.
Він же відрікся, кажучи:
О.
Жінко, я не знаю Його!
Є.
Невдовзі другий, побачивши його, сказав:
О.
І ти – один з них!
Є.
Петро ж сказав:
О.
Чоловіче, я – ні!
Є.
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи:
О.
Справді, і цей був з Ним, бо і він – галілеянин!
Є.
Та Петро промовив:
О.
Чоловіче, не знаю, про що ти говориш!
Є.
І тут же, як він ще говорив, заспівав півень. Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слово Господа, як Він йому сказав: «Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі». І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; вони, закривши Йому лице, запитували Його, кажучи:
К.
Пророкуй: хто Тебе вдарив?
Є.
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Коли почався день, зібралися старші народу, первосвященики і книжники, і повели Його на свої збори, кажучи:
К.
Якщо Ти – Христос, то скажи нам.
Є.
Він сказав їм:
†
Якщо Я вам скажу, не повірите; якщо ж запитаю, не відповісте. Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
Є.
Тоді всі запитали:
К.
То Ти – Син Божий?
Є.
А Він їм відповів:
†
Ви самі говорите, що Я є.
Є.
Вони ж сказали:
К.
Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
Є.
І встала вся їхня многота, й вони повели Його до Пилата. Там почали Його звинувачувати, кажучи:
К.
Ми знайшли цього, який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він – сам Христос, Цар.
Є.
А Пилат запитав Його, кажучи:
О.
Ти є Цар юдеїв?
Є.
А Він у відповідь сказав йому:
†
Ти сам кажеш.
Є.
Пилат же сказав первосвященикам і юрбам:
О.
Жодної вини я не знаходжу в цій людині.
Є.
Та вони наполягали, кажучи:
К.
Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галілеї і аж сюди!
Є.
Пилат же, почувши це, запитав, чи ця людина – галілеянин. Дізнавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів; адже давно бажав Його бачити, оскільки чув багато про Нього і сподівався побачити якесь знамення Ним зроблене. Ставив Йому багатьма словами запитання, але Він нічого йому не відповідав. А первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його. Ірод же зі своїми воїнами понехтував ним та висміяв Його, одягнувши у світлий одяг, і відіслав Його до Пилата. Того дня Ірод і Пилат стали між собою друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та народ, сказав їм:
О.
Привели ви мені цю людину як того, хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у цій людині жодної провини з того, в чому її обвинувачуєте. Так само й Ірод не знайшов, адже повернув Його нам. А отже, нічого вартого смерті Він не зробив; тож, покаравши Його, відпущу.
Є.
Та вони всі разом закричали, вигукуючи:
К.
Візьми цього, а відпусти нам Варавву!
Є.
Варавва був кинутий до в’язниці за якийсь заколот, вчинений у місті, й за вбивство. А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них. Та вони кричали, вигукуючи:
К.
Розіпни, розіпни Його!
Є.
Тож він утретє сказав їм:
О.
Яке ж зло Він вчинив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
Є.
Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні дужчали. І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами: відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був кинутий до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
І коли повели Його, вони, схопивши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест. Ішла ж за Ним слідом велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав:
†
Дочки єрусалимські, не плачте наді Мною, краще плачте над собою та над своїми дітьми, бо ось настають дні, коли скажуть: “Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували!” Тоді почнуть казати горам: “Упадіть на нас!” – і горбам: “Покрийте нас!” Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
Є.
І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч. А Ісус говорив:
†
Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять.
Є.
Ті ж, які ділили Його одяг, кидали жереб.
А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники, кажучи:
К.
Інших спасав, тож нехай спасе і cебе cамого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
Є.
Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет і казали:
К.
Якщо Ти – Цар юдеїв, спаси cебе!
Є.
А був і напис над Ним: «Це – Цар юдеїв».
Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи:
О.
Хіба Ти не Христос? Спаси cебе й нас!
Є.
А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав:
О.
Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений? Але ми – справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили! Він же нічого поганого не зробив.
Є.
І додав:
О.
Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє.
Є.
А Він сказав йому:
†
Воістину кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в Раю.
Є.
А було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася посередині. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив:
†
Отче, у Твої руки передаю свій дух!
Є.
Сказавши це, Він віддав духа.
Всі стають на коліна і певний час стоять мовчки.
Є.
Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи:
О.
Справді, праведний був цей чоловік!
Є.
А усі юрби, які зійшлися на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, верталися, б’ючи себе в груди. На віддалі стояли й дивилися на це всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галілеї.
І ось один чоловік, на ім’я Йосиф, з юдейського міста Ариматеї, який був радником, муж добрий й праведний, – той, хто не пристав до їхнього рішення та діяння , – і який очікував Божого Царства, він, прийшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса; і, знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав. Була п’ятниця, День приготування, і вже починало ясніти суботнє світло.
А жінки, котрі йшли слідом, – ті, які прибули з Ним із Галілеї, – побачили гріб і як було покладене Його тіло. Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю. Слово Господнє.