Любов до ворогів можлива (бр. Ян Каня)

З Євангелія від святого Матея. 

Ісус сказав своїм учням: Ви чули, що було сказано: «Люби свого ближнього, а ненавидь свого ворога». А Я кажу вам: любіть ваших ворогів і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб ви стали синами вашого Отця, що на небесах. Адже Він велить Своєму Сонцю сходити над злими й добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних. Якщо ви любите тільки тих, хто вас любить, то яку нагороду маєте? Хіба митарі не роблять так само? І якщо вітаєте тільки своїх братів, що особливого робите? Хіба язичники не чинять так само? Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний. 

Христос заповідав нам те, що було майже незнане в поганському світі, — любити навіть ворогів, кажучи: любіть ваших ворогів, добро чиніть тим, хто вас ненавидить. Ісус навчає, що людина, яка не любить свого ворога, не може називатися Божою дитиною, що вона нічим не відрізняється від язичника. Тому, хто не прощає провини ближньому, і Бог не простить. Бо якщо не простите людям, і Отець ваш не простить вам ваших провин. Господь Ісус не тільки наказує любити ворогів, але й сам молиться за них. 

Отці Церкви добре розуміли цю заповідь любові. Августин порівнює любов до вогню, що спочатку охоплює все близьке, а тоді розповсюджується далі. Так само й любов: спершу треба любити братів, потім друзів, а згодом — ворогів. Августин каже також, що той, хто не має любові, чинить тяжкий гріх, що є коренем усякого гріха. А Йоан Золотоустий говорить, що любов є справжнім знаком для інших лише тоді, коли вона охоплює всіх. Справжні католики чинять так, як навчає Святе Письмо і Отці Церкви. 

Відомою є історія Петра Фулайєра, якого публічна жінка ображала найгіршими словами. Дізнавшись, у якій великій нужді вона живе, він почав надсилати їй допомогу і робив це доти, поки вона не померла. Коли вона померла, Фулайєр сказав: тепер, на жаль, я вже не маю людини, яка з честю сказала б мені правду у вічі, як це робила вона. У 1848 році одного французького генерала тяжко поранили повстанці. Перед смертю він передав медсестрі гроші зі словами: сестро, передайте це священникові, хай відслужить дві Святі Меси — одну за мене, а другу за того, хто в мене стріляв. 11 вересня 1890 року був застрелений міністр Людвік Россі, добрий католик. Його мати, отримавши цю звістку, сказала: нехай кров мого сина зупинить подальше кровопролиття і принесе мир моїй країні. 

Вбивцеві мого сина я від щирого серця прощаю — нехай і Бог йому простить. На згадку про свого сина ця добра мати заснувала два сиротинці та профінансувала кілька стипендій для студентів університету. Щасливий той, хто любить своїх ворогів. Така любов робить людину щасливою і в цьому житті, і в житті вічному. Люблячи своїх ворогів, людина уникає багатьох прикростей, душевного страждання. У Святому Письмі читаємо про неспокій Амана, який щодня змушений був бачити свого ворога Мардохея, чий вигляд він не міг знести. Через це Аман не радів ні багатству, ні славі, як говорить Писання. Набагато більше користі приносить любов до ворогів для нашого вічного життя. Вона випрошує прощення гріхів. Прости провину ближньому — і тоді, каже Господь, коли сам благатимеш, тобі буде прощено. Любов до ворогів відкриває небо. Христос серед інших блаженств проголошує: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». 

Людина, яка не живе вірою, шукає виправдання для своєї жаги помсти. Не будьмо такими і не кажімо, що любов до ворогів неможлива. Так стверджуючи, ми або заперечимо ясну Божу заповідь любити й чинити добро своїм ворогам, або закинемо Богові, що Він наказує щось неможливе. Так кажучи, ми заперечимо гідні приклади любові до ворогів, яких є багато. Заперечимо й самі себе. Адже кожен здатний змусити себе любити ворогів тоді, коли сподівається мати з цього якусь вигоду. То чому ж не можемо так робити, коли йдеться про надію на вічне щастя? 

По-друге, не кажімо, що завдане ворогом зло — надто велике, щоб його пробачити. Хай нас дуже застидає Христос, страждаючий і висміяний на хресті. Адже Він, вмираючи, пробачив своїм ворогам. Не кажімо, що ворог не гідний прощення. Адже він, як і ти, створений на образ і подобу Божу. Бог не робить винятків. Він велить Своєму Сонцю сходити над злими й добрими і посилає дощ на праведних і неправедних. Дехто хоче прощати ворогам лише тоді, коли ті виправлять заподіяну шкоду. Але в такому разі заслуга буде значно меншою. 

Ворог часто не визнає своєї провини, а іноді навіть переконаний у своїй правоті. Але Спаситель навчає великодушно: ви ж любіть ваших ворогів, добро чиніть і давайте в позику, нічого не сподіваючись натомість, і нагорода ваша буде велика, і будете синами Всевишнього, бо Він добрий і до невдячних, і до злих. Щоб легше було практикувати цю любов до ближнього, не забуваймо про заповідь Христа, яку щойно роздумували. Думаймо про обіцяні Божі нагороди за любов до ближнього і про кари за порушення цієї заповіді. Пам’ятаймо не лише про Божу заповідь, а й про приклад Ісуса, приклади Його учнів і добрих християн. Роздумуймо про те, якою прекрасною є чеснота любові до ворогів і якою огидною є ненависть. Замислімося, чи ми самі іноді не винні більше, ніж наш ворог. Спитаймо себе: як би ми вчинили на його місці? Гасімо власний гнів. Зміцнюймо себе святими ласками таїнств — покаяння, Євхаристії — і щодня просімо в Бога терпеливості. Роздумуймо, зрозуміймо Христову науку про любов до ближнього і не спотворюймо її. 

Якщо будемо слухняні Христу — завжди виграємо. Святий Павло каже: якщо це можливо, наскільки це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми. Це слово, цей коментар промовляє свідок — це слова, написані до своїх вірян литовським єпископом, якого ув’язнили радянські переслідувачі після того, як Литву було включено до складу СРСР. Після війни його було заарештовано, і зрештою, у 1946 році його стратили. Нині триває процес його беатифікації. І це є слово свідка, який перед лицем тортур, переслідувань, в’язниці пише своїм вірянам саме ці слова. Нехай вони торкнуться наших сердець. Нехай це слово свідка пробудить у нас те прагнення, яке він хоче посіяти — щоб і ми мали серця, які, за прикладом Христа, палають тією самою любов’ю. Нехай Господь нас благословляє й охороняє. Нехай зміцнює нас і провадить у відкриванні, в переживанні й у виконанні заповіді любові до Бога і ближнього — серця християнства. 

Нехай благословить і охоронить нас Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.