Корисні труднощі (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь обдарує вас миром. Вівторок шостого тижня Пасхального періоду.
Сьогодні Христос говорить до своїх учнів: корисно для вас Моє відходження, бо коли Я не відійду, Утішитель не прийде до вас, а коли відійду – пошлю Його до вас. Він провіщає Своє відходження, але водночас обіцяє прихід Святого Духа.

Спробуймо зосередитися на першій частині цієї фрази: “корисне для вас Моє відходження”. Наче Христос хоче сказати: корисними є певні труднощі, через які ви проходите. Сучасною мовою ми б сказали: кризи — це корисно. Ми не любимо криз, не хочемо їх, але одночасно бачимо, що саме вони ведуть нас далі, в глибину, і в певний спосіб формують нас.

Це дещо очевидне й природне в нашому житті. Коли ми маленькі, з нами постійно є батьки, але потім, коли трохи підростаємо, батьки йдуть на роботу — і це, мабуть, важко сприймається маленькими дітьми. Потім діти йдуть до дитсадка, до школи, далі – на навчання, а згодом – взагалі залишають батьків. І все це формує їх, а також формує і батьків, бо відпустити дітей на навчання в інше місто – це важко, хоча й добре для дітей. І коли батьки віддають дітей до школи – це важко як для батьків, так і для дітей.

Ми бачимо ці труднощі на всіх рівнях, але вони потрібні, вони — корисні, як сказав би сам Ісус. Так само й учні, хоч і радіють присутності Христа, — а це добре — однак Він хоче, щоб вони здобули певну самостійність. Щоб тепер, з допомогою Святого Духа, вони могли розійтись, вийти з Єрусалима, з цієї своєрідної зони комфорту, з цього безпечного місця — і піти по всьому світу. Знаючи, що хоч і йдуть далеко від важливого для них місця, та всюди Бог буде з ними.

Погляньмо також на перше читання, яке в якомусь сенсі прояснює слова Христа. Якщо труднощі корисні, то сьогодні це видно в житті одного вартового. Можна сказати, він хотів, щоб день минув, як завжди — спокійно й звично. Є в’язні, він їх пильнує, усе під контролем, тим більше, що має нічну варту. Але цього разу все інакше. До в’язниці потрапляють святий Павло і Сила. Як читаємо у Діяннях апостолів, їх кинули до внутрішньої в’язниці і для безпеки закували ноги в колоди.

Для Павла і, певно, для Сили — це буденність: бути у в’язниці, бути покараними за проповідування Доброї Новини. Тому вони поводяться досить незвично. Як пише святий Лука, опівночі Павло і Сила молилися і співали гімни Богові. І це вже перший надзвичайний момент у цих Діяннях апостолів — поведінка Павла і Сили. 

Ймовірно, це не перше їхнє ув’язнення. Вони вже знають, що Бог з ними, Він зміцнює їх — і тому вони просто моляться. Але це також важливий приклад для нас: як переживати труднощі. Ніч. Замість того щоб спати чи хвилюватися, що буде вранці — суд, катування, подальше ув’язнення або заслання — вони спокійні, бо знають: вони в Божих руках, і просто моляться й співають гімни. Оце підказка — як переживати труднощі. Так, вони є. Вони реальні й болючі. Але варто проходити їх разом з Богом. Не лише думати про проблему і про людські шляхи виходу, а й запросити у все це Господа.

І точно не сваритися. Бо вони могли б: Сила сказав би Павлу – якби ти тут не говорив, якби ми пішли в інше місце, не опинилися б у в’язниці. Часто, коли маємо труднощі — в родині чи житті — ми сваримося, обвинувачуємо одне одного, шукаємо винних. А вони — в єдності, і це важливо. В єдності моляться, щоб бути певними: Бог з ними. І далі Бог діє: землетрус, тремтять основи в’язниці, двері відчиняються, кайдани падають.

І от з’являється нова особа на сцені — тюремник. Він прокидається, бачить відчинені двері й, думаючи, що в’язні втекли, хоче вкоротити собі віку. Розуміє, що мав їх стерегти, а не встиг. І на нього чекає сувора кара. Тож, можливо, надмірно, але з «честі» хоче покінчити з життям.

Звичайна ніч, зачинені двері, тиша – і раптом усе змінюється. І він вважає, що немає іншого виходу. Але тоді лунає голос: “Не чини собі зла, бо ми всі тут”. Ці дивні в’язні не втікають. Не кидають його. Хоч могли б. Хоч він для них — охоронець, можливо, мучитель. Але вони залишаються і рятують йому життя. Спершу — земне, а згодом і вічне. Він, тремтячи, падає до ніг Павла і Сили й питає: “Що маю робити, щоб спастися?” Неймовірне питання! Бо бачить у них не лише слова, а й справжнє життя. Можливо, чув раніше, що вони проповідували, можливо — чув сам. Але тепер бачить, що їхнє життя відповідає словам. І вони відповідають: “Увіруй в Господа Ісуса – і спасешся ти та твій дім”. Вони звіщають йому Євангеліє, йому та всім у його домі. Потім він миє їм рани — і приймає хрещення.

Отже, маємо трудність у його житті. І, звісно, постійну трудність у житті Павла і Сили — але вони вже досвідчені в Божій школі. А цей чоловік міг би сказати: “Це найгірша ніч у моєму житті”. А виявляється — найкраща, бо він її прожив. Побачив, що у кризі є Бог, який веде його, приводить до прийняття Доброї Новини, до віри в Ісуса як Господа і Спасителя — і до спасіння. “Корисне є Моє відходження”, – каже Христос. Тобто труднощі — корисні, але лише тоді, коли ми переживаємо їх з Христом. 

Нехай це слово буде для нас сьогодні корисним, і нехай Христос веде нас через усі труднощі, які з’являються в нашому житті.

Господь з вами. Нехай вас благословить Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.