Шукати, щоб не вмерти (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. Вівторок п’ятого тижня Великого Посту.

Сьогодні в Євангелії Ісус каже фарисеям: «Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і помрете у своєму гріху. Туди, куди Я йду, ви не можете піти». Де це те місце, куди ми не можемо піти за Ісусом Христом? Це — перше запитання, яке сьогодні варто поставити собі. Його ставили собі і юдеї. Вони подумали, що Він хоче покінчити з життям, скоїти самогубство. А самогубець, мовляв, буде осуджений. Але Ісус говорить про зовсім інше. «Туди, куди Я йду, ви не можете піти». І навіть якщо ми приймемо різні стежки Христової дороги, ми не зможемо дійти туди. Перша думка — Ісус іде на хрест.

Чи можемо ми піти туди самі, без Його благодаті? Абсолютно ні. Далі — Христос після розп’яття, після смерті, сходить до пекла, до глибини. Чи можемо ми туди піти? Здається, що без Христа це місце — для нас. Але Він іде туди, щоб визволити тих, хто там сидить, хто чекає на Месію, і повернутися. А ми не здатні цього зробити. Навіть коли ми беремо найбільш оптимістичний варіант — Христос іде на небо — ми все одно не можемо піти туди без Нього. Він — перший. Він має відкрити нам небо. Без Нього небо залишається зачиненим. «Туди, куди Я йду, ви не можете піти».

Ми бачимо Христа. Якщо ми хочемо йти цим шляхом, а як учні Христа ми покликані нести хрест, то без Нього ми цього не зробимо. Іноді ми вже тут, на землі, переживаємо справжнє пекло. Ми немов у вогняній печі, серед полум’я. Без Христа — ми не витримаємо. А от до неба, куди ми прямуємо, добре мати Провідника — Того, Хто знає дорогу. Щоб піти за Христом, маємо сьогодні Його шукати. «Ви будете Мене шукати».

Та страшні слова говорить Христос: «і помрете у своєму гріху». Це повертає нас до першого читання — де ми бачимо ізраїльтян, які шукають не стільки Христа, як того мідного змія, якого підняв Мойсей. А той образ передвіщає Христа. Ця історія добре нам відома. Ізраїльтяни, як завжди, нарікали. Мені подобається ця фраза: «народ втратив терпіння». Не Бог втратив терпіння, не Мойсей, а народ — щодо Бога. Неймовірно. І тоді Господь посилає на них отруйних зміїв. Хоч я іноді думаю, що можливо Він не стільки посилає, скільки просто відкриває те, що вже було на пустелі. Мовби на мить прибирає Свою руку, кажучи: Я ж тут, Я піклуюся. І тільки тому ви досі цілі. Але ви цього не бачите. Тож Я на мить відкрию вам, що є навколо. І тоді змії виходять і кусають. Парадоксально, але ліком для укушених стає погляд на мідного змія.

Це перегукується зі словами пророка Осії: «Він ранив, і Він же вилікує». Так, можна сказати, що Бог допустив укуси, та одночасно дав ліки. Він ніколи не залишає без порятунку, без допомоги. І так само, як ізраїльтяни шукали піднятого змія, ми шукаємо Христа. Бо що нам робити з нашими гріхами? Куди нам іти? Де нам шукати порятунок? Ми дивимося на хрест і бачимо там своє відкуплення і спасіння. Саме тому Христос каже: «Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я».Хай у цьому Великому Пості ми пізнаємо Вивищеного Христа. У наших церквах багато хрестів — не просто як прикраси, а як знаки нашого спасіння. Вони показують, що робити з гріхом, до кого звертатися в труднощах. Найбільше ми побачимо Вивищеного Христа у Велику П’ятницю. Можливо, тоді згадаємо слова: «Ви будете Мене шукати». Так і є. Хай же ми шукаємо Ісуса. І пам’ятаємо слова: «Кожен, хто гляне на Нього — залишиться живим». Шукаймо Ісуса. Споглядаймо Його, щоб жити.
Господь з вами. Нехай благословить вас всемогутній Бог: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.