Зійди до мене, до мого пекла (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир у цей понеділок четвертого тижня Великого посту. І відразу, на самому початку, ми отримуємо слово розради від Бога через пророка Ісаю: “Так говорить Господь: Ось я створюю нове небо і нову землю. Не будуть згадуватися колишні події, і на думку вони не спадуть.” Було б добре – можна сказати, було б чудово – не згадувати ті старі часи, важкі моменти, гріхи, труднощі та всі неприємності, які спіткали нас.

Сьогодні Бог дає це пророцтво, кажучи: якщо Я створюю все нове, то хочу, щоб і ти мав нове серце, нові думки, нові почуття, щоб ти не повертався до старого, а побачив новизну. Бог хоче, щоб Ізраїль не вічно згадував вавилонський полон і страждання, а мав перед собою перспективу майбутнього, щось нове. Ось чому тут звучать слова про радість і веселощі – це те, що Господь хоче створити.

Але питання: чи ми це бачимо? Чи помічаємо нинішню радість, чи тільки озираємося назад і згадуємо погане? На жаль, у всіх нас є тенденція більше пам’ятати негативні речі. Навіть коли ми повертаємося думками в дитинство, найсильніше нам запам’ятовуються важкі моменти. Але сьогодні Бог каже: “Не будуть згадуватися колишні події, і на думку вони не спадуть.” Нехай це стане нагодою замислитися: чи ми помічаємо хороше? Не йдеться про рожеві окуляри або заперечення реальності, але чи бачимо ми те добре, що відбувається у нашому житті?

У житті царського урядника, який сьогодні приходить до Христа, були і хороші, і погані моменти. Він переживає велику біду: його син тяжко хворий. Напевно, як урядник, він мав доступ до найкращих лікарів, які лікували навіть самого царя, але нічого не допомогло. Тоді він чує про Христа і благає Його прийти. В українському перекладі ми читаємо: “Господи, прийди, поки моя дитина не померла.” Але в оригіналі йдеться не “прийди”, а “зійди”. Тут є географічний сенс: Кана Галилейська була вище за рівнем, ніж Капернаум, тому Ісус мав би “зійти” вниз до озера.

Але якщо розглядати це слово алегорично, воно набуває глибшого змісту: це крик людства до Бога. Як у час Адвенту ми взиваємо “Мараната! Прийди, Господи Ісусе!”, так і тут звучить благання: “Господи, зійди, нам потрібна Твоя допомога!” І що робить Бог? Він посилає Свого Сина.

Він сходить із небес до нас, щоб бути з нами. Але є ще глибший зміст цього крику: “Господи, зійди!” – так взивають душі в пеклі, ті, хто перебуває в Шеолі, в місці темряви та очікування. І Христос сходить туди. Це таємниця Великої Суботи – Христос сходить до аду, щоб визволити тих, хто чекає на Нього від Адама і Єви.

Сьогодні ми також можемо молитися: “Господи, зійди в моє життя, у моє серце, у всі важкі події, які сталися, і переміни їх!” Адже Бог каже: “Я створюю нове небо і нову землю.” Тож нехай Господь створить і в нас нове серце, оновлене і очищене. Будьмо тими, хто дозволить Христу діяти в нас, вести нас і змінювати.

Господь з вами! Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, Син і Дух Святий.