Зустріти Воскреслого і прийняти страждання (1 Пт 2, 20б-25)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
1 Пт 2, 20б-25
Читання з Першого послання святого апостола Петра.
Улюблені! Коли ви, роблячи добро і страждаючи, перетерплюєте, – це благодать перед Богом. На це ви були покликані, тому що й Христос постраждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами: Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його; коли Його лихословили, Він не лихословив у відповідь; страждаючи, не погрожував, а передавав Тому, хто судить справедливо. Він сам у своєму тілі підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені. Адже ви були як блукаючі вівці, а тепер повернулися до пастиря і стража ваших душ. Слово Боже.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
У світі, який вчить нас самореалізації та боротьби за вплив, заклик Петра до покірного прийняття страждання звучить вимогливо. Апостол нагадує, що Христос не лише відкупив нас, але й залишив нам взірець життя — взірець непростий. Ісус не відповідав злом на зло, не віддавав образою за образу. І саме в цьому об’являється сила Євангелія — у здатності перервати спіраль зла.
Це не означає, що ми маємо шукати страждання або беззастережно погоджуватися на несправедливість. Йдеться радше про те, як ми реагуємо, коли страждання приходить — а воно приходить до кожного. Чи не відповідаю я гнівом і претензіями? Чи вмію довіряти Богові, який «судить справедливо»? Чи в моєму щоденному житті — у стосунках, у складних ситуаціях — я намагаюся йти слідами Христа?
Зворушують слова: «Його ранами ви оздоровлені». Це парадокс — рани, які зцілюють, і він показує, що Бог може перемінити навіть те, що є найважчим, у щось, що дає життя. Наш досвід болю, неприйняття чи несправедливості не мусить нас замикати — він може стати місцем зцілення, якщо ми переживаємо його разом із Христом.
Наприкінці з’являється образ овець, які блукали. Це дуже людський образ — загубленість, відсутність напрямку, пошук сенсу… І раптом чуємо: «повернулися до пастиря і стража ваших душ». Це слова, сповнені надії. Незалежно від того, як далеко хтось відійшов, він завжди може повернутися — не стільки до церкви як інституції, скільки до Особи, люблячого Пастиря, який знає своїх овець і піклується про них. Чи своєю поведінкою, життєвою поставою, словом я несу іншим добру новину про Бога, який прагне повернення загублених?
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Боже, Отче справедливий, втихомирюй моє серце, коли в ньому народжується гнів і бунт. Навчи мене йти слідами Христа, щоб я відповідав добром на зло і довіряв Тобі в труднощах. Ісусе, зціли мої рани своєю любов’ю і веди мене, коли я гублюся. Будь моїм Пастирем і Стражем моєї душі. Амінь.