Зустріти Воскреслого і бути з Ним (Мт 28, 16-20)
ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:
*Час (хоча б 15 хв., краще 30)
*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)
*Зручна і достойна позиція тіла
*Дотримуйся методу LectioDivina>>>
ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».
LECTIO (читання):
ЄВАНГЕЛІЄ
Мт 28, 16-20
† Закінчення святого Євангелія від Матея.
Того часу Одинадцять учнів пішли до Галілеї на гору, куди вказав їм Ісус, і, побачивши Його, поклонилися, а деякі засумнівалися. Та Ісус, підійшовши, промовив до них, кажучи: «Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож, вирушивши у дорогу, зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку». Слово Господнє.
Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.
MEDITATIO (повторювання)
Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”
Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:
Є щось дуже зворушливе в цьому уривку: Ісус прощається з учнями, а вони стоять перед Ним між захопленням і непевністю. «Побачивши Його, поклонилися, а деякі засумнівалися.» Ці два переживання існують поруч. Віра і сумнів не виключають одне одного так легко, як нам інколи хотілося б думати. Ми можемо одночасно сумувати за Богом, прагнути зустрічі з Ним і не вміти розпізнати Його присутності. І саме таким людям Ісус довіряє місію будувати Церкву та звіщати Його науку… Ісус не будує спільноту з людей, упевнених у собі. Він будує її з тих, хто попри свої страхи й непевність залишається з Ним.
«Тож вирушивши в дорогу…» — ці слова звучать радше як запрошення до життя, ніж як наказ. Наче Христос говорить: не залишайте цей досвід лише для себе. Людина по-справжньому живе лише тоді, коли її присутність стає для когось світлом, спокоєм, надією або хоча б простим знаком доброти. Свідчення не завжди народжується з великих слів. Іноді найсильніше промовляє те, як я вмію бути поруч з іншою людиною.
І нарешті це останнє речення: «Я з вами по всі дні». Не лише у святкові, світлі й сповнені сенсу дні. Також у дні буденні, розгублені, важкі для того, щоб їх витримати. У дні, коли мені здається, що я більше йду навпомацки, ніж знаю, де поставити наступний крок і куди прямую. Можливо, саме тоді ці слова є найправдивішими. Присутність Бога не полягає в тому, що зникає темрява. Радше в тому, що я не проходжу через неї сама. Що б не відбувалося в моєму житті, якими б не були бурі, темні долини чи пустелі, — Він зі мною…
ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)
Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так:
Господи, Ти знаєш моє світло і мої сумніви, мої хвилини віри й дні, коли я йду навпомацки. Дякую Тобі, що Ти не чекаєш, поки я стану впевненою і досконалою, але є зі мною саме такою, якою я є. Вчи мене бути для інших спокійною присутністю, добрим словом і знаком надії. І нагадуй мені в щоденності, що я ніколи не йду сама. Амінь.