Здивований засуджений (бр. Томаш Лакомчик)

НЕХАЙ ГОСПОДЬ ОБДАРУЄ ВАС МИРОМ.

Понеділок першого тижня Великого Посту, і на самому початку цього нового тижня ми одразу отримуємо дуже сильне, але водночас дуже конкретне слово. Слово, яке спочатку трохи перенесло мене в Адвент, але це не Адвент, це Великий Піст, хоча це слово говорить про Парусію.

Говорить про те, що колись настане кінець — не стільки кінець світу, скільки кінець того світу, який ми знаємо, і кінець часу. Але найважливіше в цьому кінці те, що Христос знову прийде. Не йдеться про якісь катаклізми, які ми бачимо в голлівудських фільмах, а про те, що Христос прийде у Своїй славі, і всі ангели будуть з Ним, і тоді Він сяде на Своєму престолі слави. Саме в цьому полягає кінець — у приході Христа.

Він прийде вже не в таємниці Різдва, не у Вифлеємі, не в якійсь печері чи стайні, приховано, так що про це знають лише кілька пастухів і мудреців. Він прийде так, що Його побачать усі. І тих усіх, хто побачить Його пришестя, Він збере і буде їх судити.

І коли я думаю про цей суд, то автоматично роблю іспит совісті й думаю: чи за ці останні дні Великого Посту я зробив усе, що планував? Думаю, звичайно, про свої монаші молитви, запитую себе, чи молився весь бревіарій. І, на жаль, це не на мою користь, бо одну чи дві менші години я пропустив. На Святій Месі я був щодня, але щоденний розарій не молився, Коронку також уже давно не проказував. Хресну дорогу проводив, отже, її уважно переживав, але під час Гірких Жалів відволікався.Не особливо люблю цю форму побожності, тому думками блукав десь далеко.

Я готуюся до цього Страшного Суду, думаючи, що саме такі питання поставить мені Господь: про мою молитву, про Гіркі жалі, про розарії, про Коронку, про все це побожне, що я тут, на землі, виконую.

І раптом виявляється, що я здивований, бо Господь Ісус не ставить мені таких запитань. Натомість Він запитує мене, чи я дав їсти голодному, чи дав пити спраглому, чи одягнув нагого, чи прийняв подорожнього. Іншими словами, чи я прийшов із конкретною допомогою людині, яка її потребує.

І можу бути здивований таким Страшним Судом, бо ж ми думаємо, що віра, а особливо християнство, полягає в тому, щоб багато молитися, немовби напружуючи свої духовні м’язи перед Богом. Але насправді ми напружуємо їх перед самими собою, і думаємо, що саме за це будемо оцінені.

А сьогодні вся літургія Слова каже зовсім інше. Бог у першому читанні, в Книзі Левіт, говорить: «Будьте святі, бо Я — святий» (Лев 19,2).

Це є мета нашого життя, це напрямок — бути святими. І трохи в цьому читанні з Книги Левіт ми отримуємо відповідь на те, що означає бути святими, а чого нам не слід робити. Але ми прекрасно знаємо, що християнство не зводиться тільки до того, щоб чогось не робити, а перш за все до того, щоб чинити добро.

Сьогодні ця літургія Слова показує нам певний «коперніканський переворот» — що в нашому християнському житті справа не тільки в тому, щоб не грішити. Так, Декалог спрямовує нас і досі є чинним, обов’язковим, важливим, але Христос веде нас далі, показує, що ми маємо робити.

Тобто ми переходимо від рівня Декалогу, який говорить: «Не кради, не вбивай, не чини перелюбу, не свідчи неправдиво», — до питання, що ми маємо зробити, щоб на землі був мир, щоб тут було добро, щоб тут була помітна Добра Новина.

Адже Христос прийшов на цю землю, щоб показати, що нам робити, аби змінити світ. І Він змінив його не лише словом, але передусім своїм життям і прикладом.

Сьогодні варто задуматися: чи моє життя зводиться тільки до того, щоб не грішити, чи, може, до того, щоб робити добро — звісно, за Божою благодаттю. Усвідомлюючи, що я не буду ідеальним, що не буду досконалим, але що намагаюся бути святим так, як святий Бог, як святий Христос.

Сьогодні важливо не злякатися цього Страшного Суду, а подумати: «Я ще маю час, я ще живу на цій землі, а доки маю час, можу чинити добро».

Саме до цього ми покликані. Це те, до чого нас має спонукати сьогоднішнє слово: бути не лише закритою фортецею, яка обороняється від гріха, але активним християнином, який іде у світ, як Христос, щоб цей світ змінювати й чинити добро.

На цей день, на все, що перед нами, нехай Господь Бог нам благословить.

Господь з вами. Нехай благословить вас всемогутній Бог, Отець, і Син, і Святий Дух.