Захисти мене від мого супротивника (бр. Томаш Регєвіч)

Ісус розповів своїм учням притчу про те, як завжди слід молитися і не падати духом. В одному місті був суддя, який не боявся Бога і не дбав про людей. У тому ж місті була вдова, яка приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого супротивника».

Якийсь час він відмовлявся, але потім сказав собі: «Хоча я Бога не боюся і людей не шаную, але через те, що ця вдова докучає мені, я захищу її, щоб вона не приходила до мене та не виснажувала мене». І Господь додав: «Послухайте, що говорить цей несправедливий суддя. А Бог? Хіба він не захистить своїх вибранців, які кличуть до нього день і ніч, і чи зволікатиме він для них? Кажу вам, що він швидко захистить їх».

Але чи знайде Син Людський віру на землі, коли прийде? Що говорить Слово сьогодні? Сьогодні є одне Слово, яке кудись повертається, а саме супротивник, опонент, ворог. Христос вчить нас молитися сьогодні. Він вчить нас молитися такою молитвою, однією з молитов, які ми знаходимо в Святому Письмі, яка називається безперервною молитвою.

У Західній Церкві є наш розарій. Це молитва, заснована на ангельському привітанні: Радуйся, Маріє, повна благодаті, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками, благословенний плід утроби Твоєї, Ісус.

Це слова, які Ангел звернув до Марії. І це слова, до яких ми звикли, слова, які ми повторюємо багато разів, коли молимося на Вервиці. Але Церква має багато таких слів, яких навчав Христос.

І сьогодні Христос навчає молитві, яка стосується труднощів і битв, що виникають у нашому житті. А саме: «Захисти мене від мого супротивника». Це голос тієї вдови, яка відчуває себе самотньою, бо вона вдова, без нікого.

Вона позбавлена ​​допомоги, позбавлена ​​підтримки. І хоча Слово говорить, що Бог є захисником вдів і сиріт, і хоча це правда, багато разів людина почувається беззахисною, покинутою, покинутою, відкинутою та самотньою в житті.

Особливо, коли у шлюбі виникають труднощі. Коли ви відчуваєте себе нелюбимим, у якийсь момент ви відчуваєте себе чужим. Це говорить: «Я залишився один».

На кого мені спиратися? На дружину, чоловіка чи дітей, батьків. Ось чому сьогодні Христос навчає нас молитися. Захисти мене від супротивника.

І я запрошую вас вдатися до цієї молитви. Є молитва сліпого, коли людина зовсім не розуміє свого життя. Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене, помилуй мене, зупинися, не проходь повз мене.

І сьогодні молитва спрямована проти ситуації боротьби з супротивником, бо у нас є супротивник. Якщо Христос навчає нас цієї молитви, каже: «Захисти мене від мого супротивника», це означає, що є супротивник. Хто цей супротивник? Я знаю; мій чоловік — мій супротивник.

Моя дружина — мій супротивник. Мої діти, які бунтують, які кажуть: «Я цього не їстиму». Ти дурний, чоловіче, ти нічого не розумієш у цьому житті.

Я знаю, хто мій супротивник. Мій начальник — це мій супротивник, який доручає мені роботу, яку я не хочу виконувати. Але святий Павло пише про це в одному зі своїх листів.

Послухайте, ми не боремося з істотами з плоті та крові. Це означає, що справжній ворог — це не той, кого ми вважаємо своїм ворогом. Мій чоловік, дружина, діти тощо, як вам подобається, мій сусід.

Справжній ворог – це той, хто ховається за всіма цими подіями, за цими людьми. І цікаво, що цей ворог згадується з перших сторінок Святого Письма. Ми знаходимо його на самому початку Святого Письма, у Книзі Буття, розділ третій, де йдеться про ситуацію після первородного гріха.

І ось ці слова, сказані Богом до змія, який є образом нашого ворога, якого ми називаємо сатаною, якого ми називаємо демоном, якого ми називаємо брехуном, роздільником. Він каже: «Я встановлю дружбу між тобою та жінкою, між тобою та її насінням». Ти будеш жалити його в п’яту, а він буде жалити тобі голову.

Це означає, що є ворог, у нас є ворог, який розчавлює нашу п’яту. Чи знаєте ви, що означає розчавити нашу п’яту? Це посилання на історичну ситуацію, коли король наказав переможеній армії розчавити свою п’яту. Вони були рабами, не могли ходити і мусили ходити навшпиньки.

Це так, ніби іноді вдома бувають ситуації, коли доводиться ходити навшпиньки. Тато спить, діти ходять навшпиньки. Це рідко, але іноді дружина чи чоловік ходять навшпиньки, бо дружина сердита, а краще ходити навшпиньки.

Це означає, що є хтось, хто підкорив наше життя. Це означає ворога, який розчавить нашу п’яту. Він ставить нас у ситуацію, коли ми почуваємося слабкими, покинутими, мученими та нападає на нас.

Бо ворог має точку опори всередині нас. Це насіння, брехня, яку він посіяв усередині нас, що Бог нас не любить. І тому це життя не походить від Бога.

Тому ми повинні постійно перемагати це життя. А в шлюбі ми очікуємо, що інша людина буде любити нас. І хоча ми кажемо, що кохаю тебе, ми думаємо, що ти зробиш мене щасливим, що я буду щасливий.

Твоя любов. Ми кажемо: «Я обіцяю тобі свою любов», але насправді думаємо, що інша людина повинна виявляти до нас безумовну любов. А потім швидко з’являються факти, які показують, що інша людина не любить нас безумовно.

Бо достатньо того, що є якесь нездужання, якісь труднощі. А він каже: «Якщо так вийде, то ні, дякую». Я не на це підписувався.

Це правда й про нас. Ось чому цей ворог, цей демон, нападає на нас. Але ми можемо уявляти, тобто мати очікування, що з нами це не може статися.

Зрештою, ми ж були охрещені, чи не так? Хрещення – це сон первородного гріха. Воно має такі наслідки; воно повинно ввести нас у такі глибокі стосунки з Богом, що ми не повинні відчувати наслідків, що воно не повинно мати до нас доступу. Але чи пам’ятаєте ви хрещення Ісуса? У першу неділю Великого посту ми почуємо це Євангеліє, яке розповідає нам, що Христос занурюється у води Йордану та хреститься.

Над Його головою з’являється голуб, образ Святого Духа. Він сповнений Святого Духа, який сходить на Нього. Він чує голос Отця: Ти Син Мій Улюблений.

А потім наступне слово, наступне речення говорить, що цей Дух веде Христа в пустелю, де Його спокушає демон. Бо саме таке наше життя, яке демон намагається знищити. Це та ненависть, яку Він має.

Демон ховається, але має ненависть. І ми бачимо це в Книзі Одкровення, де йдеться про цю ненависть до потомства жінки, тобто потомства Церкви, до тих, хто охрещений. Тому наша реальність така, що ми боремося з цим ворогом, що цей ворог приходить і намагається розділити нас, бо це ім’я демона, розділити нас, розділити нас у шлюбі, розділити нас між братами та сестрами, показуючи нам, що вони використали вас.

Подивись, що вони зробили. Твої батьки неправильно розділили спадщину. Твій брат отримав більше, ти менше. Ти не можеш собі цього дозволити.

Битви, що вирують, брехня, яку ми говоримо, різноманітна заздрість, що виникає, ревнощі. Ворог намагається впливати на нас. Сьогодні, каже Христос, перед обличчям усіх цих ситуацій, які виникнуть, труднощів, які ми побачимо, можливо, навіть образ на Бога, які виникнуть, що Бог не любить нас, що Він схожий на того суддю сьогодні, чи не так? Суддю, який каже: «Я не боюся Бога, я не поважаю людей».

І ми часто маємо уявлення про Бога, що Бог не дбає про людей. Сьогодні Христос говорить про всі ці ситуації, включаючи шлюб. Що це за шлюб? Бог сказав, що допоможе, чи не так? Бо вони кажуть: «Так допоможи мені, Господи Боже Всемогутній».

Зрештою, я сказав це, коли давав шлюбні обітниці, я сказав це. І священик сказав: амінь, що Бог з’єднав, людина не може розлучити. Авторитетом Католицької Церкви я благословляю та підтверджую це.

Тож Бог сказав амінь, то де ж Він мені тепер допоможе, коли Він створює мені такі труднощі? Це слово сьогодні стосується всіх цих ситуацій, усіх цих думок, які приходять до нас. Ми можемо бути впевнені, що вони походять не від Бога. Вони походять саме від нашого ворога, який намагається відвернути нашу увагу.

Щоб відокремити нас від Бога, щоб відокремити нас від іншої людини, щоб ми не хотіли мати з нею нічого спільного. І він говорить про всі ці ситуації, труднощі та боротьбу. Можливо, сьогодні, можливо, цього ранку, ви пережили цю боротьбу.

Можливо, сьогодні ви сказали: «Це не має сенсу». Або: «Моє батьківство не має сенсу, моє материнство». Ви відкрили себе життю, ви прийняли потомство, яким Бог благословив вас.

А тепер ваша донька робить жахливі речі, говорить жахливі речі. А ви кажете: де все це? Я віддала своє життя, стільки страждань, стільки жертв, безсонних ночей, стільки любові, стільки турботи. І ось що зі мною відбувається.

Де Бог? Бог подібний до судді, якому байдуже до людей. Він обіцяв золоті гори та такі труднощі. У всіх цих ситуаціях, знаєте, каже Христос, кличте Бога.

Захисти мене від мого ворога, бо це брехня, це не правда. І це та ситуація, яку ми так часто переживаємо, і яку пережив Христос. Христос, який молиться в Гефсиманському саду: «Отче, не Моя воля, але Твоя нехай буде».

Але спочатку Він каже: «Отче, забери цю чашу від Мене». І Бог порятує, як каже тут Христос: «Хіба Бог не захистить Своїх вибраних? Кажу вам, що Він захистить їх незабаром».

Але що означає, що він швидко стане на захист? Ми б хотіли, щоб він швидко став на захист і позбавив нас цих труднощів, чи не так? Щоб наша донька раптом прийшла, обійняла нас і сказала: «Мамо, люба». Щоб начальство нарешті визнало мої досягнення. Щоб мій чоловік нарешті сказав мені, яка я щаслива, що я виграла в лотерею.

Найкраще, що зі мною траплялося, це те, що ти погодився бути зі мною. Ми б хотіли, щоб це було так. Але часто це не так.

Часто зовнішня ситуація залишається незмінною. Але Бог захищає нас. Так само, як Він захищав Христа.

Пам’ятаєте Гефсиманію? Це прекрасний образ. битви, яку веде Христос. В кінці якої він каже: «Отче, не Моя воля, а Твоя».

А потім сказано, що ангели прийшли та втішили Його. Вони зміцнили Його. У чому вони зміцнювали Його? Щоб Він опинився в цій ситуації, чи не так? Щоб Він не втік від хреста.

Щоб він не думав, що все втрачено, що це безглуздо. Що може зробити смерть 33-річного чоловіка з усім світом та його злом? Так само, як ми часто думаємо собі, яка користь від того, що я ще раз звернуся до свого чоловіка? Яка користь від цього буде тисячний раз? І знову мені доведеться. І знову мені доведеться упокоритися.

І знову мені доведеться відпустити. Яка з цього користь? Це нічого не дало. Буде тільки гірше.

Але Бог прийде. Коли ми молимося день і ніч, захисти мене від мого супротивника, який каже: «Залиш усе та втікай». Врятуй своє життя.

Ти заслуговуєш на щось від життя. Якщо ми покличемо, Бог прийде нам на допомогу, і Він прийде нам на допомогу швидко. І Він дозволить нам опинитися в цій ситуації.

Але нам потрібно молитися, розумієте? Це слово, яке сьогодні приходить до нас. І я закликаю вас робити це. Можливо, ви сьогодні перебуваєте в такій ситуації.

Взиваймо до Бога. Взиваймо. Під час Євхаристії ми взиватимемо, розумієте? Коли молимося «Отче наш».

Не знаю, чи ми часто повторюємося. Ми навчилися це робити і навіть не слухаємо, що говоримо. Як і так часто в подружніх розмовах, ти мене зовсім не слухаєш.

Ми теж не слухаємо. Ми говоримо, але не слухаємо. Ми повторюємо гасла.

Ми кажемо: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». Христос вставив це слово: «Захисти мене від супротивника мого» в молитву, яку ми молимося багато разів на день, можливо, в «Отче наш». І сьогодні на Євхаристії ми будемо молитися, бо, можливо, ми прийшли сюди в конфлікті, можливо, в такій ситуації, але потім після цієї молитви ми будемо молитися палкіше як Церква.

Визволи нас від усього злого. Запрошую вас послухати, приєднатися до цієї молитви, яку я, як священик, як голова цієї громади, промовляю, бо я молюся до Бога від імені всіх нас, як Церкви. І чи не прийде Бог швидко на допомогу? Він прийде швидко.

Він швидко прийде також під час цієї Євхаристії, коли сказав: «Ось тіло Моє, візьміть його та споживайте». Воно за вас ламається. Я вступив у цю боротьбу.

Я увійшов на хрест. Бачите, я його відкрив. Це слово, яке приходить до нас сьогодні.

Нехай Господь торкнеться наших сердець, і нехай це слово буде як зерно, яке принесе плід у свій час.