Діва вчинена Церквою (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь обдарує вас миром.

Пам’ять Пресвятої Діви Марії, Матері Церкви. У понеділок після урочистості Зіслання Святого Духа ми вшановуємо саме цю подію, цей титул, який надаємо Марії — Мати Церкви. Святий Франциск говорить про неї: «Діва, що стала Церквою». Ми хочемо бачити Марію як Матір Христа, ту, що приймає Слово, ту, що приймає Божу волю, ту, завдяки якій Слово стало тілом.

І коли Христос перебуває на землі, тут твориться Церква, Він збирає нас в єдність і водночас дає нам Марію як Свою Матір. Ту, яка перебуває з першою Церквою, яка опікується цією першою спільнотою, і яка названа Матір’ю Церкви. Коли читаємо сьогоднішню літургію, бачимо сцену під хрестом, але не хочемо акцентувати лише хрест, тобто смерть Христа, а радше Його слова й подію, яка сьогодні для нас є центральною — народження Церкви.

Отже, ми бачимо, що біля хреста Ісуса стоїть Його Мати. Ми добре знаємо цей діалог між Ісусом, Його Матір’ю і учнем Іваном, коли Христос передає Свою Матір Іванові, але також запрошує Івана піклуватися про Матір: «Жінко, ось син Твій», а потім говорить до учня: «Ось Мати твоя».

І від тієї години учень узяв Її до себе. Але водночас ми знаємо, що й Марія приймає Івана, приймає апостолів і всю Церкву під свою опіку та свій захист. І чуємо подальші слова Христа з хреста. Христос говорить: «Прагну».

З одного боку, ми можемо сказати, що це фізичне прагнення, Йому хочеться пити, але ми завжди читаємо ці слова на глибшому рівні. Христос прагне, щоби народилася Церква. Христос хоче, щоб ми були єдині в цій Церкві.

Христос хоче, щоби в цій Церкві була Його Мати, і щоб у цій Церкві було якнайбільше людей, які почують Добру Новину, які скористаються з цієї спасенної смерті Христа, заради яких Він зараз помирає, щоби викупити їх з гріхів і відкрити для них небо. Він прагне єдності, прагне, щоби була Церква, і щоб у цій Церкві було якнайбільше осіб. А потім Христос схилив голову і віддав духа.

Часто ми думаємо, що «віддав духа» означає — помер, так ми зазвичай говоримо. Але «віддав духа» — так, це момент смерті, але водночас момент передання Духа, який провадив Христа тут, на землі. І тепер Христос передає цього Духа Церкві, яка саме в цій сцені народжується, щоби той самий Дух вів Церкву.

Ми щойно відзначали урочистість Зіслання Святого Духа, коли Дух Святий сходить на апостолів, сходить також на Марію, яка є присутня там, у Сіонській світлиці, і неустанно провадить цю Церкву.

Він передав нам Свого Духа — Того, Хто допоміг Йому пройти цією землею, чинячи добро, говорячи про Отця, будуючи Царство Боже, навчаючи, звіщаючи Добру Новину, але також підтверджуючи своє вчення знаками і чудесами. І ті самі знаки й ті самі чуда супроводжують апостолів та інших учнів. А наприкінці маємо сцену, коли солдат пробиває списом бік Ісуса, і відразу витікає кров і вода, як говорить євангеліст.

І в цьому моменті ми бачимо народження Церкви, момент народження Таїнств — Христос дає нам живу воду, яка витікає з Його боку, і дає нам також Свою Кров. Ми приходимо на Євхаристію, беремо в ній участь, бачимо реально присутнього Христа, який дає нам Своє Тіло і Свою Кров. А Кров ми бачимо також у таїнстві покаяння, коли Він обмиває нас від наших гріхів і неустанно дає цю животворну воду, про яку просила самарянка:

«Господи, дай мені цієї води живої, щоб я більше не прагнула». І Він постійно дає цю воду живу, дає нам Святого Духа, Який неустанно є нашим оновленням.

Коли ми дивимося на перше читання, маємо два уривки на вибір: або з Книги Буття — історію після гріха Адама і Єви, або з Діянь апостолів, які говорять про те, що всі разом перебували однодушно на молитві, разом із жінками, з Марією, Матір’ю Ісуса, і з Його братами.

Це той момент, коли Церква чекає на зішестя Святого Духа. Молода Церква разом із Марією чуває, чекає, ймовірно, взаємно підтримують одне одного в очікуванні сили з висоти, в очікуванні Духа-Утішителя, того Духа, що провадив Христа і був Ним дарований усьому народові Божому. У цих двох біблійних уривках ми бачимо присутність Марії — тому й називаємо Її Матір’ю Церкви.

Вона стоїть під хрестом, де народжується Церква, і є в Сіонській світлиці, де сходить Святий Дух. Нехай Марія буде і для нас Провідницею, нехай буде Матір’ю, а передусім взірцем учня, яка приймає Слово, яка дає Слово світові, а потім своїм життям, особливо через момент взяття до неба, показує нам наш шлях — шлях усієї Церкви.

Ми — ті, хто прийняв Добру Новину, хто народжує Христа для цього світу, а потім іде до неба, туди, де є Христос і де Він обіцяє приготувати нам місце. У житті Марії ми бачимо всі ті елементи, які мають здійснитися в житті кожного з нас. Вона є Провідницею, Заступницею, а передусім — взірцем Церкви. Вона є Матір’ю Церкви. Нехай благословляє нас, провадить і зміцнює.

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.