Глупота пророкування (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. Дивлячись на читання сьогоднішнього дня, можемо дійти висновку, що не лише апостоли не були здатні витримати, понести, прийняти навчання Христа, але й пізніше — греки, які слухали Павла на Ареопазі. Саме так каже Ісус сьогодні своїм апостолам:

«Ще багато маю вам сказати, та тепер не можете цього знести». Знести — означає понести, зрозуміти, осмислити й впровадити у життя. Ще тепер вони не здатні цього зробити. Але коли прийде Дух Істини, Він приведе вас до повної істини. Коли прийде Дух Істини — бо зараз вони не готові. І ми бачимо, що в подальшій історії початків християнства відбувалося подібне. Не всі були здатні витримати християнське навчання без Святого Духа. Павло сьогодні вирушає до Афін, іде на Ареопаг, і там починає проповідувати, починає говорити. А фінал такий: коли почули про воскресіння, одні насміхалися, а інші сказали: «Послухаємо тебе про це іншим разом».

З одного боку, здається, що вони не готові, але, можливо, і Павло не був готовий. Що здається дивним, бо сьогодні Павло дуже добре підготований. Він роздивився, зібрав інформацію, готувався, навіть цитує їхнього поета, розбирався в їхніх богах і божествах.

Ми б сказали, що сьогодні Павло — якнайкраще підготовлений. Але — по-людськи. Непідготовлений у тому, що іде сам. А ми добре знаємо, що найкраще проповідується тоді, коли йдеться у супроводі. Коли свідчення базується на двох — на тих, хто підтримує одне одного, хто молиться разом, хто порозумівається. Що це не чиясь вигадка, а віруючих є більше. Тож Павло іде сам. І забуває ще одну річ: що через безумство проповіді, через безумство хреста, саме через це просте говоріння — через це світ був спасенний. І саме так Бог хоче спасати світ.

Не в тому, щоб бути непідготовленим, а в тому, щоб побачити, що є центром нашого навчання, що є найважливішим у нашій проповіді. Павло, здавалося б, зазнає поразки, але з цієї поразки, як і з багатьох інших, він винесе урок. Так, було кілька людей, які увірували, ці кілька людей приєдналися до нього — це Діонісій Ареопагіт, жінка на ім’я Дамаріс і ще інші.

Потім Павло вирушає до Коринту. Але зараз ми бачимо, що без Святого Духа буде важко і нам проповідувати, і слухачам — зрозуміти. Як каже сьогодні Христос, бо Дух не буде говорити від себе, але скаже все, що почув, і сповістить вам. Павло цього разу трохи говорив від себе. Багато разів він говорив у Святому Дусі — і тоді був зовсім інший результат. Сьогодні він трохи говорить від себе. Але, звичайно, ми не хочемо зосереджуватися на поразці святого Павла.

Хочемо побачити, що важливо тоді, коли й ми маємо прийняти науку Христа, а потім передати її далі. Важливо усвідомити, що вона важка для сучасної людини, що вона завжди трохи контркультурна, але водночас потрібен Святий Дух. Святий Дух, який сам нас запалюватиме, щоб ми прийняли, зрозуміли й втілили у життя, а тоді, коли ми будемо справжніми свідками, тоді й наша проповідь — і усна, і свідчення власним життям — буде зовсім іншою.

Пам’ятаймо також, щоб усе це завжди було в спільноті Церкви, щоб ми не були в цьому самотні. Можливо, самостійні, але не самотні. Щоб ми завжди знали, що маємо підтримку церковної спільноти, підтримку братів і сестер — як у нашому житті, так і в нашому служінні. Саме ця єдність є важливою, щоб світ побачив і повірив. Важлива також єдність із Святим Духом, який буде нас провадити й укріплювати.

Помолімося. Всемогутній Боже, ми відзначаємо урочистість воскресіння Твого Сина. Зроби, щоб ми розділили радість усіх святих, коли Він прийде у славі. Через Господа нашого Ісуса Христа, Твого Сина, який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

Амінь.