Від смерті до життя (бр. Ян Каня)

З Євангелії від Луки

Коли зібралися натовпи, Ісус почав говорити: “Рід цей – лукавий рід. Він шукає знамення, та знамення не буде йому дане, окрім знамення Йони. Бо як Йона був знаменням для ніневітян, так буде Син Людський для цього роду. Цариця Півдня постане на суді з людьми цього роду й осудить їх, бо вона прийшла з кінців землі, щоб слухати мудрість Соломона, а ось тут – більше, ніж Соломон. Ніневітяни постануть на суді з цим родом і осудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони, а ось тут – більше, ніж Йона”.

Це – слово Господнє.

Господь Бог дає нам сьогодні перше читання з книги Йони – з першого розділу, моменту покликання Йони, його втечі, переслідування його Богом, а врешті-решт – зламу Йони та його перебування в утробі риби, після чого він був викинутий на сушу.

Завжди я уявляв, що Йона пробув у череві риби три дні і три ночі, і в єврейських коментарях описується, як ніби очі риби були для нього немов батискаф, крізь який він міг бачити глибини морів, немов через перископ. Він мандрував у темряві, бачив речі, яких людина ніколи не бачила, і лише після цього був викинутий.

Але нещодавно я почув інше тлумачення, яке мене сильно вразило. Його суть у тому, що Йона, перебуваючи в череві риби, просто помер. Що він не був живий протягом цих трьох днів, а лише після цього був викинутий на берег, мертвий, і Бог повернув його до життя. Звичайно, це важко поєднати з тим, що в другому розділі книги Йони міститься довга молитва пророка, яку він виголошує в череві риби. Можливо, це були його останні слова перед смертю? Не знаю, залишаю це для роздумів собі і вам.

Але сама ідея мене вразила. Можливо, саме це мав на увазі Христос, коли казав, що Йона був знаменням для того покоління. Далі Ісус говорить, що ніневітяни навернулися через проповідь Йони, але сучасне Йому покоління не навернулося навіть після Його слів. А тут є щось більше, ніж Йона! Це означає, що слово Боже повинно було навернути їх, але цього не сталося.

Але також є знак Йони. І тут може з’явитися думка, що якщо Йона помер у череві риби й був повернений до життя, це є прообразом Христа, який пробув три дні у череві землі – у гробі – і потім воскрес із мертвих. Ця думка здається мені дуже глибокою. Можливо, Йона з’явився в Ніневії як людина, на якій було видно, що вона щойно пройшла через щось жахливе. Як Лазар, який вийшов із гробу. Про Лазаря казали: “Він вже смердить”. Лазар не виглядав свіжим і радісним, коли вийшов із гробу. Він ще мав на собі сліди смерті. Христос – єдиний, про кого Псалом 16 каже, що “не зазнав тління”. Але Лазар і, можливо, Йона зазнали його.

Йона став знаком для жителів Ніневії, тому що вони побачили, до чого веде гріх – до смерті. Він ніби промовляв до них: “Якщо ви не навернетеся, то загинете так само, як я”. І хоча вони навіть не знали Бога Ізраїлю, вони навернулися. Це – сила знаку.

Так само апостол Павло після того, як його каменували, залишився живий, хоча мав вигляд людини, яка пройшла через смерть. Каменування – жорстокий спосіб страти. Багато хто загинув у такий спосіб. Але Павло вижив. І він повернувся до тих, хто намагався його вбити, і став для них знаком перемоги над смертю. Його життя свідчило, що є щось більше за фізичне існування. Що є Христос, який подолав смерть. І сьогодні Христос приходить до нас. Ми можемо це відкинути. Можемо сказати, що це байки.

Але для ранньої Церкви головним доказом воскресіння Христа були учні. Ці учні, які після Його смерті були нажахані, втекли, відреклися Його… Якби Христос не воскрес, ця ситуація так би й залишилася без змін. Але щось сталося – вони зустріли воскреслого Господа. І це перевернуло їхнє життя. Вони стали готовими віддати своє життя за правду про воскресіння. Коли їм погрожували смертю, вони не втікали. Вони знали, що Христос переміг смерть. Хто з нас помер би за щось, що є брехнею? Хто б дозволив себе розіп’яти, здерти з себе шкіру, спалити, якщо це була б вигадка? Але апостоли загинули саме за цю правду. І з цією правдою приходить до нас Христос.

Не лише теоретично – чи готові ми померти за Нього колись у майбутньому? Але й сьогодні – чи готові ми приймати удари, несправедливість, образи? Як Павло, якого не вбивали камінням, а словами, що вражали його, завдавали ран. Чи не прагнемо ми відповісти тим самим? А Христос каже: “Не захищайся. Прийми навіть несправедливість”. Бо саме це змінює світ. Свідчення віри – це не лише слова. Це готовність жити як воскреслий Христос. 

Сьогодні це слово звучить до нас. Чи вхопимося ми за нього? Чи дозволимо йому стати реальністю в нашому житті? Нехай Господь благословить вас: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.