Вийди з натовпу! (бр. Томаш Регєвіч)

Великі натовпи йшли за Ісусом. Він же, обернувшись, сказав їм: «Якщо хтось приходить до Мене і не зненавидить свого батька й матір, дружину й дітей, братів й сестер, а навіть власне життя, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе свого хреста й не йде за Мною, не може бути Моїм учнем».

Хто ж із вас, бажаючи збудувати вежу, не сяде перше, не порахує витрат і не чекає, поки вона буде завершена? Бо якщо він закладе фундамент і не зможе закінчити, то всі, хто побачить, почнуть насміхатися з нього. Цей почав будувати та не зміг закінчити. Або який цар, виходячи на війну проти іншого царя, не сяде перше, не подумає, чи може він з десятьма тисячами протистояти тому, хто прийде на нього з двадцятьма тисячами? Якщо ні, то, поки той ще далеко, він пошле посольство і проситиме миру. Тому ніхто з вас не може бути Моїм учнем, якщо не зречеться всього, що має.

Коли я слухаю цю Євангелію, я чую, як Христос запитує нас сьогодні, хто ми. Великі натовпи йдуть за Христом. Великі натовпи.

Сьогодні ми можемо бути таким великим натовпом і наслідувати Христа, бо чудово наслідувати того, хто примножує хліб. Ще величніше наслідувати того, хто перетворює воду на вино. Ще величніше наслідувати того, хто робить так, що коли ми торкаємося краю його одягу, наші кістки перестають боліти й нити.

Приємно слідувати за кимось таким. Христос прийшов сюди, він справді прийшов, як сказано в першому читанні, це мудрість Божа, яка об’являється, щоб принести життя, щоб принести щастя людині. Бути цією мудрістю, щоб допомогти людині в її повсякденному житті.

Але щоб Христос сьогодні, у цьому світі навколо нас, був видимим. Щоб Його можна було почути, щоб Його можна було торкнутися. Для цього потрібне тіло.

Євангеліє каже, що ніхто ніколи не бачив Бога. Він не бачив. Бога можна торкнутися лише в цьому тілі, в якому перебуває Його Церква.

Христос сказав: «Хто бачить вас, той бачить мене. Хто чує вас, той чує мене. Христу потрібне тіло».

Церква – це тіло. А щоб Церква була тілом, Христу потрібно більше, ніж просто прихильники. Христу потрібен хтось, хто може зробити Його присутність відчутною.

Він міг бути присутнім. Тому Христос сьогодні цим Словом запрошує нас вийти з натовпу та йти за Ним. Бо це Слово, Слово, яке ми чули, допомагає людям у їхньому повсякденному житті.

Навіть тим, хто далеко. Бо це Слово, коли хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька, матір, дружину, братів, дітей, братів, сестер та навіть самого себе, той не може бути Моїм учнем. Це Слово, яке може допомогти в такому повсякденному житті. І ми це знаємо.

Правильно? Нещодавно я розмовляла з жінкою, і вона сказала, що її діти для неї найважливіше. Я сказала: ні, пані, я думаю, що ваш чоловік має бути для вас найважливішим, а вже потім ваші діти. А вона сказала: ні, ні, ваші діти найважливіше.

Що ви думаєте? Коли діти на першому місці, все руйнується. Ці стосунки, фундаментальні стосунки любові, які дозволяють дітям рости, почуватися в безпеці, вчитися жити в громаді та вчитися відповідальності, руйнуються. Якщо мати так любить своїх дітей, що вони є найважливішими, ми знаємо, що виростають егоїстичні люди, які вважають себе найважливішими.

Тоді вони одружуються і очікують, що вони найважливіші в цьому шлюбі. Не потреби дружини, чоловіка чи інших людей роблять їх здатними померти за іншу людину, пожертвувати собою. Якщо вони не бачать любові, втіленої між батьком і матір’ю, це слово приходить до нас дуже конкретно, воно приходить на допомогу.

Ненавидіти означає мати змогу сказати своїй матері, яка занадто втручається у ваш шлюб, мати змогу сказати своїй матері: «Це мій чоловік, і я прошу тебе прийняти його та любити його так, як люблю його я. Якщо ти піклуєшся про мене, не налаштовуй мене проти мого чоловіка». Це означає ненавидіти свого батька, свою матір.

Це слово, яке допомагає у повсякденному житті людям, які не обов’язково наслідують Христа, але яким потрібно чути це слово. Не просто чути його, бо сьогодні ми чуємо багато різних речей; де б, що б ми не відкрили, ми чуємо різні мудрості. Нам потрібно побачити це слово, доторкнутися до цього втіленого слова, бо до слова, яке ми маємо, до аргументу, до слова, до іншого слова, немає контрсвідчення.

Ось чому Христос запрошує нас сьогодні, бо Христос каже, що учень буде там, де я. Ненавидіти також і себе. Це дуже важливо, це означає, що я готовий увійти в послух Богові та відкритися новому простору, шлюбу, який буде відрізнятися від усіх інших шлюбів, шлюбу, який стане таїнством, тобто, що Бог буде видимим у цьому шлюбі.

Як сказав Іван Павло II, християнський шлюб – це трійця в місії. Це одкровення, найповніше одкровення Бога. Що я готовий ставити потреби іншого вище за свої власні, що я готовий зробити своє життя проголошенням доброї новини, або, радше, притчею.

Я готовий слідувати за Христом і дозволити Йому вести мене через різні випробування. Ми знаємо, що слідувати за Христом не означає ніколи не хворіти, ніколи не мати подружніх проблем, ніколи не мати бунтівних дітей — це не суть. Це просто означає мати можливість увійти в це випробування, і саме це каже Христос: Хто не несе свого хреста, нехай йде за Мною.

Я думаю, що люди, які не обов’язково наслідують Христа, також можуть це почути, і це може бути корисним. Коли одружуєшся, одягаєш рожеві окуляри. Думаєш, що для нас все буде інакше.

Наше кохання все подолає. Потім ми бачимо, що цей чоловік має свої слабкості, ця дружина має свої вади. Приходять усілякі труднощі, іноді хвороби, які змушують людину мріяти про шлюб, і раптом виявляється, що цей шлюб передбачає паралізованого чоловіка, і цей шлюб передбачає зміну йому підгузків протягом 40 років.

Я не знаю. Я вірю, що Святий Дух пояснює це тобі. Коли ти вступаєш у шлюб, взяття хреста також означає прийняття того, що цей шлюб не буде таким, яким я його собі уявляв, і який я бачив у фільмах та хто знає на чому.

Але щоб хтось це почув, так. Потрібно, щоб Христос взяв на себе хрест.

Це означає, що сьогодні нам потрібні ті, хто йде за Христом і готовий бути Його учнями та бути там, де є Христос. Це означає діяти, дозволити Богові зробити ваше життя притчею. Візьміть цей досвід.

Також усі ці труднощі, як-от смерть чоловіка чи дружини внаслідок нещасного випадку, залишаючи вас із дітьми. Фінансові проблеми, банкрутства. Іноді, коли таке трапляється, я думаю, ми звинувачуємо Бога.

Чому людям сьогодні так важко чути Христа? Можливо, це тому, що ми пропускаємо Його. Ми, ті, хто вважає себе Його учнями, просто співчуваємо Йому, коли нам це вигідно.

Ви самі знаєте, що натовп, який йде за Христом, коли Він входить до Єрусалиму, співає Осанну, потім, коли настає подія хреста, вони вигукують, кричать: «Розіпни Його». Отже, співчуваючий – це той, хто є Христом коли? Коли це зручно, коли мені це підходить, коли це мені вигідно, це мені до вподоби, але коли це як палиця в мурашнику, тоді вони кажуть: «Я не хочу такого Господа Ісуса». Такого Бога, такого Бога не існує.

Я цього не хочу. Гадаю, це слово пролунає сьогодні, щоб запросити нас вийти з натовпу, перестати співчувати, стати учнями, дозволити Христу вести нас, щоб Він міг прийти на допомогу всім, хто живе серед нас. Можливо, це навіть члени нашої власної родини, наші сусіди, які далеко і страждають.

Їм немає допомоги в житті. Вони не можуть впоратися, щоб почути Слово в нашому житті, побачити любов і силу Бога.