Велике ярмо (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь наповнить вас миром. Субота 10 тижня звичайного періоду. Ісус сьогодні каже: «Ви чули, що було сказано предкам: не присягатимеш неправдиво, але дотримаєшся Господу своїх присяг. А Я кажу вам: зовсім не присягайте».

І знову ми могли б запитати: «Але ж, Господи Ісусе, є різні присяги — шлюбна присяга, присяги в суді, які ми складаємо, є певні декларації, які ми даємо — у праці, в монашому житті — обітниці, прийняття свячень дияконату чи пресвітерських свячень». Ми бачимо різні угоди, що пов’язані з нашим словом, а сьогодні — часто ще й із підписом. Але подивімося на те, що Ісус хоче показати — простоту нашої мови, про що говорить наприкінці: «Нехай ваша мова буде: так — так, ні — ні; а що більше від цього — від злого походить».

Не йдеться про те, щоб розірвати всі угоди або укладати їх лише усно, а про те, щоб подивитися, як ми живемо. Іноді наше присягання — це певне зарікання, виправдовування, це прагнення пояснити, що моє життя не є достатньо прозорим, і тому я мушу всім усе пояснювати. Іноді навіть Богові ми хочемо все пояснити. Кажу це в контексті служіння в сповідальні, де я знаю, що наприкінці завжди буде прощення, розгрішення, але іноді хтось дуже докладно хоче пояснити, чому, наприклад, спізнився на Святу Месу.

Коли я питаю: «Навіщо ви хочете мені це сказати?», хтось відповідає: «Щоб отець зрозумів». Але я не мушу розуміти, бо якби я хотів чи потребував щось зрозуміти, я б перепитав. І от виникає питання: чи я хочу, щоб отець зрозумів, щоб це поставило мене в кращому світлі, хоча ж наприкінці завжди буде розгрішення?

Це щось інше, ніж духовна порада у сповіді, щось нестандартне, нешаблонне. Але варто дослідити своє сумління, своє серце — чи там усередині немає цього моменту: хочеться себе виправдати — перед священником, трохи перед самим собою, а може навіть перед Богом. Але ж Бог знає і розуміє всі наші поспіхи, труднощі та боротьбу.

Тільки от питання: чи я спокійний і чи вірю, що Бог мене розуміє? Наскільки часто я присягаю, зарікаюся, пояснююсь, виправдовуюсь, навіть коли це зовсім не потрібно?

Пам’ятай, що Я тобі вчинив і навіщо Я це зробив — щоб зробити тебе вільною людиною. Тому не присягай, не зарікайся, не пояснюйся і не виправдовуйся, коли це не потрібно. Я тебе прекрасно знаю, розумію і — найголовніше — люблю. Так постійно до нас говорить Бог. 

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.