Бійся Бога! Серйозно! (бр. Ян Каня)

З Євангелії від Марка: Ісус сказав своїм учням: “Хто дасть вам кухоль води напитися, тому що ви Христові, воістину кажу вам, не втратить своєї нагороди. А хто стане причиною гріха для одного з цих малих, які вірять, тому краще було б прив’язати жорновий камінь йому на шию і кинути його в море. Якщо твоя рука є для тебе причиною гріха – відрубай її. Краще тобі калікою увійти в життя вічне, ніж із двома руками піти в пекло, у вогонь невгасимий. Якщо твоя нога є для тебе причиною гріха – відрубай її. Краще тобі кульгавим увійти в життя, ніж із двома ногами бути вкинутим у пекло. Якщо твоє око є для тебе причиною гріха – вирви його. Краще тобі однооким увійти в Царство Боже, ніж із двома очима бути вкинутим у пекло, де їхній черв’як не вмирає і вогонь не згасає, бо кожен буде посолений вогнем. Сіль добра, але якщо сіль утратить свою силу, чим її приправити? Майте сіль у собі й живіть у мирі між собою”. 

Слово Христа на сьогодні дуже сильне, слово радикальне. Це слово, яке викликає страх, і це добре, так і має бути. Це добрий страх, який воно пробуджує. Святий Доротей із Гази, монах, пише, що у святого Йоана в його листі сказано: “Досконала любов проганяє страх”. Але ж у Святому Письмі так багато говориться про страх. Марія боялася. Є псалом, у якому говориться: “Бійтеся Господа, усі святі Його”. І так багато інших місць, де йдеться про цей Божий страх. То маємо боятися чи не маємо? Доротей дає відповідь. Це була людина справді дуже глибока, пустельник, який добре знав людську природу. Він говорить, що є два види страху. Перший – це початковий страх, а другий – досконалий. Є страх, який полягає в тому, що людина виконує Божу волю через страх перед покаранням. Це не ідеал, але це добре. Людина боїться наслідків, які може принести гріх. Однак зовсім інше, коли хтось виконує Божу волю через любов до Бога. Він любить Бога і тому хоче Йому служити. Тож є два види страху. Є цей Божий страх – добрий, позитивний, і до нього треба прагнути. Але Доротей каже, що до досконалої любові не можна прийти інакше, як через цей початковий страх, через цей страх, який є ще недосконалим. Отже, це добра річ. Це є протилежністю до того, про що говорить книга Сираха. Бо там є слова, які сьогодні, здається, відображають думку світу. Сирах каже: “Не говори: згрішив я, і що зі мною сталося? Бог довготерпеливий. Не будь безстрашним щодо прощення, щоб не додавати гріх до гріха. Не говори: велике Його милосердя, Він простить безліч моїх гріхів”. Це мислення цього світу, також мислення в Церкві: “Боже милосердя велике, Бог не має іншого виходу, як тільки все мені пробачити”. Але ось що говорить слово Боже через Сираха: “У Нього є милосердя, але й гнів. На грішників зійде Його запал”. І Христос також говорить у цьому слові: “Краще тобі без ноги, без руки, сліпим, кульгавим увійти в життя вічне, ніж мати все це і опинитися в пеклі”. Дуже серйозне слово. Слово, яке сьогодні запитує мене: що є тим, що заважає мені йти за Христом? Що є тим, що тримає мене в пеклі? Якось я розмовляв зі своїм братом про всі ці спокуси й скандали в Церкві. І Яцек сказав мені: “Я думаю, що причина в тому, що в Церкві, серед священників просто немає віри”.

Людина, яка не просто впадає в гріх, бо гріх – це те, що може прийти раптово, і людина може не впоратися, але зовсім інше – коли вона створює з гріха цілу систему. Коли вона постійно перебуває в ньому, вперто йде цим шляхом, роблячи його способом свого життя. Вона не хоче з нього вийти, хоче, щоб інші їй служили, хоче використовувати інших – чи то дітей, чи слабких. Причина цього – відсутність віри, зокрема віри в сьогоднішнє слово, адже така людина думає, що не буде жодної відплати. Немає відплати, є тільки це життя: поживу, погрішу – і все буде добре. Бог простить. Але ні! Це слово сьогодні є дуже жорстким, тому що Бог хоче вирвати нас із гріха. Не говори: “Я згрішив, і нічого не сталося”. Сталося! Звісно, Бог приходить у Христі, щоб показати мені, що сталося. Хрест – це плата за мій гріх. Це сталося, бо Христос помер за мій гріх. Не те, що “нічого не сталося”. Мені нічого не сталося, але Він узяв цей гріх на себе. Коли Христос говорить перелюбниці: “Іди й більше не гріши”, Він не каже: “Нічого не сталося”. Сталося! Я йду на хрест, щоб ти була чистою. Скористайся цим ділом милосердя, любові, яку Я тобі даю. Це дуже сильне слово, яке запитує мене: що я сьогодні повинен відсікти, від чого зректися? Яке око – око, спрямоване на світ – заважає мені? Можливо, це засіб, через який я дивлюся? Телефон, комп’ютер? Якщо це мені не служить, якщо немає іншого виходу, може, потрібно це пожертвувати. Може, ця дорога, якою я йду, – це моя нога, що веде мене до гріха. Можливо, я маю цю ногу відсікти, щоб більше не йти цим шляхом, щоб повністю від нього відмовитися. Якщо моя рука – це та, що тягнеться до гріха, як рука Адама в раю, щоб когось використати, зробити з нього об’єкт, щоб він мені служив, якщо моя рука чинить зло, то маю її відсікти. Маю відмовитися від усього, щоб не тільки уникнути пекла, геєнни, цього жахливого вогню, а й щоб бути з Богом. Якщо це слово викликає в мені страх – це добре. Це той початковий страх, перша фаза. Дай Боже, щоб я його серйозно прийняв, щоб усвідомив його. Бо він потрібний, щоб захотіти перейти до другої фази – до страху Божого, який мене з Ним єднає. Це той страх, який пережив Авраам, коли почув на горі Морія слово від Бога: “Тепер я знаю, що ти боїшся Мене”. Це добрий страх, коли Бог є першим у житті, і я боюся тільки одного – щоб не порушити цієї єдності, щоб не послабити її, щоб, не дай Боже, не зруйнувати її. Нехай діється все, що завгодно, тільки б Бог утримав мене при Собі, щоб я не відірвався від Нього, щоб мав справжню любов до Нього понад усе. Нехай благословить і стереже тебе Отець, Син і Святий Дух. Амінь.